Однією з найпоширеніших тем звернень журналістів на правову гарячу лінію ІМІ є питання знімання на судовому засіданні. На жаль, взаємодія судової влади й журналістів була і є проблемною зоною. ІМІ надсилав заяву до суддівських органів, звертаючи увагу на неприпустимість протиправних обмежень діяльності журналістів у судах. І хоча ІМІ вже писав про діяльність журналістів у судах у матеріалах "Юристи ІМІ розробили інструкцію для журналістів щодо фіксації судового процесу (інфографіка)", "Журналіст у суді – правові поради, Гласність судового процесу vs карантин – правовий аналіз" – тема все одно не вичерпана. Робота журналістів у суді має багато аспектів, одним з яких, зокрема, є фото- і відеознімання в залі судового засідання.
Ми не розглядатимемо в цьому матеріалі питання про допуск журналіста в залу судового засідання, зокрема під час карантину, – цю тему розкрито в попередніх статтях. Також ми не говоритимемо про закриті судові засідання: журналісти та інші особи, які не є учасниками процесу, на такі засідання не допускаються. Вважатимемо, що журналісти все ж таки потрапили на засідання, сіли на місце для глядачів і готуються працювати. Як саме вони можуть працювати?
Загальні правила щодо висвітлення судового засідання викладено в статті 11 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Частина четверта цієї статті регулює саме аудіо-, фото- і відеозапис:
"4. Особи, присутні в залі судового засідання, представники засобів масової інформації можуть проводити в залі судового засідання фотозйомку, відео- та аудіозапис з використанням портативних відео- та аудіотехнічних засобів без отримання окремого дозволу суду, але з урахуванням обмежень, встановлених законом. Трансляція судового засідання здійснюється з дозволу суду. Якщо всі учасники справи беруть участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, здійснюється транслювання перебігу судового засідання в мережі Інтернет в обов’язковому порядку.
Проведення в залі судового засідання фотозйомки, відеозапису, а також трансляція судового засідання повинні здійснюватися без створення перешкод у веденні засідання і здійсненні учасниками судового процесу їхніх процесуальних прав. Суд може визначити місце в залі судових засідань, з якого має проводитися фотозйомка, відеозапис".
Якщо перекласти з юридичної мови на людську, то за загальним правилом журналіст, який сидить на місці для глядачів, може знімати на свій мобільний телефон, портативну відеокамеру, фотоапарат перебіг судового засідання без окремого клопотання до суду, без отримання окремого дозволу судді на таке знімання. Варто пам’ятати, що закон передбачає це лише щодо портативних технічних пристроїв. Також дозволяється саме фіксація, але не трансляція із залу засідань. Стрімінг або інша подібна трансляція можливі саме з дозволу суду.
Стаття 11 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є загальною нормою законодавства. І прямо згадує, що під час знімання мають враховуватись обмеження, встановлені іншими законами. Залежно від юрисдикції судовий процес може проходити за процедурою, передбаченою різними процесуальними кодексами: Цивільним процесуальним кодексом України (ЦПК), Господарським процесуальним кодексом України (ГПК), Кодексом адміністративного судочинства України (КАС), Кодексом України про адміністративні правопорушення (КпАП), Кримінальним процесуальним кодексом України (КПК). Кожний процесуальний кодекс має свої особливості щодо проведення знімання в судах.
Частини четверта-шоста статті 7 ЦПК, частини п’ята-сьома статті 8 ГПК, частини п’ята-сьома статті 10 КАС майже дослівно відтворюють загальну норму щодо фото- і відеознімання. Тобто під час розгляду справ у цивільно-правовому спорі, наприклад за позовом проти ЗМІ про спростування інформації та компенсацію моральної шкоди, знімання може проводитися вільно. Господарсько-правові спори, наприклад щодо продовження договору оренди приміщення редакції і припинення порушення умов цього договору з боку місцевої ради, так само можуть фіксуватися на фото і відео. Адміністративне оскарження рішень суб’єктів владних повноважень, наприклад рішення місцевої ради про обмеження допуску журналістів у приміщення ради, знову ж таки може фіксуватися на портативні пристрої без дозволу суду. Водночас згадані норми процесуальних кодексів не передбачають можливості для суду визначати в залі судових засідань спеціальне місце для фото- і відеознімання.
Стаття 249 КпАП передбачає відкритість судового процесу щодо адмінправопорушень і жодним чином не згадує про знімання в судовому засіданні. Отже, у разі розгляду справи про порушення якимось високопосадовцем правил дорожнього руху має працювати загальна норма, визначена статтею 11 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", і знімання проводиться без дозволу суду.
Трохи інша ситуація в Кримінальному процесі. Частина шоста статті 27 КПК передбачає:
"6. Кожен, хто присутній в залі судового засідання, може вести стенограму, робити нотатки, використовувати портативні аудіозаписуючі пристрої. Проведення в залі судового засідання фотозйомки, відеозапису, транслювання судового засідання по радіо і телебаченню, а також проведення звукозапису із застосуванням стаціонарної апаратури допускаються на підставі ухвали суду, що приймається з урахуванням думки сторін та можливості проведення таких дій без шкоди для судового розгляду".
Причиною такої відмінності є більша вразливість підсудного в кримінальному процесі. Адже журналістам варто пам’ятати, що не завжди особа, яка опинилася на лаві підсудних, справді є злочинцем. Тож демонстрація особи за ґратами може завдати реальної шкоди цій особі, реально зруйнувати репутацію й ускладнити життя. Тому суд має зіставляти інтереси правосуддя і підсудного та інтереси суспільства на отримання інформації. Суд має ухвалювати рішення в кожному конкретному випадку, знаходячи баланс між цими конфліктними інтересами. Саме зваживши всі обставини, зіставивши, яке з прав, що конкурують, переважає, суд ухвалює рішення дозволити або не дозволити фото- чи відеознімання в судовому засіданні під час розгляду кримінальної справи.
На жаль, на практиці судді часом не розуміють або зловживають наданим їм правом, намагаючись приховати від суспільства важливу інформацію в резонансних справах ("справи Майдану"; справи, пов’язані з розпорядженням державним або комунальним майном і землею; справи, пов’язані з корупцією або іншими правопорушеннями високопосадовців тощо). Однак, навіть якщо журналіст не згоден із забороною суду на відеознімання, навіть якщо вважає рішення судді неправильним, влаштовувати скандал в залі суду не варто. Адже як загальна норма статті 11 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", так і спеціальні норми процесуальних кодексів, зокрема стаття 330 КПК, передбачають, що в разі вчинення особою дій, що свідчать про неповагу до суду або учасників судового процесу, така особа за вмотивованим судовим рішенням може бути видалена із зали судового засідання. Тобто, якщо журналіст влаштовує скандал щодо відеознімання під час розгляду кримінальної справи в суді, його видалять із зали суду, і він не матиме змоги спостерігати й фіксувати засідання на аудіовізуальні пристрої, а отже не зможе виконувати своєї роботи.
Ще одним обмеженням, яке регулярно згадують у судах, є положення статті 307 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою. Згода особи на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку припускається, якщо знімання проводиться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру. Зокрема, заходом публічного характеру є відкрите судове засідання. Водночас суддя, яка проводить засідання, веде діяльність як представник судової влади, а отже не може втаємничувати свою діяльність, відповідно до положень законодавства про інформацію і про доступ до публічної інформації. А ось інші особи, які перебувають у залі судових засідань, зокрема сторони судового процесу, дійсно можуть заперечувати проти знімання і висловлювати свою незгоду. В таких випадках варто поважати зазначене право особи й не порушувати вимог Цивільного кодексу, однак це не означає, що журналіст узагалі має припинити знімати на судовому засіданні. Незгода однієї особи щодо знімання не перешкоджає журналісту знімати в залі суду інших осіб або загальні плани судового засідання. Також варто пам’ятати, що, відповідно до частини першої статті 29 Закону України "Про інформацію", інформація з обмеженим доступом (зокрема, зображення особи) може бути поширена, якщо вона є суспільно необхідною, тобто є предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення.
Що робити, якщо, незважаючи на наведені вище норми законів суддя все одно забороняє журналісту фото- і відеознімання в залі судового засідання? Причому це відбувається саме з метою приховати від громадськості ознаки необ’єктивності суду, порушень під час розгляду справи тощо? Не варто влаштовувати скандал. Принаймні якщо журналіст саме виконує свою роботу зі збирання і поширення інформації, а не використав свій статус журналіста, щоб влаштувати скандал у суді й зірвати судове засідання. Бо, як уже зазначено вище, скандал є підставою видалення журналіста із залу суду. Варто продовжити фіксацію судового засідання без здійснення фото- і відеознімання, адже аудіозапис або стенографування дозволені в будь-якому процесі. А вже після завершення засідання журналіст має право здійснити правове реагування на дії судді. По-перше, порушення гласності судового процесу є однією з підстав притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, відповідно до статті 106 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Також, якщо суддя всупереч чинному законодавству забороняє журналісту здійснювати фото- чи відеознімання, в його діях є ознаки кримінального правопорушення, передбаченого статтею 171 Кримінального кодексу України "Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів". З огляду на те що суддя є посадовою особою судової гілки влади, досудове розслідування його дій, зокрема щодо перешкоджання журналістській діяльності, має проводити Державне бюро розслідувань. Однак це не означає, що журналіст не може повідомити про правопорушення поліцію за телефоном 102. Також варто не забувати, що ІМІ здійснює моніторинг порушення прав журналістів і фіксує такі події в Барометрі свободи слова. Тож якщо журналісту протиправно відмовили в проведенні фото- чи відеознімання в суді, варто надіслати інформацію про це на адресу ІМІ: info@imi.org.ua.
