John Kluver | 06/02/17

Про яку б країну ми не говорили, всюди незалежні журналісти регулярно зіштовхуються з безпринципними чиновниками, які намагаються відбілити політику і безвідповідальні дії уряду.

За мій 25-річний досвід роботи журналістом в таких країнах, як Росія і Казахстан, я часто натрапляв на проблему: урядові чиновники не хочуть привселюдно заявляти кричущу неправду — їм це й не потрібно — за них це роблять певні ЗМІ.

У Росії — і до цього часу в СРСР — я зустрічався з добре відомою практикою, коли представники еліти «посилають журналістам сигнал», як слід висвітлювати якусь історію. Це робиться не відкрито, але державні ЗМІ покірно слухають.

Наприклад, найганебніші брехливі історії про Крим під час кризи 2014 року прозвучали не з вуст урядовців — про них розповіли російські державні телевізійні канали: НТВ і Life News. Широко задокументовано той факт, що під час кризи в Україні в 2014 році прокремлівські ЗМІ фабрикували шквал дезінформації і фейкових новин. Так уряд намагався відволікти людей і сформувати у них хибне уявлення про те, що відбувається насправді.

Таке засилля фейкових новин нав'язує незалежним журналістам непросту і трудомістку задачу: їм постійно доводиться викривати і перевіряти неправдиві повідомлення. Звичайно, перевірка фактів проводиться в інтересах суспільства, але якщо незалежна медіаорганізація змушена присвятити більшу частину своїх ресурсів спростуванню фейкових заяв, це забирає час і сили від висвітлення подій.

Наприклад, кореспондентка Бі-бі-сі зняла відео, на якому журналісти російського телеканалу зізнаються, що були змушені передати неправдиву інформацію про те, що під час артобстрілу була вбита 10-річна дівчинка.

Яка чудова історія! Яка дивовижна робота журналістів! Я пам'ятаю, що був вражений і майже розплакався, вперше побачивши цей репортаж. Але журналістці та її команді довелося витрачати свій час і ресурси, щоб зробити матеріал про те, чого взагалі не повинно було бути в новинах. Репортеру довелося ризикувати своїм життям і життям знімальної команди, щоб спростувати фейкові новини. Можна сказати — тут хвіст виляє собакою.

Ось інший випадок: Перший канал — одна із найважливіших і популярних у глядачів новинних станцій Росії, транслює новину про дитину, яку розіпнули українські солдати. Коли незалежна «Нова газета» направила репортера на місце, щоб перевірити новину, журналісти не знайшли ніяких доказів того, що історія дійсно сталася.

Ще раз: репортерові «Нової газети» довелося витрачати час і ресурси і наражати на небезпеку своє життя, вирушаючи в зону військових дій, щоб спростувати фейкову новина. «Нова газета» — невелике видання з дуже маленьким бюджетом у порівнянні з добре фінансованими державними телевізійними станціями. Незважаючи на те, що історія про розп'ятого хлопчика була спростована, вона кілька днів транслювалася в новинах і стала потужним способом відвернути увагу людей від реальних фактів і проблем.

Можна сказати, що найважливіше — постаратися спростувати фейкові історії та заяви, що містять такі твердження, щоб не дати їм поширитися в ефірі. Але біда в тому, що, якщо незалежним медіа доводиться весь час боротися і проводити щоденну швидку перевірку фактів, це виснажує їх час і енергію.

Працюючи в московському бюро CNN, я бачив, наскільки уважно там відстежують, про що йдеться на державних телевізійних каналах. У штаті цієї медіаорганізації є спеціальний продюсер, основне завдання якого — записувати випуски новин державних телеканалів. Підозрілі заяви відзначалися відразу, але спростовувати брехню — особливо якщо для цього потрібно відправити репортера на місце подій для проведення розслідування — це дорога справа, і такі розслідування не можна виробляти на регулярній основі.

На жаль, з часом дія такого «туману дезінформації» починає деморалізувати. Це породжує цинізм і навіть безнадійність. Незалежні новинні організації можуть виявитися в ситуації, коли навколо так багато фейковийх новин, що стає неможливим відреагувати на все. При цьому, результати фактчекінгу, що викривають брехню, не виходять в ефір найпроблемніших стосовно цього телевізійних станцій.

Але яка ж альтернатива? Не звертати уваги на брехню і фейкові новини — це капітуляція. Завдання незалежних новинних організацій — знайти баланс між можливістю систематично перевіряти факти і здатністю працювати в інтересах суспільства і розповідати історії про корупцію, національну безпеку та інші теми. Якщо новинна організація може розширити свій штат і бюджет, щоб упоратися з цією проблемою, вони повинні це зробити.  

Словом, проблема виникає тоді, коли перевірка фактів починає відволікати значні ресурси відвисвітлення подій. Щоб мати можливість продовжувати роботу, медіаорганізації повинні визначитися з пріоритетними темами і намагатися, щоб їх не затягнув вир «фейкових новин».

Перше зображення - CC-ліцензія Flickr від Santi Villamarín. Друге зображення - CC-ліцензія Flickr від Slava Vygolov.

Джерело: ijnet