…і долати той клятий сексизм. 

Якось один хлопець запитав мене: «А знаєш, від чого найбільше пригорає у феміністок?». Не уявляю. Здивуй мене. «А від того, що слово “фемінізм” чоловічого роду». 

Ага, звісно. Так і є. 

Якщо ви феміністка, фемініст чи маєте профеміністичну позицію, у вас дійсно багато від чого пригорає. Але не від семантики, припускаю. Якщо ж при цьому ви ще й журналіст/ка, маю новину — у нас з вами купа справ, за які слід негайно братися! 

Якщо ви ще не писали про фемінізм, гадаю, слід почати. А про основи ми з Medialab розповімо.

З ким ми говоримо, коли говоримо про фемінізм?

Добігає кінця 2021-ий рік, а разом із ним і мій 21-ий рік. Я авторка «Поваги. Кампанії проти сексизму» і журналістка  «Рубрики», де регулярно пишу саме про права жінок.

І це зараз, якщо послухати окремих ораторів, я та сама «неадекватна фемка» і абсолютно щиро цим пишаюся. Але раніше, як багато інших жінок і чоловіків, я говорила, що ні в якому разі не феміністка, а просто підтримую рівноправ’я. Не знаючи, що фемінізм це лише слово, яке замінює одним собою цілих вісім — боротьба за рівні права для жінок і чоловіків. 

І це перше, що слід доносити до аудиторії, коли ви беретесь говорити про фемінізм. Пишіть для тих, хто ще не знає різниці. Ті, хто знає, будуть вам безмежно вдячні.

До слова, про аудиторію. Умовно її можна поділити на п’ять груп:

• феміністки і феміністи — люди, які в прямому сенсі борються за рівні права через свою професійну або громадську діяльність;
• профемініст(к)и — люди, які не роблять чогось заради фемінізму самі, але поділяють погляди фемінізму;
• люди, які просто не замислюються про те, чи належать до категорій вище і мають більш-менш нейтральну позицію;
• сексисти, які обов’язково пояснять, що вам просто потрібен «нормальний чоловік». Але не будуть надто агресивними. 
• відверті прихильники так званих традиційних сімейних цінностей — ті самі, від яких поліція мусить оберігати людей, що приходять на марші за права жінок.

І, так, останні теж можуть бути вашою цільовою аудиторією. Тільки подумайте, чим їх зацікавити, аби лагідно змусити подумати, що десь вони таки помиляються.

Про що б ви не писали, вийде все одно про фемінізм

…за умови, що ви підтримуєте ідеї рівноправ’я.

Щоб робити свій внесок у розвиток принципів рівноправ’я, вам не обов’язково писати про фемінізм. Іноді достатньо просто застосовувати його ідеї у текстах, що, на перший погляд, його зовсім не стосуються. 

• Пишете про корупцію? Нехай експертну думку висловить фахівчиня, а не фахівець. 
• Пишете про урбаністику? А поцікавтеся, чи дійсно безперешкодно вашим містом можуть пересуватися мами з візочками й жінки на підборах. 
• Пишете про судову реформу? Дослідіть, як судять за домашнє насильство у вашому регіоні. Я робила схоже дослідження і результати вразили. 

Цей список можна продовжувати довго. У таких текстах навряд знайдеться місце для гасел на кшталт «Кажемо ні патріархату — фемінізм у кожну хату!», але від цього вони не будуть менш феміністичними. Навпаки — саме такі тексти показують, за що борються правозахисники. А фемінізм це, перш за все, про право. 

Уникайте мови ворожнечі, не називайте жінок жіночками чи прекрасною статтю, не пишіть про жінок на керівних посадах так, наче це щось дивне й нетипове, не робіть новин про те, що хтось там «показав апетитні форми», не зводьте заслуги своїх героїнь чи спікерок до того, що вони є чиїмись дружинами чи мамами.

Вже цього буде достатньо, аби підготувати зоране сексизмом інформаційне поле, щоб згодом засіяти його повагою. 

Моє тіло — моє діло! І мій текст — теж!

Фемінізм, як і все у цім бентежнім світі, можна показувати крізь теорію і крізь практику. Наприклад, ви можете написати кільканадцять тисяч символів про те, чи варто виокремлювати четверту хвилю фемінізму в контексті того, що досі тривають друга і третя. І це буде дуже нудно для широкої аудиторії. Такий текст змусить замислитись лише про те, що «знову щось понапридумували, ай!»

Отож, згадаймо, за що борються феміністки й спробуймо перетворити це на теми для глибоких текстів, які з емоцією «так-так-так, цікаво» точно будуть дочитувати. Наводитиму приклади власних статей. 

• Почнімо з того, що активна фем-спільнота хоче, аби люди бодай приблизно розуміли, які фундаментальні права вона виборює.

Я якось пояснювала, що таке фемінізм, крізь призму життєвих поглядів і досвіду моїх бабусь. Можливо, ваша черга пояснити те саме, але вустами дідусів? Ану запитайте, чи хочуть вони, аби їхніх внучок поважали. 

• Жінки роками борються за право розпоряджатись своїм тілом. Тут і про зґвалтування, і про слатшеймінг (засудження людини за кількість сексуальних партнерів), і про репродуктивні права… Тілесність — тема невичерпна. 

Я писала, до прикладу, про те, як захиститися від акушерського насильства під час пологів. А як, скажімо, щодо прав неповнолітніх, коли ті приходять на огляди до гінекологів? Як саме з ними мають поводитися лікарі? Здається, варто розібратися!

• Попри розповсюджене «а що вам ще треба?», нам багато чого треба. Наприклад, ще законів. Проституція, переслідування, психологічний тиск на вагітних… Чинні законодавчі норми або не є дієвими у цих питаннях, або відсутні взагалі.

От я знаю про сталкінг, бо була його об’єктом. Як і купа людей в Україні. Але наше законодавство про це явище не знає геть нічого. Я про це писала. Напишіть і ви. Бо поки законотворці вважають цю проблему недостатньо вагомою для суспільства. 

А що вам спадає на думку? З чим стикались особисто ви? І про що можете розповісти абсолютно щиро? Придивіться уважніше до повсякдення — всі проблеми, а отже й теми, ховаються там. 

Кілька порад, які полегшать вашу роботу

Якщо ви таки хочете писати на навколофеміністичні теми, перший час може бути трохи складно. Феміністки не є якоюсь монолітною спільнотою. Всередині руху дуже багато різних поглядів.

Одні вважають, що стереотипні маркери жіночності, як от підбори чи макіяж, слід викорінити, а інші називають це способом самовиявлення, на який жінки мають повне право. Хтось підтримує трансгендерних людей, а хтось вважає, що чоловіки, які хочуть стати жінками, насправді хочуть стати своїми сексуалізованими уявленнями про жінок і навпаки. Частина фем-спільноти виступає за легалізацію проституції, а частина — за криміналізацію. 

Не сприймайте це все як теми, які краще не чіпати, аби не наразитися на критику. Досліджуйте їх. Шукайте відповіді для себе і тоді знаходитимете їх і для своєї аудиторії. 

Власне, що ж потрібно, щоб «бути в темі»? Я вважаю, що достатньо правильно використовувати Фейсбук. Четверта хвиля фемінізму і характеризується активним використанням технологій для просування ідей рівноправ’я, тож…

• Почніть стежити за фем-спільнотами на кшталт «Фемінізм в деталях», «Резистанта», «Фемінізм УА» і так далі. 
• Підпишіться на нішеві медіа, які фахово розповідають про фемінізм і про права людини загалом. Серед моїх улюблених вже згадана «Повага», «Гендер в деталях», «Зміна», і розділ «Небайдужа» в «Рубриці». 
• Знайомтеся з юристками і юристами, які займаються цією тематикою. Вони можуть зорієнтувати вас, підказати тему і потім ще й дати коментар. І люди приємні!
• Читайте книги, які вас надихнуть. Я пораджу для початку «Люба Іджіавеле» Чімаманди Нґозі Адічі та збірку есеїв «Феміністки не носять рожевого». 
• Слухайте різних людей і звертайте увагу на різні проблеми. Спілкування завжди оголює більше проблем, ніж будь-що інше. А писати про них потрібно. Я ж вже говорила, що у нас багато роботи, чи не так?

Media lab