Впливовий британський тижневик The Economist опублікував статтю італійського філософа Глорії Оріггі про те, що в наше століття фейкових новин врятувати себе від неправдивої інформації можна тільки одним способом: довіряючи джерелам із доброю репутацією.
Глорія Оріггі написала на зазначену тему цілу книжку під назвою «Репутація: що це і чому вона має значення» (Reputation: What It Is and Why It Matters). У статті для The Economist філософ розмірковує про те, як потрібно сьогодні отримувати інформацію і з яких джерел.
«Ми переживаємо фундаментальні зміни парадигми в нашому ставленні до знання. З "інформаційної ери" ми рухаємося до "ери репутації", в якій інформація матиме значення тільки в тому разі, якщо вона вже відфільтрована, оцінена і прокоментована іншими», – пише Оріггі.
Зі слів Глорії, репутація – це «воротар на шляху до знання». Головну роль відграє не тільки інформація сама по собі, а саме джерело, авторитет знання, який не може бути неупередженим, але заслуговує на нашу довіру завдяки своїй бездоганній репутації.
Оріггі наводить як приклад тему змін клімату та шкоди цих процесів для Землі. Автор просить читача згадати, з яких джерел він чув про це. За оцінкою експерта, люди передусім довіряють репутації наукових досліджень, що дає змогу відокремити істину від помилкових гіпотез. Однак у більшості своїй люди не звертаються до першоджерел, а довіряють «вторинці», тобто матеріалам ЗМІ.
«Зазвичай ви довіряєте газетам, журналам і телеканалам, які підтримують ті чи інші наукові дослідження, узагальнюючи для вас висновки вчених. У цьому разі ви двічі віддалені від джерел: ви довіряєте довірі інших», – пише Оріггі. І в цьому разі ЗМІ як вторинне джерело має володіти тією самою бездоганною репутацією.
Далі філософ наводить як приклад одне з найбільш спірних питань ХХ століття: чи висаджувалися американці на Місяці чи це фальсифікація. Згідно з поширеною теорією змови, в 1969 році ця посадка була поставлена в Голлівуді за підтримки Волта Діснея і Стенлі Кубрика. Члени новоствореного Товариства пласкої Землі заперечували (і досі заперечують) істинність факту висадки на Місяць. Вони будують свою доказову базу на аналізі фотозображень, знятих на Місяці. На їхню думку, кути тіней не відповідають куту падіння світла, американський прапор майорить на Місяці, де вітру немає, і т. ін.
Сама Глорія впевнена, що висадка на Місяць була проведена. В основі цієї впевненості лежать її дитячі спогади, чорно-білі телевізійні новини і повага до того, що батьки розповідали їй про цю подію. Однак головним фактором Оріггі називає «високу репутацію такої демократичної країни як США».
Перехід до епохи репутації, на думку Глорії, вимагає від нас бути компетентними не в визначенні та підтвердженні достовірності новин, а в розумінні «репутаційного шляху» цієї інформації. Безумовно, не кожен готовий в боротьбі за правду глибоко вивчати те питання, яке цікавить, для цього є журналісти, які збирають і опрацьовують інформацію. І тут головне не помилитися у виборі вторинного джерела.
«Кожного разу, коли ми збираємося погодитися або не погодитися з будь-якою інформацією, ми повинні запитати себе: звідки вона взялася? Чи має джерело хорошу репутацію? Які інституції в це вірять? Які у мене причини покладатися на їхню думку? – пише Оріггі. – Такі запитання краще допоможуть нам зрозуміти реальність, ніж спроби самостійно перевірити достовірність інформації».
