В умовах стрімкого розвитку онлайн-медіа в Україні, коли інформаційний простір змагається зі швидкістю та вірусністю соціальних мереж, журналісти стикаються із серйозними викликами, що впливають на достовірність та точність їхніх матеріалів. Це, своєю чергою, ставить під загрозу довіру читачів та може призвести до втрати аудиторії. Журналістська відповідальність не обмежується лише соціальними аспектами; вона також має юридичний вимір, акцентуючи на потребі скрупульозної роботи з джерелами.

Інститут масової інформації розповідає про сучасні алгоритми перевірки інформації.

Розуміння та вибір джерел

Перше, і найважливіше, правило роботи з джерелами – розуміння їхньої мотивації та бекграунду. Журналісти мають віддавати перевагу джерелам, які можна перевірити і які мають авторитет та довіру в суспільстві. Офіційні джерела, такі як уряд, військові, посадовці, а також заяви або доповіді незалежних громадських чи дослідницьких організацій, зазвичай вважаються надійними. Але їх також необхідно аналізувати критично і розуміти контекст.

Виявлення упереджень джерела

Інколи навіть джерело, якому довіряють, може бути упередженим або припускатися логічних помилок під час надання інформації. Ось три кроки, які допоможуть це виявити:

1. Оцінюємо наше джерело інформації: яка в нього історія? Чи є воно відомим своїми упередженнями, схильностями? А може, взагалі траплялось, що джерело було ненадійним?
2. Вибіркове представлення даних джерелом: чи точно представлені всі релевантні факти, чи тільки ті, що підтримують певну точку зору джерела?
3. Мова: як говорить джерело? Чи використовує емоційно забарвлену лексику, а може, метафори, перебільшення чи применшення, які можуть спотворювати інформацію?

Перевірка інформації джерела

Після того як ми впевнились, що наше джерело надійне, переходимо до етапу перевірки інформації. Журналісти повинні використовувати кілька незалежних джерел, щоб підтвердити достовірність інформації. Це особливо важливо, коли йдеться про чутки або інформацію, отриману із соціальних мереж. Використання фактчекінгових інструментів та платформ також може допомогти у верифікації даних. Ми наполегливо рекомендуємо редакціям відправляти журналістів на курси OSINT та верифікації інформації. 

В Україні існує досить багато ресурсів і платформ, за допомогою яких можна перевіряти інформацію. Наприклад, система YouControl, де можна подивитися детальну інформацію про українські компанії та підприємців. Серед всесвітньо відомих ресурсів ми рекомендуємо Bellingcat’s Online Investigation Toolkit. Bellingcat, відомий своїми розслідуваннями на основі відкритих даних, розробив спеціальний набір інструментів для онлайн-розслідувань. Він охоплює посилання на численні ресурси для перевірки зображень, відео, даних соціальних мереж тощо. Загалом навіть у Google є купа корисних інструментів для перевірки інформації, пошуку джерел фотографій і скриншотів, перегляду архівних версій вебсайтів, геолокації тощо. 

Перевірка інформації із соцмереж

В українській журналістиці соціальні мережі є одним зі значущих джерел інформації. Медіа зараз репостять у стрічку новин інформацію із соцмереж державних органів, причому практично без редакторського оброблення. Такі платформи, як Telegram, з одного боку, є потужним інструментом для швидкого поширення інформації, а з іншого – є надзвичайно плідним ґрунтом для дезінформації, неперевірених фактів, чуток та маніпуляцій. Сама структура соцмереж побудована в такий спосіб, що дозволяє користувачам анонімно або під псевдонімами публікувати інформацію, яку інколи неможливо перевірити ззовні. Що робити? Є кілька основних методів перевірки для соцмереж.

1. Крос-верифікація. Це перевірка інформації з декількома джерелами. Наприклад, поширену в Telegram інформацію можна перевірити, набравши героя історії смартфоном. Поняття “крос-верифікація” охоплює також порівняння повідомлень з умовного Telegram з інформацією, яка була опублікована в інших джерелах, таких як традиційні медіа, офіційні заяви чи навіть інші соцмережі.
2. Аналіз контексту. Потрібно брати до уваги контекст, у якому інформація була опублікована, включно з часом, місцем та потенційними мотивами. До питання контексту входить розуміння (або з’ясування, якщо це невідомо), хто стоїть за акаунтом у тій чи іншій соціальній мережі. Це може дати важливу інформацію про надійність повідомлення.
3. Експертне оцінювання. Якщо зовнішня перевірка неможлива, потрібно залучити експертів або фахівців у відповідній галузі. Як мінімум це може допомогти оцінити точність технічної або спеціалізованої інформації.
4. Використання інструментів фактчекінгу. В інтернеті є багато розширень і програм для фактчекінгу, а також ми ще раз скористаємося нагодою, щоб порекомендувати пройти відповідне навчання. Журналістам у сучасному світі воно зайвим не буде.
   Нагадуємо також про етику цитування соцмереж. Важливо поважати приватність людей і не виносити підзамочні пости. 

Анонімні джерела

Робота з анонімними джерелами вимагає особливої уваги та обережності. Інколи саме анонімні джерела можуть бути ключем для розкриття важливих елементів історії. Але саме ключем, який відкриє двері в історію, а не єдиним джерелом у тексті. Журналісти повинні ретельно перевіряти мотиви таких джерел і враховувати, що джерело може бути зацікавленим, а отже його інформація може бути сумнівною. Журналістська етика вимагає, щоб анонімність надавалася джерелу лише тоді, коли це абсолютно необхідно (тобто коли джерело, наприклад, може фізично постраждати від розголошення) або коли інформація жодним чином не може бути отримана іншим способом.

І ще один важливий нюанс. Якщо у вашому матеріалі понад 80% джерел анонімні, то він не готовий до публікації. 

Посилання на інші медіа 

Посилання на інші медіа є важливою частиною журналістської етики та щоденної практики. Якщо ви заглянете в стрічки медіа, то посилання на інші медіа будуть одним з основних джерел у новинах. Посилання із зазначенням назви медіа, з якого ви взяли новину, не тільки підкреслюють доброчесність та прозорість вашої роботи, але й дозволять вашій аудиторії дослідити додатковий контекст або перевірити джерела вашої інформації. Якщо ви онлайн-видання, то завжди ставте пряме гіперпосилання на оригінальний матеріал або статтю, на яку ви посилаєтеся, а не на інше медіа загалом. Це точно викличе більшу повагу як ваших колег, так і аудиторії (і медіаекспертів).

Нагадуємо про пейволи й авторські права, про які часто забувають наші медіа. Ставтеся до пейволу як до підзамочного посту із соцмереж. Цитувати його повністю (а у випадках з українськими медіа перекладати) неетично, якщо ви не отримали на це окремого дозволу від редакції-першоджерела, про що обов’язково слід зазначити у вашому тексті. 

Важливо пам'ятати й про авторські права. Цитування невеликих фрагментів інформації зазвичай вважається припустимим, але якщо понад 20% вашої публікації належить іншому автору, це вже вважатиметься плагіатом, важливо такого уникати.

Виправляємо помилки

Журналісти теж люди, відповідно помилки неминучі в роботі кожної редакції. Тому на сайті видання має бути чітко визначений алгоритм виправлення помилок як частина редакційної політики. 

Характер професії вимагає, щоб журналіст сприяв загальнодоступності інформації та участі громадськості в роботі засобів масової інформації. Це передбачає обов'язок виправлення помилки й право на відповідь (Міжнародні принципи професійної етики журналіста, 1983 р.).

Базовий алгоритм виправлення помилок

1. У разі виявлення помилки в матеріалі журналісти мають якнайшвидше її виправити.
2. До заголовка матеріалу має бути додана позначка “виправлено”.
3. До тексту матеріалу додається виправлена версія і роз’яснення про помилку в попередній інформації.
4. У разі виявлення серйозної фактажної помилки редакція має перепросити аудиторію.
5. У друкованому виданні коректним є повідомлення про помилку в наступному номері видання з вказівкою, у якому матеріалі та якої помилки припущено.
6. Некоректним та безвідповідальним щодо аудиторії є видалення матеріалу або внесення до нього змін без роз’яснення для аудиторії стосовно помилки, якої припустилася редакція.

Пам'ятайте, що ви є відповідальними за інформацію, яку публікуєте. Робота з джерелами та політика виправлення помилок є ключовими аспектами, що забезпечують надійність журналістського матеріалу. Дотримання цих принципів сприятиме зміцненню довіри читачів і загалом підвищенню професійних стандартів вашого медіа.

Базовий алгоритм виправлення помилок в медіа

ІМІ