Безпека медійників в інтернеті стає все більш актуальною. Коли раніше одним із основних викликів були захист від злому своєї електронної пошти чи акаунту в соцмережах, то на даний момент цифрові небезпеки трансформувалися в перманентні, які з віртуального світу перетікають в реальне життя.
Нас DDоSять
Згідно барометру свободи слова, ІМІ за 2020 рік зафіксував 9 кіберзлочинів, про які стало відомо публічно. Найпопулярнішими були DDoS-атаки - 7 випадків.
Так наприклад, закарпатський сайт “Голос Карпат” зазнавав атак у жовтні. На думку працівників онлайн-видання, це пов’язано з місцевими виборами 2020 року, адже інтернет-видання намагалося подавати всі точки зору кандидатів та партій, що брали участь у виборах.
“Практично з самого старту передвиборчої кампанії і до того моменту, поки ми не відфільтрували весь спамний трафік. Ні до початку передвиборчої кампанії, ні після завершення виборчого процесу, подібних атак ми не відчували” .
Подібні атаки на медіа, окрім незручностей, завдають репутаційної шкоди, а також позбавляють аудиторію на отримання збалансованої інформації про процеси та події, що відбуваються.
У редакції “Голосу Карпат” стверджують, що відвідуваність сайту під час DDоS-атак скоротилася приблизно на 70-80%, а оскільки і це спричинило і зменшення надходжень від реклами.
“Наш ресурс обслуговував близько 50-60 тисяч користувачів щоденно, а з початком DDоS-атаки цей показник обвалився в рази. Інший вид шкоди - фінансова. Ми не фінансуємося жодними політичними групами і основним джерелом доходу для нас є показ реклами. Тому ми відчули і деякі фінансові втрати”, - розповів Михайло Продан, ІТ-спеціаліст "Голосу Карпат".
Для зменшення негативних наслідків редакція онлайн-видання намагалася доносити інформації до своїх читачів через альтернативні майданчики, протистояла DDоS-атакам за допомогою технічних інструментів і, звичайно, зверталася до правоохоронних органів.
Для захисту від DDоS-атак немає якогось магічного простого і універсального способу. Є різні види таких атак, які ціляться в різні частини інфраструктури. Ефективний захист часто вимагає індивідуального підходу та адміна з досвідом.
Наталія Онищенко, ІТ координаторка проекту AUDS в Internews Europe радить сконцентрувтаися на таких підходах:
- Більше ресурсів, потужніший сервер, який може витримати більше навантаження.
- Прибрати вразливий функціонал, налаштувати сам сайт і сервер таким чином, щоб зменшити кількість потенційних вразливих місць.
- Фільтрувати потік запитів, обмежувати їх частоту. Тут треба вивчити, як виглядає нормальний трафік і як виглядає шкідливий.
“Є сервіси, які допомагають захиститися, створюючи бар'єр між сайтом і нападниками. Найвідоміший це Cloudflare, громадські організації та незалежні медіа також можуть звернутись до Deflect, ще є багато комерційних сервісів. У Cloudflare є безкоштовний план, але це не те, що ви можете просто включити і забути. Він далеко не завжди сам може розпізнати всі атаки (залежить від виду). Там можна вручну включити режим "мене атакують", але це створить певні незручності і для легітимних користувачів, бо їм треба буде проходити перевірку. Утім, якщо ресурси обмежені, то безкоштовний план Cloudflare або Deflect це, мабуть, оптимальне рішення. Іноді виходом може бути просто відключити сайт і перечекати”, - додає Наталія Онищенко.
Нас булять
Згідно анонімного опитування*, проведеного ГО “Інститут масової інформації”, 88% українських медійників стикалися з інтернет-тиском. І 87% тих, хто стикався з кібербулінгом, пов’язують це зі своєю професійною діяльністю.
Сюди відносяться цілий ряд видів онлайн-тиску, який прямо чи побічно заважає медійникам виконувати свою професійну діяльність - викликає страх чи сором, самоцензуру, спричиняє професійне вигорання. Це і тролінг у вигляді нападків та гнівних коментарів чи повідомлень, зведення наклепів, поширення принизливої неправдивої інформації, нападки та атаки, які систематично повторюються і перенавантажуть месенджери, видалення з груп та інших спільнот тощо.
Медійники також стають жертвами самозванства в мережі (коли переслідувач позиціонує себе як жертву, використовуючи пароль доступу до її акаунту в соціальних мережах, блогу, пошти, системи миттєвих повідомлень тощо, а потім здійснює негативну комунікацію).
Найчастіше онлайн-булінг стається після написання журналістами постів у соцмережах та публікації журналіських матеріалі, рідше він є реакцією на коментарі в соцмережах.
Так, наприклад, журналіста запорізького сайту “Акцент” Ігоря Гур’єва цькували у Facebook у коментарях під новинами про коронавірус.
За його словами, якщо раніше образливі коментарі з мовою ненависті були безособовими, то з певного моменту в них почали згадувати його ім'я журналіста.
Дописи були образливими, з погрозами побажання смерті. Як розповів Ігор Гур’єв, подібні коментарі бували й раніше, але з'являлися зрідка, хаотично і стосувалися різних новин.
“Часто трапляється таке, що користувачі соцмереж пишуть образи через те, що їм не сподобалася сама новина. Або ж можна викликати негатив певним формулюванням. Це трапляється у кожного і так часто, що стає "нормою". Персоніфіковані образи - досить рідко, але вони трапляються в таких самих ситуаціях”, - прокоментував журналіст “Акценту” Ігор Гур’єв.
Журналістка-розслідувачка Любов Величко говорить, що вже не може пригадати і місяця, коли б не стикалася з образливими коментарями чи прокльонами в приватних повідомленнях. Оскільки левова частка її публікацій - це журналіські розслідування, то саме на них і найбільш бурхливо реагують в соцмережах. Більше того, вона помічає нездорову активність, як від реальних людей так і від фейкових сторінок в соцмережах.
Любов Величко стикається не тільки з класичним тролінгом в коментарях чи булінгом у приватних повідомленнях, але і поширенням фейків про неї.
“Яка б не була тема мого розслідування, я чую одне і те ж: 1) журнашлюха, хто твій замовник?, 2) ти - брехуха!, 3) замість того, щоб писати статті, краще б пішла посуд помила!, 4) та подивіться на її фотку - хіба ця мала може написати якусь серйозну статтю? На додачу до цього ситуативно з'являються фантазії на тему того, хто мені "злив" інфу. Але найпотужніший механізм - це фейки. Я не рахувала, скільки фейків було написано про мене за минулий рік, але рахунок піде на десятки”, - зазначила журналістка-розслідувачка.
Медійники стверджують, що в результаті кібербулінгу стикаються з різними реакціями, від злості та страху, до апатії і самоцензури. Тому кібербулінг опосередковано впливає на журналістську роботу.
Любов Величко стверджує “Коли відбувається масована атака на тебе, ти проживаєш цей процес в кілька етапів: 1) образа від того, що у відповідь на твої старання принести користь суспільству (написавши гарний текст), частина суспільства починає тебе ненавидіти, 2) пригнічення, під час якого ти не можеш нічого робити (в цей момент краще поплакати, з'їсти тортик і поговорити із психологом), 3) здорова злість і стимул працювати ще краще (ворогам на зло)”.
Любов Величко пояснює, що справитися з кібербулінгом допоміг психолог. Він навчив її прийомам, які допомагають легше сприймати онлайн-образи.
Кандидат психологічних наук, гештальт-терапевт, співзасновник платформи онлайн-психотерапії Treatfield Антон Федорець у протистоянні кібербулінгу радить:
- "Не годувати троля".
- Бути свідомим, що громадська чи журналістська діяльність спричиняє увесь спектр реакцій, зокрема некоректні й образливі.
- Користуватися всіма доступними технічними інструментами, щоб захистити себе від цькування.
- Повторювати собі, що журналіст не є відповідальним за емоції читачів.
- Не тримати своїх переживань усередині, не ізолювати себе.
Поради журналістам, які стикаються з кіберцькуванням можна прочитати на сайті ІМІ
Нас ламають
У Лабораторії цифрової безпеки стверджують, що найчастіше злам акаунтів медійників стається через фішинг (33,3%), скидання паролів (16,6% випадків), повторне використання паролів (13,3% випадків), перехоплення SMS для зламу месенджерів (6,6% випадків).
Фтокореспондент “Лівий берег” Максим Требухов пов'язує спроби зламати електронну скриньку зі своєю журналістською діяльністю: “З моєї журналістської практики такі атаки - це зазвичай робота так званих правоохоронних органів. Рідше бували випадки атак після явної активності “тітушок”.
Спроби зламу тренують у журналіста звичку частіше озиратися і слідкувати за собою. Він вважає, що має досвід і навчки цьому протистояти. Його рецепт захищеності акаунтів - це максимальна кількість можливих рівнів захисту, надійні паролі та двофакторна авторизація.
Щоб зменшити ймовірність зламу імейлу, голова ГО “Лабораторія цифрової безпеки” Ірина Чулівська радить зробити два мінімальні кроки:
1) поставити розширення у браузер Password Alert, яке не дасть ввести пароль Gmail на сайті, що не належить Google (на жаль, доступно лише для користувачів Google Chrome).
2) увімкнути двофакторну авторизацію.
Ірина Земляна, експертка ІМІ з питань безпеки
