Про кілька сучасних технологій виявлення нещирості й те, наскільки вони надійні та доступні.
MediaSapiens публікує четверту статтю про особливості сприйняття інформації людиною. Попередні — про вразливість до фейків і роль смайликів у комунікації. Також ми розглядали способи, за допомогою яких людина може розпізнати брехню в комунікації. У цій статті ми подивимося на технологічні пристрої, що викривають неправду.
Із появою машини правди, яку матиме кожен, злочинність, тероризм, корупція та значна кількість соціальних проблем відійдуть у минуле — і людство буде врятовано. Такий світ описує науково-фантастична повість Джеймса Халперіна The Truth Machine. За понад 20 років після її публікації наука заледве наблизилася до чогось подібного.
Поліграф, або детектор брехні у класичному розумінні, який увійшов у широкий обіг майже століття тому, ми неодноразово бачили в кіно та телешоу. Правоохоронні органи як у розвинених країнах, так і тих, що розвиваються, активно послуговуються цим пристроєм для перевірки підозрюваних. Але попри його популярність і почесний статус у масовій культурі, вчені ставлять під сумнів достовірність отриманих за його допомогою даних на основі таких показників як серцебиття, дихання та потовиділення. Надто врівноваженими є деякі зловмисники і надто сильно часом хвилюються ті, в кого чиста совість.
(кадр із фільму «Основний інстинкт»)
Чимало тих, проти кого свідчили докази, зуміли обхитрити поліграф. Більшість вчених сумніваються в тому, що йому можна довіряти.
Академіки скептично ставляться до технології обробки та аналізу голосу.
У 2009 році ізраїльські вчені заговорили про те, що неправду можна викрити за почерком: мовляв, те, як ви тиснете на ручку, і як розміщені ваші букви у просторі, варіюється залежно від того, наскільки ви чесні і тому, що пишете. Утім, після публікації цих результатів про повторні дослідження з достатньо репрезентативними вибірками не чути.
Функціональна магнітно-резонансна томографія, яку останніми роками медіа розхвалюють як високоточну (до 99%) альтернативу поліграфу, на сьогодні теж має низку обмежень.
Зрештою, брехня «в полі» та брехня в лабораторії – різні речі. До машини правди нам ще далеко, але деякі новітні «детектори брехні» вирізняються тим, що ви навіть не помітите, коли вас перевірятимуть.
Ненав’язливий сканер температури обличчя
А розробники деяких із них сподіваються на їхнє масове поширення, можливо, не так для виведення на чисту воду негідників, як для уникнення непорозумінь і профілактики стресових ситуацій на роботі, у побуті та особистому житті. Канґ Лі з Університету Торонто переконує, що для цих потреб на детекторі брехні найближчим часом можна буде перетворити навіть ваш смартфон.
Беручи до уваги зміни капілярного кровообігу в обличчі, які людина свідомо не може контролювати та які непомітні для її співрозмовника, він та його колеги розробили технологію трансдермальної оптичної візуалізації (transdermal optical imaging). Спеціальна програма фіксує ці зміни, які є виразниками цілого спектру прихованих емоцій, і визначає, як насправді почувається людина. Попередні дослідження демонстрували взаємозв’язок між емоціями та кровотоком, який тим вищий, чим червоніше обличчя.
За словами Лі, коли ми кажемо правду, коли наша совість спокійна, кров у обличчі циркулює по-іншому, ніж у моменти брехні чи відчуття провини.
Відео для обробки програмою можна зняти на звичайну камеру на зразок тих, що є в мобільному телефоні, ноутбуку чи планшеті непомітно для об’єкта спостереження, що, звісно ж, порушує низку етичних питань.
На основі сканування обличчя та аналізу температури його окремих ділянок програма робить висновок, що цей парубок поки безуспішно намагається сподобатися своїй візаві. Розробники гарантують 85%-ву точність результату.
Застосовувати цю технологію пропонують як для перших побачень, так і, наприклад, у закладах освіти. «Вона може стати в пригоді вчителям. У багатьох школярів математика викликає страх, але вони не хочуть у цьому зізнаватися, бо вважають, що це може їх осоромити», – розповів Лі. На його думку, інформація про моральний стан учнів могла би допомогти вчителям своєчасно застосувати до них індивідуальний підхід і створити менш напружене для навчання середовище.
Деякі аналогічні методи, що беруть за основу аналіз температури окремих ділянок обличчя для виявлення обману, виявилися менш ефективними за звичайну бесіду.
«Так само, як і детектор брехні, який так люблять показувати у фільмах про шпигунів, нова техніка сканування матиме схожі обмеження, – зазначає психолог Університету Сент-Ендрюса Девід Перетт, який також вивчає емоційні сигнали обличчя людини. – Ви зможете обійти термальну систему, застосовуючи ті ж трюки, що й із детектором брехні: обдумавши запитання та ситуацію наперед, щоб натренувати тіло не відповідати певним чином або ж спеціально продукувати ознаки обману (чи обурення), щоб уникнути базового стану спокою, з яким порівнюватимуть».
Віртуальні сліди
Як гадаєте, який із цих відгуків несправжній?
Директор Стендфордської лабораторії соціальних медіа Джефф Хенкок та його колеги створили алгоритми для виявлення лінгвістичних ознак обману.
Беручи до уваги певні характеристики тексту, програма зробила висновок, що А – фейк.
«Той, хто намагається ввести вас в оману, думає про наратив. Він вигадує історії про те, що з ним трапилося. Ми це бачимо й тут, коли нам розповідають, із ким оповідач був і що робив. Він також вживає однину першої особи набагато частіше за людей, які дійсно зупинилися в тому готелі. Тобто він ніби прагне втулити себе в цей відгук, щоб переконати вас, що сам власною персоною там був, – пояснює свої спостереження Хенкок. – На відміну від цих відгуків, відгуки людей, які дійсно фізично були там, містять значно більше просторової інформації. Приміром, про те, наскільки великою була ванна або як далеко від готелю згаданий шопінговий центр».
Учені Корнелльського університету створили на основі аналізу неправдивих відгуків щодо готелів сайт для їхньої перевірки Review Skeptic (де пропонують і вам висловити своє припущення, справжній цей огляд чи фейк).
І хоч точність його, як запевняють поважні дослідники-експериментатори, близько 90%, на сайті завбачливо розмістили дисклеймер: «Цей ресурс створений лише з розважальною метою».
Ярослава Куцай