Середа, 14 Листопада
Головна Медіапростір «Журналістам потрібно повернутися до журналістики»: розмова з Валерієм Івановим

«Журналістам потрібно повернутися до журналістики»: розмова з Валерієм Івановим

108

Під час громадських слухань з питань безпеки журналістів, які відбулися 1 листопада 2018 року в НСЖУ, «Телекритика», скориставшись нагодою, поспілкувалася з президентом Академії української преси, професором Валерієм Івановим.


Ми розпитали Валерія Феліксовича про те, куди рухається українська журналістика, і як варто вибудовувати стосунки між владою і медіа.


Про державне втручання


Потрібно брати приклад з тих країн, до яких ми прагнемо. У Росії, Китаї, багатьох азіатських і близькосхідних країнах є одні норми, там поле дії влади ширше. Іноді вкрай широке – як, наприклад, у Саудівській Аравії. А якщо ми подивимося на західні країни, то можна згадати спробу німецьких властей приборкати «Шпігель». Але ж «Шпігель» тоді дійсно відкрив державну таємницю, створив абсолютно реальну небезпеку для країни, тривала холодна війна, момент був гострий. А у результаті це закінчилося забороною обшукувати редакційні приміщення (докладно про конфлікт журналу «Шпігель» з німецькою владою ми нещодавно писали в рамках рубрики «Телеетика». – Ред.).

Можна згадає і практику Європейського суду з прав людини. Про що вона свідчить? Баланс між правом держави на захист і правом суспільства на свободу слова – це доцільність у демократичній державі. У такій державі населення має знати і розуміти, що відбувається, свідомо вживати заходів.

Ось, чи правильно вчинили в «Дзеркалі тижня», коли на самому початку війни опублікували матеріали про те, що Укроборонпром продає добробатам зброєю? На мій погляд, абсолютно правильно. А з точки зору авторитарної країни – неправильно. І триває кримінальна справа проти «Дзеркала тижня», і президент до цього теж мав безпосередній стосунок. Тому ми, на жаль, поки залишаємося авторитарною країною. Поле цензури і заборон залишається дуже широким.

Будь-яке управління медіа «зверху» – це вже авторитарні методи. Демократична держава не керує медіа, це не входить у його функції. Усе, що повинні робити чиновники, – це давати максимум інформації, висловлювати свою точку зору і пропонувати медіа користуватися цією інформацією. А користуватися нею чи ні – це вже справа медіа.


Про рамки роботи журналіста


З одного боку, у сфері свободи слова Кримінальний кодекс можна по-різному інтерпретувати. А з іншого, деякі законодавчі заборони журналіст зобов'язаний порушувати, тому що того вимагають стандарти. Наприклад, захищати свої джерела, навіть якщо суд вимагає їх розкрити. Якщо, звичайно, був договір про такий захист.

Тут теж баланс між правом суспільства знати та національною безпекою або приватним життям конкретної особи. І журналісту потрібно кожного разу цей баланс зважувати для себе. Що важливіше в цьому конкретному випадку? Це складно, можна помилитися, але іншого не дано.

Діяльність журналіста в принципі не може бути державною зрадою. Якщо він здійснює тільки журналістську діяльність. Інша справа, якщо він виконує якусь розвідувальну функцію, тобто виконує не журналістську роботу. За радянських часів, наприклад, багато хто працював під прикриттям журналістським або дипломатичним, а займався розвідкою. Але це вже інший рід діяльності. Що б не викладав журналіст, яка б у нього не була позиція, вона не може бути підставою для звинувачень у зраді батьківщині. Тому що він просто подає інформацію та своє бачення цієї інформації.

Про боротьбу з пропагандою


Як же захиститися від пропаганди? Передусім потрібно більше довіряти своїм громадянам. Громадяни не такі дурні, як думають політики, вони часто розумніші за них. І громадяни самі зможуть оцінити, де правда, а де брехня. Про це ще в XVII столітті писав Джон Мільтон у своєму трактаті «Ареопагітика: Промова про свободу друку від цензури до парламенту Англії». Шкідливі книжки, які сіють шкідливі ідеї, теж потрібні. Вони дають громадянам вакцину. На шкідливих ідеях вони апробують свої переконання і переконуються, що їхні переконання правильні. А що робити, якщо шкідлива ідея перемагає? Однаково, якщо є вільна дискусія, суспільство повернеться до правильних ідей. Головне – це довіряти громадянам і мати в суспільстві вільну дискусію. На жаль, поки у нас немає ні того, ні іншого.


Про те, як треба


Завдання журналістів у Україні – повернутися до журналістики. До нормальної роботи, а не loyalty-журналістики, яка, фактично, і є пропагандою. Потрібно інформувати про все, що може бути цікавим цільовій аудиторії. Інформація має бути перевіреною і достовірною. І, звичайно, не варто забувати про основні журналістські стандарти – баланс, точність, повнота.

А владі варто менше втручатися в журналістську діяльність і більше виконувати свої прямі обов'язки – забезпечувати нормальну економіку, добробут населення, захист національної території. Якось занадто багато сил і часу йде на приборкання тієї преси, яка здається владі неправильною.

Телекритика

Наживо

Ефір

  • 18:45 Вісті
  • 19:15 Про головне в деталях
  • 20:00 Від щирого серця
  • 20:30 Казкові історії
  • 20:45 Вісті

Персони

«Немає нічого поганого, що б на добре не вийшло»
Оксана Лісовська