Пятниця, 24 Березня
Головна Телеканал Історія каналу

Історія каналу

Івано-Франківське обласне телебачення «Галичина», що з 30 листопада 1991 року є одним із провідних засобів масової інформації Прикарпаття, з першого дня свого створення працює як телебачення народне. Територіальна громада не тільки є власником майна, але саме на неї, її запити і потреби зорієнтовані телевізійні програми, що створюються на студії, де працюють кваліфіковані журналісти, оператори, режисери, відеографіки, звукорежисери.

«Галичина», заснована обласною радою першого демократичного скликання, є, можливо, першою в Україні спробою і прикладом громадського телевізійного мовлення. Колектив студії ніколи не забував про свій громадянський і професійний обов'язок.

Обласне телебачення «Галичина» — це історія рідного краю. Не було і немає значної події, яка б не висвітлювалася телеканалом. Буремні дев’яності з вічами і демонстраціями, пікетуваннями ще червоної Верховної Ради, розкопками могил, які явили страшну правду про комуністичний режим, боротьба з русифікацією, утвердження української національної ідеї, створення української Армії та Національної гвардії, перші кроки ринкової економіки — теми, що стали визначальними для журналістів та операторів, які й самі були активними учасниками змін, що сприяли народженню і утвердженню суверенної України. Так, лише фільм «Дем’янів Лаз», створений Романом Круциком і Тарасом Собком, обійшов світ, його бачили в Європі, Америці, Канаді, Австралії, і хто б повірив, що монтувався він ледь не вручну…

Певно, не всі знають, але синьо-жовтий прапор на ратуші встановлював наш оператор Тарас Майстришин, активний рухівець, який возив на Прикарпаття видрукувану у Вільнюсі пресу, бував на всіх заходах під Верховною Радою, а під час одного пікетування встиг сховати під куртку камеру, хоч добряче дістав палицею від міліціонерів, що виконували наказ чи то генерала, чи то полковника Недригайла.

Не забувається програма Миколи Кобрина «Простими словами». Скільки критики було! Але саме простими словами Микола Кобрин вів мову про найскладніші політичні перипетії…

Ярослава Стецько, Микола Равлюк, Андрій Куцан, В’ячеслав Чорновіл, Левко Лук’яненко, Василь Кук, Микола Лебідь, Микола Плав’юк, сестри Степана Бандери, Юрій Шухевич і Марія Трильовська, Опанас Заливаха, брати Горині, владики УГКЦ Софрон Дмитерко, Павло Василик, Софрон Мудрий, Микола Сімкайло, Патріархи Українських церков Мстислав, Володимир, Філарет, репортажі про приїзд до України Папи Римського Івана-Павла другого, очевидці Голодомору, учасники другої світової війни, вояки Української Повстанської Армії та дивізії «Галичина», письменники, актори, композитори, політичні та громадські діячі, науковці та просвітителі, художники і музиканти, президенти і міністри, представники діаспори з усього світу, а насамперед — звичайні люди, їх болі і переживання, надії і мрії — герої нашого галичанського екрану.

Зусиллями Василя Лесіва, який працював над програмами про народну творчість, мистецтво, архітектуру, багатющі національні скарби оживали на екрані. Його програма «Вічне древо» здобула визнання далеко за межами України й входить до «Золотого фонду «Галичини». Його доповнюють краєзнавчі програми Володимира Кукурузи, Івана Нікітіна, музичні фільми та дитячі передачі Оксани Лісовської, ранкові — Олени Гаращук та Мар’яни Мазур, спортивні — Івана Харука, «Світлиця Надії» Надії Семенкович, «Шдях до Європи» Ольги Іроденко, телевізійні мандрівки Галини Філіпової та багато інших програм, у яких журналісти в притаманній їм манері вміють захопити та зацікавити глядача...

У новітню історію держави вписане пристрасне слово наших журналістів з Помаранчевої революції, революції Гідності, гарячих точок на Сході, що стали особливою сторінкою в історії колективу. У прямому ефірі на вітрі, в мороз працювали наші оператори, і жоден з них не відмовився від цієї роботи. Хвилювалися не за себе. Переживали, чи витримають камери… Така вже група крові…

Оператор обласного телебачення Андрій Флоря захищав українську землю від російсько-терористичних нападників на Донеччині та Луганщині, а його світлини та відео - військова документалістика, зібрана не стороннім спостерігачем, а учасником бойових дій, де смерть чигала на кожному кроці. По праву військовим кореспондентом можна назвати Юлію Юзьків, яка веде армійську тематику та побувала, мабуть, уже в усіх військових частинах і на полігонах, де служать прикарпатські хлопці.

Понад тридцять років працює в журналістиці Ярослав Гнесь, у чиєму доробку чимало талановитих знахідок. Міжнародне визнання здобув його фільм «Всупереч забуттю».

Сотні подяк, грамот, нагород, якими відзначено роботу телевізійників самі говорять про себе. Але незабутньою залишається перша, якою була нагороджена програма «Галочка», створена режисером Володимиром Кукурузою, операторами Тарасом Брухалем і Василем Безклубим, звукорежисером Романом Захарчуком.

Телебачення завжди вимагає поступу.

Приходять нові люди, з новим баченням і новим мисленням.

Головний редактор Юлія Юзьків та ведучі «Вістей» Лілія Боднарчук, Іван Гладиш, Любомир Белей, яким допомагає досвід, талант і делікатність головного режисера Петра Кришталовича та режисера фільмів Василя Ганущака, — шукають доступну і зрозумілу форму подачі інформації. Посередництвом репортажів та інтерв’ю Оксани Гуменяк, Наталії Вінничук, Івана Харука, Оксани Парипи «Галичина» творить щоденну інформаційну картину — актуальну, різноманітну, насичену подіями…

«Очі телебачення» — оператори студії. Це вони створюють картинку на екрані, яка здатна зупинити і повторити миті нашого життя. Зеновій Афтанас, Руслан Верней, Тарас Лесик, Михайло Ребристий, Тарас Майстришин, Владислав Семенкович, Василь Микуляк — співавтори кожного сюжету, кожної програми.

«Галичина» немислима без складної праці операторів монтажу Світлани Клебан, Миколи Коцюби, Андрія Одинокова. Художнє і репортерське бачення журналістів підсилюють творці комп'ютерної графіки, дизайнерського оформлення студійних проектів Станіслав Ігнатюк та Станіслав Пташник.

Кароліна Кажукало і Світлана Магас перекладачі-дактилологи. Завдяки їм наші програми доступні для тих, хто не може чути звичайну мову.

На обласному телебаченні «Галичина» працюють інженери, які і забезпечують цілодобову трансляцію, прямі ефіри, роботу сучасного знімального, передавального та освітлювального обладнання. Добрими фахівцями зарекомендували себе Володимир Волощук, Максим Забігач, Олег Коруняк, Андрій Шевчук, Віталій Яковяк, Богдан Владимирський, Олександр Скиба, Ярослав Лупійчук. Керує цією складною ділянкою заступник генерального директора з технічних питань Андрій Пришляк, який не цурається і звичайних зйомок. Відповідальність Романа Шкромиди — комп’ютерне обладнання студії. Фінанси, рекламні проекти, раціональне використання коштів — під контролем Любові Манюх, Галини Гошовської, Івана Нікітіна, Олександри Хандоги. Юридичний супровід забезпечує Людмила Прокопів. Не уявляємо себе без праці пані Ірини Тимчишин, завідувача господарством Василя Федоріва. Тисячі кілометрів з'їздив дорогами Прикарпаття, України водій телебачення Ярослав Гринів.

За двадцять пять років «Галичина» дала путівку у життя багатьом молодим колегам. Пишаємося Іриною Герасимовою, радіємо за Лідію Сливоцьку та Оксану Кваснишин, бажаємо успіху у праці за кордоном Василеві Безклубому, Ользі Вихованській, Діані Даниленко, Володимиру Говері, Дмитрові Климчуку, Руслані Василець, Олександрі Лукань, БорисУ Березовському, Андрію Любка. Нехай доброю буде доля до Володимира Білянського, Оксани Панакової, Олени Альошечкіної, Степана Кобітовича, Віталія Прядченка, Галини Фент, Надії Костюк, Тетяни Примич, Володимира Довгана, Назара Павліва, Віктора Ковальчука, Дмитра Соловйова, Анатолія Василишина, Олександра Підліснюка…

Ніколи не забудемо своїх колег, що відійшли у вічність: Володимира Коритана, Романа Боднарчука, Ореста Олексишина, Ярослава Гретчука, Ярослава Намуравного, Галину Масляк, Ігоря Євчука, Ігоря Струтинського, Євгенію Попадин, Катерину Масник, Михайла Коломійця, Івана Максиміва.

Час на телебаченні лічиться у секундах. Це час нашого буття.

А далі — нова дорога, нові програми, репортажі, інтервю, сюжети.

Наживо

Ефір

  • 23:00 Вісті

Персони

«Почуття гумору рятує в найбезнадійнішій ситуації»
Наталія Вінничук