Три найбільші телегрупи («1+1 медіа», StarLightMedia, «Медіа Група Україна»), майбутній суспільний мовник Національна телекомпанія України та об’єднання місцевих і регіональних телерадіокомпаній Незалежна асоціація телерадіомовників підписали спільний акт узгодження «Захист дитини, яка зазнала сексуального насильства, при залученні до медіа-виробництва».

Спільний акт узгодження – саморегулівний документ індустрії, над яким з 1 березня 2016 року працювала робоча група при Нацраді зі створення правил захисту дітей у медіа за участі представників індустрії, громадськості (ГО «Детектор медіа»), психологів і педагогів. У ньому узгоджено правила, якими телеканали мають намір керуватися під час висвітлення теми сексуального насильства над дітьми. Документ відмовилася підписати телегрупа «Інтер», хоча її представники теж брали участь у розробці документу.

Робота над спільними правилами розпочалася з ініціативи Нацради після дискусії довкола випуску ток-шоу каналу СТБ «Один за всіх», неповнолітні героїні якого розповідали подробиці розбещення своїм батьком, та після круглого столу «Діти на телебаченні: як висвітлювати та дотримуватися правил», проведеного 18 грудня 2015 року ГО «Телекритика» (нині - «Детектор медіа») спільно з Нацрадою. Активну участь у розробці документу брала телегрупа StarLightMedia, до якої входить телеканал СТБ.

Публікуємо повний текст саморегулівного документа:

Спільний акт узгодження № 1

Захист дитини, яка зазнала сексуального насильства, при залученні до медіа-виробництва

м. Київ, 4 листопада 2016 р.

Ми, повноважні представники медіа-індустрії, що нижче підписалися, виходячи із положень основоположних документів у сфері забезпечення прав дитини в Україні:

Конституції України,

Конвенції ООН про права дитини, ратифікованої Україною в лютому 1991 року (набула чинності у вересні 1991 року), та розробленогой ухваленого на її основі Закону України «Про охорону дитинства»,

Директиви 2010/13/ЄС від 10.03.2010 про аудіовізуальні медіа-послуги (статті 12 і  27),

Закону України «Про телебачення і радіомовлення» (статті 6, 28, 62),

інших нормативно-правових документів, що гарантують дотримання прав дитини, консультацій з експертами,психологами і громадськістю, дійшли висновку про таке:

1. Висвітлення теми сексуального насильства над дітьми як актуальної для суспільства можливе і необхідне з метою активізації усіх суспільних сил для запобігання випадкам знущання над дітьми і для забезпечення гарантій дотримання прав дитини та невідворотності покарання за порушення прав дитини.

2. Залучення окремої дитини, яка зазнала сексуального насильства, до медіа-виробництва можливе лише вразі захисту інтересів цієї дитини:

у ситуації, коли захист дитинипотребує громадського втручання для надання дитині і родині інформаційної, організаційної та іншої допомоги;

за умови відсутності ризику вторинної психологічної травматизації дитини (на основі письмового висновку психолога або лікаря-психолога, який робить оцінку психологічного стану дитини) при залученні її до медіа-виробництвата своєчасного надання фахової психологічної допомоги і постійного психологічного супроводу під час зйомки і протягом доцільного періоду після завершення робіт відповідно до висновку психолога;

після отримання добровільної поінформованої згоди на певну участь дитини в медіа-виробництві від дитини, батьків або осіб, які їх заміняють, за винятком випадків, коли метою медіа-виробництва є викриття порушень прав дитини законними представниками;

згода батьків або осіб, які їх заміняють, не звільняє медіа-виробників від необхідності  дотримання прав дитини, передбачених законодавством, і необхідності провадження своєї професійної діяльності у спосіб, який не може шкодити здоров’ю, розвитку та психологічному благополуччю дитини;

за умови використання таких способів показу дитини загалом і окремого випадку зокрема, які унеможливлюють ідентифікацію дитини широкою громадськістю, для збереження приватної інформації і недопущення ризику стигматизації та негативного впливу соціального оточення на подальший розвиток дитини, що зазнала сексуального насильства: не називати прізвище дитини; не показувати обличчя - фото і відео, а також ідентифікаційні частини обличчя (такі, як очі і вуха); не оприлюднювати назву населеного пункту (крім міст-мільйонників), узагальнюючи до більших територіальних масштабів.

у разі необхідності повідомити про зниклу дитину, зокрема в новинних сюжетах, та потреби її ідентифікації з метою розшукуінформація про сексуальний контекст злочину недопускається.

3. Медіа-індустрія зацікавлена в подальшому дослідженні питання захисту дітей, які зазнали сексуального насильства, з урахуванням особливостей сучасних суспільних умов в Україні і створенні відповідних детальних методичних рекомендацій з метоюїх використання редакційними радами і працівниками телерадіокомпаній у разі залучення дітей до медіа-виробництва.

4. Робоча група зі створення правил захисту дітей у медіа продовжуватиме розгляд випадків залучення дітей до медіа-виробництва  з метою обговорення й узгодження подальших спільних рішень.