Час від часу в засобах масової інформації з’являються повідомлення про те, що Facebook "намагається виправити ситуацію" з цькуванням у мережі. Зокрема, що Facebook запроваджує нові обмеження для протидії цькуванню та сексуалізації. Раніше керівниця служби безпеки Facebook Антігона Девіс заявила, що керівництво Facebook вирішило посилити політику захисту журналістів та громадських активістів від цькування в інтернеті. Ми спробували розібратися з правовою природою правил, політик і стандартів спільноти мережі Facebook і наскільки вони співвідносяться з українським законодавством. Це перший матеріал на цю тему.

Правила Facebook визначають межі дозволеного і забороненого на цій соціальній платформі. Якщо контент суперечить правилам, Facebook заявляє про вжиття щодо нього заходів. Політики Facebook постійно переглядаються і змінюються. Наприклад, згадані вище політики щодо цькування протягом 2021 року переглядалися п’ять разів. Поточна редакція політик щодо цькування і переслідування містить узагальнені описи порушень, не містить критеріїв оцінки, і невідомо, чи в межах виконання цих політик ухвалюють рішення реальні люди, чи переважно системи штучного інтелекту. Цікавим є розділ політик, який начебто передбачає не категоричну заборону, а аналіз ситуації із залученням контексту перед ухваленням рішення. Зокрема, забороняється:

• Публікувати контент, спрямований на вчинення ворожих дій щодо приватних осіб через небажані сторінки, групи й події. Ми видаляємо такий контент, якщо отримуємо скаргу від жертви або її вповноваженого представника. Коментар ІМІ: перелік небажаних сторінок відсутній безпосередньо на фб. Є відправлення до американських списків терористичних організацій і наркокартелів, але зазначено, що це не всі організації. Щодо груп і людей, схоже, це визначає сам Фейсбук. 
• Створювати облікові записи, щоб зв’язатися з людиною, яка вас заблокувала.
• Публікувати контент, який містить заклики до дій або заяви про намір вчинити дії, які за нашими правилами розцінюються як цькування та переслідування. Ми видаляємо такий контент, якщо в нас є підтвердження від жертви або її вповноваженого представника про те, що контент є небажаним. 
• Брати участь у масовому переслідуванні осіб (прямо ніде не сказано, що конкретно розуміється під масовим переслідуванням. Один пост, який лайкнуло 50 осіб, – це уже масове чи ще ні? Судячи з усього, Фейсбук самостійно визначає рівень масовості. – ІМІ) через їхнє рішення проходити або не проходити вакцинацію проти COVID-19 за допомогою:
• заяв про розумову або моральну неповноцінність цих осіб на підставі такого рішення; 
• заяв, які пропагують негативні наслідки рішення чи містять твердження про такі наслідки, за винятком широко доведених і/або визнаних симптомів COVID-19 чи побічних ефектів вакцини. (Незрозуміло, чи може людина поділитися своїми власними судженнями чи написати пост із негативним прикладом з власного життя. За якими критеріями пост вважатиметься таким, що "пропагує"? – ІМІ.)
• Видаляти спрямоване масове приниження (критеріїв масового приниження не наведено, визначається самостійно Фб. – ІМІ) в разі:

виявів будь-яких ворожих дій (критеріїв, переліку ворожих дій не наведено. – ІМІ) щодо "осіб, що зазнають підвищеного ризику шкоди в реальному світі", до яких належать:

• захисники прав людини;
• неповнолітні;
• жертви насильницьких подій / трагедій;
• опозиційні діячі в країнах групи ризику в період виборів (відсутній чіткий перелік країн, які входять до групи ризику. Є окрема категорія правил про це, але визначення там так само розмиті. – ІМІ);
• політичні дисиденти, проти яких ведуться ворожі дії через статус дисидентів;
• етнічні й релігійні меншини в зонах конфлікту;
• члени визначеної та впізнаваної групи ризику;
• виявів будь-яких ворожих дій щодо осіб через засоби особистого спілкування, як-от вхідні повідомлення або профіль, за допомогою розміщення:

• контенту, який порушує політику щодо знущання й приниження приватних осіб;
• неприйнятного контенту на основі характеристики з особливим захистом.

Деактивувати облікові записи, задіяні в масовому приниженні в межах:контенту, який порушує політику щодо знущання й приниження приватних осіб; 

• 
  контенту, який спрямований проти особи на основі характеристики з особливим захистом; 
• контенту чи поведінки, які в іншому разі вважаються неприйнятними в місцевому контексті;
• державних або пов’язаних з державою мереж, що чинять ворожі дії щодо особи будь-яким способом;
• мереж конкурентів, що чинять ворожі дії щодо особи будь-яким способом, за допомогою розміщення:
• контенту, який порушує політику щодо знущання й приниження приватних осіб; 
• контенту, який спрямований проти особи на основі характеристики з особливим захистом; 
• контенту чи поведінки, які в іншому разі вважаються неприйнятними в місцевому контексті.

Загалом політики щодо цькування розділяють вплив на сім рівнів з описом ознак, які вважаються цькуванням і переслідуванням для кожного рівня. Здавалося б, Facebook дійсно працює над запобіганням цькуванню та переслідуванню, створює певні правила та механізми. Проте на практиці реакція викликає багато питань. 

Розвиток інформаційних технологій призвів до виникнення правової дилеми. Facebook є приватною компанією, яку зареєстровано в Сполучених Штатах Америки і яка діє за американськими законами. А поправка № 1 до Конституції США забороняє державі в будь-який спосіб втручатись у свободу слова. Зокрема, за допомогою врегулювання відносин між двома приватними особами: мережею Facebook та її користувачем. За американським законодавством передбачається, що, якщо користувачу не подобаються дії Facebook, він може оскаржити їх у суді на умовах змагальності. Європейське законодавство суттєво відрізняється від американського. Насамперед тим, що дозволяє державі в певних випадках втручатись у свободу слова. Таке втручання, відповідно до статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має обов’язково бути встановлене законом, бути необхідним у демократичному суспільстві та здійснюватися лише в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду. 

Отже, в певних випадках у Європі, зокрема в Україні, особа може звернутися по захист до держави. Однак не щодо мережі Facebook. Бо, як уже зазначено, Facebook є приватною компанією, яка перебуває поза європейською юрисдикцією. І хоча діяльність цієї компанії ведеться в Європі та в Україні, проте правових методів впливу з боку України на діяльність Facebook немає.

За звичайних обставин відносини між особою та приватною компанією, яка надає певні послуги, регулюються положеннями укладеного між ними договору. В Україні такий договір має відповідати вимогам Цивільного кодексу України та Закону України "Про захист прав споживачів". У разі якщо особу не влаштовують правила надання послуг, визначені приватною компанією, – особа не укладає договору з нею, відмовляючись від отримання послуг такої компанії. Якщо умови надання послуг не відповідають заявленим у договорі, особа може звернутися до державного органу, уповноваженого захищати права споживачів. Але з мережею Facebook цей механізм не діє: фактично монопольне становище у відповідному сегменті соцмереж унеможливлює варіант скористатися послугами іншої мережі. А держава, як було зазначено вище, не в змозі захистити свого громадянина від порушення його прав як споживача послуги – якщо порушення відбувається з боку транснаціональної корпорації без зареєстрованого в Україні представництва.

На прикладі політик із протидії цькуванню можна підсумувати, в чому основні проблеми й складності з мережею Facebook. По-перше, ця приватна компанія має американську юрисдикцію, водночас надає послуги транснаціонально, не зважаючи на національне законодавство конкретних держав і не звертаючи уваги на засоби контролю за обігом інформації та правами споживачів, встановлених у цих державах. По-друге, у разі виникнення претензій до цієї компанії з боку користувачів єдиним правовим методом впливу є звернення до суду: в цьому випадку саме до американського суду відповідно до встановленої в США процедури й права. По-третє, і головне, залишається відкритим питання: що саме оскаржувати в разі блокування акаунту, наприклад? І чиї саме дії оскаржувати? Адже Facebook на жодній сторінці в жодній своїй політиці не визначає, як саме модерується контент і хто ухвалює рішення про застосування тих чи інших санкцій. Якщо це відбувається в автоматичному режимі – то на підставі яких алгоритмів? Автоматична модерація за ключовими словами може заблокувати як цькування, так і, навпаки, інформацію, спрямовану на запобігання цькуванню і припинення таких явищ у соцмережах, незважаючи на реальну спрямованість контенту. Якщо в ручному, то де саме сидять модератори й хто вони? 

Хто аналізує контент українською мовою і визначає, чи є в цьому випадку цькування? Хто аналізує, яке українське слово має негативні характеристики та образливе значення, а яке – лагідні? Чи досить вони обізнані в українській мові, чи досить вони фахові? Як уже згадувалося вище, Facebook припускається помилок, це визнається й речником компанії Міхалом Грегорчиком. Але можливості встановити справедливість у разі помилки реалізуються лише через саму компанію Facebook, без залучення стороннього, об’єктивного і неупередженого арбітра. То чи можна сподіватися на справедливість? Чи можна очікувати, що Facebook сам себе покарає за свої ж дії? 

На жаль, наразі ми не маємо однозначного розв'язання проблеми непрозорого застосування з боку Facebook його власних політик. І той факт, що з цією проблемою стикаються у всьому світі, не полегшує ситуації, лише дає сподівання на її виправлення зрештою. 

Якими могли б бути шляхи виправлення цієї ситуації:

1. Відкриття інформації про алгоритми автоматичної / ручної модерації контенту соцмереж та посилення сегменту ручної модерації з адаптацією під реалії окремих країн або регіонів. Бракує визначення, в якій країні перебувають і на яких умовах працюють модератори зараз та як до них можна звернутися.
2. Запровадження в країнах, у яких працює соціальна мережа Facebook, представництв або уповноваження певних осіб представляти Facebook – не як представництво юридичної особи, не як податковий агент тощо, а радше як кореспондентський пункт. З чітким визначенням адреси й порядку скерування претензій і скарг у разі їхнього виникнення в цій країні.
3. Створення незалежної від Facebook, а також інших соціальних мереж структури у вигляді комісії, суду тощо, яка могла б, можливо на наднаціональному рівні, здійснювати контроль за дотриманням з боку Facebook та інших соціальних мереж базових прав людини й стандартів прийнятності в інформаційному середовищі цих соцмереж.

ІМІ