Неділя, 27 Листопада
Головна Медіапростір Втома від переживань: як медійникам тримати себе в ресурсі під час війни

Втома від переживань: як медійникам тримати себе в ресурсі під час війни

1162

 

“Не можу складати літери в слова”, “Не хочу прокидатися, бо у мене сьогодні так багато роботи”, “Не можу думати про це”, — якщо ці фрази лунали у вашій голові, варто звернути увагу на психологічний стан. Психолог Олег Новак пояснює, чому з’являються подібні думки, що таке втома від переживань та як вона може нам нашкодити. 


24 лютого багато людей пережили обтяження інформацією — повідомлення про війну в Україні. Масив нових даних був настільки великим, що попри професійно розвинуті уміння і навички медійників до роботи з інформацією, дехто з нас відчув розгубленість, безсилля, безпорадність. 

Якщо звичайний українець може дозволити собі споживати менше  новин, то в журналістів робота з інформацією — постійний процес. Працюючи, журналісти пропускають крізь себе не лише факти, а й емоції їхніх героїв. Постійне перебування в середовищі, де багато болю, горя і “неможливого” змушує нервову систему організму постійно перебувати в активному стані.

 Це призводить до напруження в тілі, емоційних переживань, нав’язливих думок та мимовільних згадувань побачених сцен. Крім того, якщо мозок не встигає опрацювати велику кількість даних і “розставити все по поличках”, відбувається порушення обробки інформації. Думки, емоції, тілесні відчуття перестають пов’язуватися з конкретними ситуаціями та мітками часу в автобіографічній пам’яті (механізм, що відповідає за здійснення розумових функцій мозку людини, — ред.). А тому вони накопичуються у “сирому” вигляді, можуть пригадуватися в будь-який момент і переживатися як актуальні. Так виникає втома від переживань

“Немає сил працювати”


Втома від переживань — це один з елементів виснаження. Згадайте, чи доводилося вам останнім часом за собою помічати щось подібне: “Я не хочу вже дивитися на комп`ютер/відкривати пошту”, “Мене нудить від того, що треба сідати і щось писати”, “Немає жодних сил працювати”? 

Це симптоми втоми, і, значною мірою, від емоційних переживань. Поступово спроби пересилити себе і працювати далі призводять до виснаження. 

Симптомами втоми можуть бути: важкість у тілі, втрата апетиту, порушення сну (складно заснути, нічні прокидання, вранці відчуття, ніби не спав), зникнення ідей, дратівливість, погіршення пам’яті, уваги, і, як наслідок, — зниження здатності мислення, збільшення кількості помилок та самозвинувачувальних думок.

Уявімо шкалу стресового навантаження від 0 (повний спокій) до 10 (максимально можливе навантаження). Наприклад, ваш організм “застряг” на позначці 4, і ви не маєте сил хоча б трохи знизити рівень стресу. Організм не розслабляється, а напруження продовжує накопичуватися. І з часом починає сприйматися нормою. Психолог Олег Новак, який тривалий час працює з військовими, розповідає, як можна собі допомогти. 

Опрацювання інформації як гра в тетріс 


Щоб візуалізувати опрацювання інформації, згадайте тетріс. Головне завдання цієї гри — швидко зорієнтуватися в тому, як прокрутити фігурку, щоб з’явилася рівна площина. Те, як мозок опрацьовує інформацію, трохи це нагадує: до нас потрапляють необроблені, уривчасті, хаотичні дані, і наше завдання опрацювати їх так, щоб вони інтегрувалися у мережу нашої пам’яті як кубики тетрісу, заповнюючи все без пробілів. Якщо ми опрацюємо всю інформацію в такий спосіб, вона не буде нас турбувати. І навпаки, працюючи в режимі постійного стресу, ми не встигаємо думати про те, як інформація впливає на нашу психіку, і хаотично “заповнюємо” комірки. 

Прийміть рішення турбуватися про себе 


Відрефлексувати власний досвід означає запобігти втомі. Хороший спосіб збільшити тривалість нормального функціонального стану — створювати для себе перерви для осмислення всього, що відбувається навколо. Так, заплануйте собі переви посеред дня, щоб зупинитися і подумати: на якій стадії робочого процесу я зараз, що у мене виходить, як швидко я це роблю, що мені заважає, що мені допомагає. 

Такі острівки обдумування своєї практики дають відчуття завершеності змістовних етапів. Коли цього немає, всі події зливаються в суцільний процес “без кінця краю”. Переживання, думки, відчуття не будуть виокремлюватися і прив’язуватися до конкретного часу. Як наслідок, замість живої історії свого життя будуть пригадуватися “нічого” або “нормально”. Тому важливо зупинятися і рефлексувати. Витрачати на це бажано 5-20 хвилин кілька разів на день. 

Щоб опрацювати емоційну історію (наприклад, після складного інтерв’ю), спробуйте запитати себе:  

  • що я думав про це?
  • що допомагало мені впоратися?


І найголовніше, що радить психолог, — прийміть рішення потурбуватися про себе. Варто лише зупинитися, розпланувати свій день та звернути увагу на своє тіло. 

Ще кілька порад: 

  • Робіть вправи для дихання. На 1-2 хвилини від’єднайтеся від думок і почуттів та сфокусуйтеся на тілі. Чи зручно вам сидіти? Де в тілі ви відчуваєте напруження, а де більш розслаблені? Що прямо зараз ви можете зробити для свого тіла? Простежте за зміною фізичних відчуттів, коли утримуєте на них увагу певний час.
  • Виділіть 10 хвилин на день для фізичних вправ. Вони допомагають “скинути” напруження в тілі.
  • Знайдіть “людину довіри”, з якою можна обговорити все, що відбувається. Наприклад, це можуть бути ваші колеги, з якими ви порефлексуєте після складного робочого дня. 
  • Використайте свою професійну цікавість до людей і життя, щоб мати сміливість поговорити з психологом про себе, свої стани та переживання. Це сприятиме кращому розумінню себе, посилить вашу психоемоційну стійкість та рівновагу. А саме це зараз потрібно як ніколи.


Зображення: Pexels

The lede

Наживо

Ефір

  • 16:30 Підсумки тижня
  • 17:00 «Бавовна»
  • 17:10 Телемагазин
  • 17:25 Завтра вже сьогодні
  • 17:50 Народна служба порятунку

Персони

"Бути сильним, вірити в добро і йти вперед до позитивних перемог"
Ольга Іроденко