Одні телеканали перетворили відключення аналогового мовлення на «перемогу», а інші — на цілковиту «зраду».
Що сталося?
До цього кроку Україна йшла три роки зі змінним успіхом, долаючи перешкоди, наче легкоатлет. 1 вересня в країні вимкнули аналогове телебачення. Хоча не всюди й не повністю: до 1 травня 2019 року залишилося воно на кордоні з Росією й тимчасово окупованими територіями, а крім того мовити у старому форматі по всій країні продовжили «UA: Перший» і філії Суспільного мовника та місцеві канали, які поки не отримали цифрових частот.
Деталі процесу вимкнення читайте в попередньому матеріалі «Детектора медіа» «Чотири дні до вимкнення аналогу. Хто залишиться в ефірі?». А ми коротко нагадаємо історію питання.
Усе почалося у грудні 2006 року, коли Україна підписала міжнародну угоду «Женева-2006», а затвердила її у 2010 році. Угода передбачала повний перехід від аналогового до цифрового телерадіомовлення в країні до червня 2015 року. Але через неготовність країни до переходу аналогове ТБ тоді не вимкнули.
Потім уряд кілька разів відтерміновував час «Х», посилаючись на недостатню підготовку: спочатку на 30 червня 2017 року, потім на 30 березня 2018 року, далі на 30 червня 2018 року.
При цьому ніяких змін, які мали б мінімізувати для глядачів наслідки вимкнення аналогового сигналу, так і не сталося: покриття цифровим телебаченням не змінилося, безкоштовних телетюнерів усім малозабезпеченим громадянам держава не роздала, цифрових частот усім телеканалам Нацрада не виділила.
Хоча ні, одна еволюційна зміна все ж відбулася: телеглядачі поступово самі переходили з аналогового ефіру на новіші технології — DVB-T2 (цифровий ефір), кабельне, супутникове, інтернет-телебачення. Станом на початок 2018 року в Україні залишалося приблизно 17 % родин, які дивилися телебачення виключно через аналогову антену (дані Індустріального телевізійного комітету).
У квітні цього року Президент Петро Порошенко несподівано для галузі категорично наполіг на відключенні аналогового сигналу влітку цього року. Уряд дослухався, порадився з найбільшими телеканалами й вирішив із 1 серпня 2018 року вимкнути старий формат у Києві та Кіровоградській області, а з 1 вересня 2018 року — по всій Україні (крім кордону з Росією та окупованими територіями, Суспільного мовника й місцевих мовників без цифрових частот). Нацрада з питань телебачення і радіомовлення дослухалася та ухвалила рішення про втрату чинності аналогових ліцензій — із юридичного погляду рішення спірні, бо такої процедури закон не передбачає.
Наче все склалося, але… У передостанній день літа Сарненський районний суд Рівненської області заборонив Концерну РРТ (власник більшості телевеж країни й оператор більшості телевізійних передавачів) вимикати аналоговий ефір.
Позов подала місцева мешканка Надія Мізюрко, бо хоче забезпечити своє «право на отримання інформації через аналогове телевізійне мовлення». У Сарнах цифровий сигнал із Рівного, Дубровиці чи Вараша слабкий, а в аналоговому ефірі після вимкнення мали залишитися тільки «UA: Перший» і «UA: Рівне». Одна з третіх сторін у справі — канал «1+1», що може свідчити про те, що позивачка є глядачкою цього каналу.
Це не остаточне рішення суду, а поки що ухвала на забезпечення позову, доки суд розглядатиме справу по суті. На самому засіданні суду представників сторін не було.
Практика зупиняти дії державних органів рішенням місцевих судів не нова. У медійній сфері схожа ситуація була у 2016 році з «Радио Вести». Тоді місцеві суди в Харкові та Львові за позовами тамтешніх фанатів «Радио Вести» заборонили Нацраді з питань телебачення і радіомовлення розглядати питання «Радио Вести», якому Нацрада планувала не продовжувати ліцензії. Був скандал, рішення судів в апеляції скасували, Нацрада ліцензій не продовжила, а за деякий час один із суддів втратив свою посаду за рішенням Вищої ради правосуддя.
Зазвичай рішення органів влади оскаржують в адміністративних судах. Цим правом, до речі, скористався канал «1+1», який подав позови проти Нацради та уряду щодо вимкнення аналогового ТБ.
І все ж у суботу, 1 вересня, аналог вимкнули. Петро Семерей, керівник Концерну РРТ, напередодні казав «Детектору медіа», що виконуватиме рішення суду, але наступного дня пояснив відключення «вказівкою керівництва» й назвав свої дії «порушенням закону». Згодом він уточнив, що врахував усі аргументи «за» і «проти», а за добровільне невиконання рішення суду кримінальної відповідальності немає. «Я беру на себе відповідальність як за те, що добровільно не виконав рішення суду, так і за те, що в якійсь мірі винуватий перед глядачами», — сказав Петро Семерей.
Неочікувана ухвала суду стала козирем у руках тих журналістів, які вирішили «топити» проти відключення аналогу, і зробила перемогу іншого табору медійників не такою солодкою.
«Силою і шантажем»
Щоби проілюструвати ці дві сторони, не потрібно далеко ходити. Телеканал «1+1» не приховує свого ставлення до вимкнення аналогового мовлення як у юридичній площині (подаючи позови), так і в сюжетах своїх новин. Це не дивно, адже в аналоговому форматі в каналу (разом із «UA: Першим» та «Інтером») покриття більше за інші канали. «Плюси» мовили в селах і маленьких містах, куди сигнал інших каналів не дотягував.
У сюжеті «ТСН» від 1 вересня головний акцент — на «порушенні закону» Петром Семереєм. Наталя Мосейчук продовжує: «Значна частина українців залишились без телевізора». Без телевізора!
Далі журналісти беруть коментарі в керівника відділу моніторингу якості мовлення групи каналів «1+1 медіа» Ігоря Прохоренка, який говорить про те, що є зони, не покриті цифровим мовленням.
Раніше телеканал «Інтер» теж оприлюднив дані про проблеми з цифровим покриттям у 299 містах. Провайдер цифрового телебачення «Зеонбуд» заперечив ці цифри. Однозначно верифікованих даних поки не існує. Проблема в тому, що цифрові передавачі «Зеонбуду» зосереджені в містах із населенням понад 50 тисяч осіб, а в менш густонаселеній місцевості трапляються «білі плями». Цю проблему визнає міжвідомча робоча група з переходу на цифрове ТБ і планує, що «Зеонбуд» добудує цифрову мережу ще на 47 міст, та коли це станеться — невідомо.
Водночас у сюжеті «ТСН» Ігор Прохоренко показав на карті, де в країні після вимкнення все ж таки залишилося аналогове телебачення.
У сюжеті також про «зраду» розповідає член Національної ради з питань телебачення і радіомовлення Олег Черниш. Його позиція про несвоєчасність вимкнення аналогу публічно відома. До роботи в Нацраді пан Черниш працював в «1+1», і колеги заявляли про лобіювання ним інтересів цієї компанії.
Коментар Уляни Фещук із Нацради, чия позиція протилежна до думки Олега Черниша, звівся до слів: «Я з вами говорити не хочу». Після цього йде коментар юристки, а в підводці до нього журналіст каже про кримінальну відповідальність, яка загрожує голові Концерну РРТ за його дії.
Закінчення дивовижне. Один з авторів сюжету каже: «Державний орган за вказівкою вищого керівництва держави проігнорував законне рішення суду. А гарант конституції не захистив — тобто Президент України — не захистив конституційні права мільйонів людей, які втратили доступ до інформації».
Звідки в журналіста інформація про «вказівку вищого керівництва» — невідомо. І до чого цей наїзд на Президента, коли відключення здійснюється за постановою Кабміну, також незрозуміло. Такі необґрунтовані судження в сюжеті новин — чітке порушення журналістського стандарту достовірності.
Утім, «Плюси» на цьому не зупинилися і 2 вересня випустили розширену версію сюжету в «ТСН. Тижні» із провокативною назвою «Силою, шантажем та застосуванням силових органів Концерн РРТ змусили вимкнути аналогове мовлення».
Тут літературний хист журналістів активізувався: «Вони приходять, як стане темно. Особливо коли за ними немає правди. Темні фігури представилися оперативниками СБУ, котрі прийшли закрити рота українському телевізору. Точніше, його звичній трансляції, що має технічну назву, — аналогове мовлення. При цьому напряму порушуючи і закони, і рішення уряду. Директор усіх телевеж України був змушений підкоритися». Не будемо продовжувати, бо вже невідомо, чи це сюжет у тижневій програмі, що претендує на новинний формат, чи новела для літературного конкурсу.
Експресивна лексика, відсутність чіткого фактажу, розмитість меж між фактами й судженнями — все тут. У цьому сюжеті вже не було жодної згадки про те, де залишився аналог, головний лейтмотив автора сюжету Сергія Швеця — «вимкнення сталося по всіх областях».
Журналіст «ТСН» сказав, що Концерн РРТ порушив рішення уряду. Як же так, адже уряд, навпаки, постановив вимкнути аналог? Справа в тому, що, наприклад, Олег Черниш тлумачить останню урядову постанову так, що Кабмін продовжив аналогове мовлення всіх телеканалів по всій Україні до 1 травня 2019 року. Рішення уряду виписано синтаксично кострубато й може читатися неоднозначно, якщо не знати, які пропозиції обговорювалися до цього. Схоже, що «ТСН» тлумачить документ так само, як і пан Черниш.
Про винесений у заголовок шантаж у сюжеті не йшлося. «Детектор медіа» перепитав у Петра Семерея, чи чинили з ним таке. «Шантаж — це дуже голосно сказано», — відповів він.
«Без улюблених передач»
Синхронно з «1+1» про «примус від Президента» розповідає канал «24» в сюжеті від 1 вересня під назвою «Вимикати аналогове телебачення, незважаючи на рішення суду, змусили в Адміністрації Президента».
Одразу ж видно акцент: «Без улюблених передач залишилася ця родина на Львівщині. Тюнера не мають, є лише стара антена. Та відсьогодні від неї користі жодної. Без телебачення сьогодні залишилося близько третини українців», — розповідає журналістка. Щоправда, вона забула вказати, звідки такі дані, чим порушила стандарт точності.
Помилилась авторка сюжету на два роки і з датою, коли першочергово планувалося відключення, назвавши 2017 рік.
Про те, що відключити 1 вересня аналог просили в Адміністрації Президента, каналу «24» начебто розказало «джерело» в Концерні РРТ. Резюмує Леся Виговська сюжет так: «Цілком можливо, що хтось уже зацікавився майном Концерну і радо прибере його до рук після банкрутства». Цим твердженням у новинному сюжеті порушили стандарт відокремлення фактів від оцінних суджень.
Про «темний бік» відключення розповідає канал і в іншому сюжеті — «В Україні незаконно відключили аналогове телебачення». Мовляв, у людей залишилося три канали, тюнери важко знайти й вони погано працюють. Навіть подальший коментар бельгійця про те, що світ переходить на цифрове телебачення, яке дає кращу якість, не рятує телевізійників. Бо журналістка Альона Чернецька дає свою оцінку: «Те, що на Заході було технічним прогресом, в українських реаліях може, як це часто буває, стати важелем впливу і контролю».
Зате в сюжеті є важливий бекґраунд: цифрові ліцензії телеканалам роздали ще за Віктора Януковича, а цифровий сигнал «постачатиме компанія-монополіст, зареєстрована в офшорах на трьох іноземців».
«Проблем — жодних»
Протилежної позиції, очевидно, дотримується телеканал «Україна». У півгодинній програмі «Спецрепортаж. Слідами цифрового телебачення. Пролог» аналогове мовлення називають «морально і технічно застарілим, у якого критично нестабільна і наднизька якість картинки та звуку».
Диктор в анонсах програми також не відстає: «Хто саме із гравців медійного ринку відчайдушно чіпляється за архаїчний аналоговий сигнал, саботує рішення уряду і протистоїть впровадженню в Україні новітньої високотехнологічної “цифри”», — анонсує він.
Тут вже є інші «пересічні глядачі», які зовсім не скаржаться на зникнення аналогу, а навпаки хвалять, що з тюнером якість стала кращою й кількість телеканалів зросла. У магазині продавець розказав, що такі додатки до телевізора легко встановлюють і вони є в достатній кількості. Нарізавши багато синхронів від експертів, автор резюмує: «І пересічні українці, і спеціалісти галузі сходяться у думці: проблем із відключенням аналога — жодних».
Також у програмі неодноразово наголошується, що через невимкнення аналогу Україна порушує міжнародні угоди. Знайшла «Україна» і юриста, в якого запитали про заборону суду. Він — на відміну від юристки в сюжеті «1+1» — каже, що районний суд узагалі не може приймати рішення щодо постанов Кабміну.
Крім того, у «Спецрепортажі» прямо заявляють про гальмування групою «1+1 медіа» відключення аналогового мовлення та цитують сюжети «ТСН».
У чому ж проблема?
Після перегляду цих телевізійних матеріалів може здатися, що існують якісь паралельні реальності. В одній глядачі горюють за аналогом і скаржаться на дорогі тюнери, в іншій — радіють якості цифрового мовлення. В одній Адміністрація Президента змушує людей порушувати закон, в іншій — Україна порушує міжнародні зобов’язання, бо не вимикає аналогу.
Вишенька на цьому не дуже смачному торті — синхрони виконавчої директорки ГО «Детектор медіа» Галини Петренко. Її слова журналісти нарізали так, що в сюжеті телеканалу «24» вона виступає проти відключення аналогу, а в програмі телеканалу «Україна» — за.
Це просто хрестоматійний приклад маніпулювання словами спікерів. А також того, як одну й ту ж тему можна подати кардинально по-різному, якщо свідомо заплющувати очі на стандарти журналістики. Ми про баланс думок, точність і достовірність.
А можна не маніпулювати?
Тележурналістам може здаватися складним передавати лише факти, утримуватися від власних оцінок і вкрай важко не ставати на бік керівництва каналу, на якому працюєш. Проте робити телевізійні сюжети без маніпуляцій цілком реально.
Приміром, ICTV 27 серпня випустив сюжет із прес-конференції Нацради. Глядачам розповіли про те, коли вимкнуть аналогове мовлення, дали синхрони експертів, які вкотре закликали українців купити телевізійні тюнери. Але журналіст не втримався від узагальнень, коли розповідав, що «абсолютна більшість» у столиці та Кіровоградській області вчасно перейшли на «цифру». Абсолютна більшість — це скільки? І звідки такі дані?
Ще в сюжеті, на жаль, узагалі не згадали про «білі плями», де цифрового сигналу все ж немає.
Чи не найбільш збалансованим на цю тему виявився сюжет на «UA: Першому». Журналісти розповіли, де й коли вимикатимуть аналог, зазначивши, що тепер глядачі мусять обрати поміж супутникового, кабельного, інтернет-, або ж цифрового телебачення. Пояснили, що потрібно українцям для прийому нового сигналу, та дізналися, чи є тюнери в магазинах.
Зрештою, Анатолій Саверський, інженер Прилуцької радіотелевізійної передавальної станції, сказав, що вважає «цифру» перспективою й переконаний, що у змінах нічого страшного не буде.
Про рішення суду зазначила ведуча й уточнила, що канал звернувся по коментарі до представників Нацради. Вони погодилися прокоментувати ситуацію, але після того, як ознайомляться з відповідними документами.
Тож готувати інформаційні сюжети без «зради» й «перемоги» можна. Завдання новинаря — донести збалансовану, оперативну, достовірну, точну, повну інформацію та експертні (а не власні!) думки, щоби глядач склав власне уявлення щодо проблеми.
