Через пандемію COVID-19 в Україні з 12 березня 2020 року був запроваджений карантин. Постановою Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2020 р. № 255 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211" (далі за текстом – Постанова 255) введено правила поведінки та обмеження прав і свобод громадян під час карантину. Як саме це впливає на журналістів, які загрози становить і як їх уникнути – ми розглянемо в цьому матеріалі.
Насамперед необхідно нагадати, що, незважаючи на широку дискусію про неправомірність і неконституційність деяких обмежень, встановлених Постановою 255, допоки її не скасовано Кабінетом Міністрів України або судом, вона є джерелом права, тобто її виконання є обов’язковим, а невиконання може призводити до юридичної відповідальності. Тому не варто закликати інших до ігнорування встановлених нею норм, тим більше з боку журналістів, які мають вплив на досить широку аудиторію. Варто вивчити положення Постанови 255 і зрозуміти, як можна продовжувати журналістську діяльність без порушень законодавства України.
Варто також звернути увагу, що текст Постанови 255 помітно відрізняється від його трактування в різноманітних засобах масової інформації і коментарях у соцмережах в інтернеті. Тому варто звертатися все ж таки до офіційного тексту для з’ясування незрозумілих моментів або до відповідних фахівців. Нагадаємо, в ІМІ працює правова гаряча лінія, на яку можуть звертатися журналісти, засоби масової інформації та інші учасники інформаційних відносин. Консультації надають медіаюристи Роман Головенко та Алі Сафаров за телефоном 050-44-77-063. Запитання можна також надіслати на електронну пошту ІМІ info@imi.org.ua.
Власне журналістська діяльність Постановою 255 не припиняється, на відміну від діяльності підприємств і організацій, пов’язаних з їхнім відвідуванням громадянами (окрім визначеного переліку). Тож журналісти можуть ходити на роботу, а діяльність засобів масової інформації може здійснюватися не тільки в дистанційному режимі. Водночас пункт 10 Постанови 255 рекомендує (але не вимагає):
"10. Рекомендувати центральним і місцевим органам виконавчої влади, іншим державним органам, органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям на час дії карантину забезпечити:
позмінну роботу працівників та/або за можливості віддалену роботу в режимі реального часу через інтернет".
Журналістів не занесено до переліку працівників, які, відповідно до підпункту 9 пункту 2 Постанови 255, мають перевозитись автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському, внутрішньообласному та міжобласному сполученні, зокрема пасажирські перевезення на міських автобусних маршрутах у режимі маршрутного таксі. Однак, на нашу думку, з огляду на положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", ухваленого Верховною Радою України 30 березня 2020 року, журналісти мають бути забезпечені необхідними документами для безперешкодного пересування. Детальніше це викладено в матеріалі "Пересування журналістів громадським транспортом під час карантину не мають обмежуватись – юрист". У будь-якому разі пересування легковими автомобілями Постановою 255 не обмежується.
Відповідно до підпункту 1 пункту 2 Постанови 255, із 6 до 24 квітня 2020 р. забороняється перебування в громадських місцях без одягнених засобів індивідуального захисту, зокрема респіратора або захисної маски, у тому числі виготовлених самостійно. Водночас Постанова 255 не визначає, як саме мають бути одягнені маски, яким вимогам мають відповідати самостійно виготовлені маски тощо. Тобто для виконання вимог Постанови 255 досить мати в будь-який спосіб одягнену будь-яку маску. Також варто розуміти, що визначення "громадське місце" в законодавстві України міститься виключно в Законі України "Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення", і це визначення використовується лише для цілей цього закону. Тож журналістам потрібно враховувати ці вимоги під час пересування у зв’язку зі своєю професійною діяльністю.
Підпункт 2 пункту 2 Постанови 255 із 6 до 24 квітня 2020 р. забороняє переміщення групою більш ніж дві особи. Проте ця заборона не поширюється на службову необхідність. Тож знімальна група в кількості понад двоє осіб може пересуватися, посилаючись на службову необхідність. Підтвердженням службової необхідності є посвідчення журналістів та за можливості наявність письмового редакційного завдання, у якому будуть зазначені прізвища знімальної групи.
Підпункт 5 пункту 2 Постанови 255 із 6 до 24 квітня 2020 р. забороняє відвідування парків, скверів, зон відпочинку, лісопаркових та прибережних зон, крім вигулу домашніх тварин однією особою та в разі службової необхідності. Тобто в цьому разі, аналогічно ситуації в попередньому абзаці, відвідування журналістом парку у зв’язку з підготуванням сюжету не підпадає під обмеження, встановлені Постановою 255, бо є службовою необхідністю. Наявність службової необхідності, як і в попередньому абзаці, можна підтвердити редакційним посвідченням та за можливості наявністю редакційного завдання.
Підпункт 7 пункту 2 Постанови 255 із 6 до 24 квітня 2020 р. забороняє проведення всіх масових (культурних, розважальних, спортивних, соціальних, релігійних, рекламних та інших) заходів, крім заходів, необхідних для забезпечення роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, за умови забезпечення учасників засобами індивідуального захисту, зокрема респіраторами або захисними масками, у тому числі виготовленими самостійно, а також дотримання відповідних санітарних та протиепідемічних заходів. Безпосередньо на діяльність журналістів це впливає через заборону проведення пресконференцій та інших подібних заходів. Також цей пункт передбачає обмеження проведення відкритих заходів органів влади, судових засідань тощо. Варто зазначити, що норми закону мають пріоритет над нормами підзаконних нормативних актів, тому вимоги законів України про гласність судового процесу, про відкритість органів влади, про права журналістів, визначені статтею 25 Закону України "Про інформацію", мають пріоритет над положеннями Постанови 255. Зокрема, відповідно до частини четвертої статті 25 Закону України "Про інформацію", після показування документа, що засвідчує професійну належність, працівник засобу масової інформації має право збирати інформацію в районах стихійного лиха, катастроф, у місцях аварій, масових безладів, воєнних дій, крім випадків, передбачених законом. Таким чином, у випадках, коли відбувається засідання органів влади, органів місцевого самоврядування, судове засідання (зокрема, в режимі відеоконференції), недопуск у приміщення журналістів під приводом карантинних заходів буде перешкоджанням їхній законній професійній діяльності.
Підпункт 16 пункту 2 Постанови 255 із 6 квітня до 24 квітня 2020 р. забороняє перебувати на вулицях без документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство чи її спеціальний статус. У випадку журналістів це не тільки паспорт України (або іншої держави), який підтверджує громадянство, а ще й журналістське посвідчення або інший документ, який підтверджує спеціальний статус журналіста.
Інші обмеження, встановлені Постановою 255, не дуже зачіпають діяльність журналістів, тому в цьому матеріалі не розглядаються.
Порушення встановлених Постановою 255 приписів може призводити до відповідальності, передбаченої статтею 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі за текстом – КпАП):
"Стаття 44-3. Порушення правил щодо карантину людей
Порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, –
тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від двох до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян".
Окрім того, щодо журналістів може бути застосована стаття 173-1 КпАП:
"Стаття 173-1. Поширювання неправдивих чуток
Поширювання неправдивих чуток, що можуть викликати паніку серед населення або порушення громадського порядку, –
тягне за собою накладення штрафу від десяти до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням двадцяти процентів заробітку".
Звертаю увагу, що, відповідно до статті 221 КпАП, саме судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 44-3 та 173-1 КпАП. Водночас положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та КпАП зобов’язують суди розглядати справи про адміністративні правопорушення повно, об’єктивно, неупереджено, гласно, із застосуванням судової практики Європейського суду з прав людини, зокрема в частині обмеження прав і свобод, у тому числі свободи слова. Тобто, навіть якщо працівники поліції або працівники органів охорони здоров’я відповідно до статті 255 КпАП складають протокол про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 44-3 КпАП, це ще не означає, що вони притягають до відповідальності, що виписують квитанцію на штраф тощо. Кінцеве рішення ухвалює саме суд з дотриманням принципу змагальності сторін.
Епідемія загалом і карантин як засіб реагування з боку державних органів є випробуванням для всіх, зокрема для журналістів і ЗМІ. В умовах, коли від своєчасності, повноти і достовірності поширення інформації залежить у тому числі життя людей, громадський спокій, робота журналіста потребує особливої уважності та обережності. Тож не хворійте і дотримуйтеся вимог законодавства!
