Один з найтаємничіших видів тиску на журналістів – це стеження. Згідно з анонімними опитуваннями, які проводив ІМІ за підсумками 2020 року, стеження помічали за собою 4% журналістів. Очевидно, позначився вплив карантину. Тому що у 2019 році, згідно з опитуваннями ІМІ, 10% жінок-журналісток помічали стеження за собою. Випадки стеження трапляються в журналістській практиці, але чи завжди його можна виявити, чи проводиться воно постійно, хто його може здійснювати та як можна убезпечити себе – розбираємося далі. 

Із самого початку потрібно визначитися, що є зовнішнім спостереженням (ЗС). Якщо вдаватися до теорії, Вікіпедія говорить, що це “один зі способів ведення діяльності, що має на увазі постійне або вибіркове дослідження стану і діяльності об'єкта спостереження з подальшим узагальненням і аналізом отриманих у результаті його проведення даних”. 

Основні завдання стеження: 

• визначення кола спілкування особи, за якою стежать; 
• виявлення її інтересів та схильностей; 
• встановлення розмірів і джерел доходів; 
• вивчення графіка роботи, маршрутів та способів пересування; 
• визначення системи охорони (якщо вона існує) та професіоналізму її співробітників;
• фіксація різних явищ (дій, подій, фактів, процесів тощо).

Хто і навіщо стежить за журналістами

В ідеалі зовнішнє спостереження проводить одна або кілька груп спеціально підготовлених фахівців. Вони можуть пересуватися як пішки, так і автівкою. Справді високопрофесійних спеціалістів зі стеження зовсім небагато, і коштують їхні послуги дорого. Зазвичай такі спеціалісти перебувають у штаті державних структур чи організацій, які можуть вести розшукову діяльність (наприклад, МВС, СБУ). 

Тому насамперед, якщо здалося, що за вами стежать, необхідно відповісти собі на кілька запитань:

• Яку інформацію не можна про мене дізнатися з відкритих джерел без стеження?
• Чи можуть ті, чию діяльність я розслідую, виділити необхідні ресурси (фінансові, людські, часові) для стеження за мною?
• Що я такого зробив, щоб вони почали в активно збирати про мене інформацію, і що вони з нею робитимуть?
• Якщо на більшість із цих запитань ви отримуєте чесну і обґрунтовану відповідь – найімовірніше, за вами стежать.  

Стежити не підготовлений фахівець буде приблизно так:

https://www.youtube.com/watch?v=fhl1zG3ls1E

Але не варто відкидати, що стежитимуть і фахівці. 

Як стежать 

Зовнішнє спостереження може вестися візуально або із застосуванням оптичних і технічних засобів. Інтенсивність ЗС залежить від завдань і може бути різною: 

• разове;
• вибіркове;
• періодичне;
• профілактичне;
• постійне. 

Стеження також може вестися приховано (для отримання інформації про об'єкт спостереження) і демонстративно (для психологічного тиску). 

ЗС здійснюється за стаціонарними (офіс, будинок) і рухомими об'єктами. В останньому випадку ЗС може бути переслідуваним (тобто рухатися слідом за об'єктом) і зустрічним (з постів спостереження заздалегідь виставлених у зручних для спостереження точках маршруту об'єкта спостереження). За великої відстані або за неможливості наближення до об'єкта для організації ЗС використовуються спеціальні технічні засоби.

Як виявити стеження

Технічні засоби для стеження допоможуть виявити фахівці за допомогою інших спеціальних технічних засобів. Якщо ви підозрюєте прослуховування чи стеження з використанням GPS-передавача, необхідно викликати технічних спеціалістів, які перевіряють приміщення чи транспорт на наявність закладок (жучків).

Люди, що здійснюють ЗС, не повинні мати жодних особливостей, які впадають в очі. Час від часу вони можуть змінювати одяг, зачіски, окуляри. Все це може бути в сумці, і переодягання займатиме декілька секунд. Додатковий, об’ємніший одяг зазвичай міститься в машині чи під'їзді, наприклад. Звертайте увагу на нижню частину гардероба: її так просто не замінити, тому зазвичай штани, туфлі, спідниці залишаються тими самими.

Через великий ризик бути виявленими та втратити об'єкт стеження зрідка ведуть поодинці. Між собою учасники стеження спілкуються за допомогою рацій або мобільних телефонів. Тому, якщо біля виходу з метро перед вами промайнуло обличчя, яке ви бачили півтори години тому біля офісу, це навряд випадковий збіг: найімовірніше, за вами ведеться примітивно організоване стеження.

Кваліфіковане стеження проводиться численною групою, для того щоб ніхто з її учасників не засвітився двічі у вас на маршруті. Проте переслідувачі часто видають себе, коли втрачають візуальний контакт з об'єктом стеження. Водночас їхня поведінка, на відміну від поведінки звичайних перехожих, відразу змінюється. Втративши об'єкт, переслідувач занервує, пришвидшить крок чи побіжить. 

Маршрут для виявлення стеження заздалегідь треба спланувати з урахуванням місць, де легко загубити візуальний контакт. Для цього найпростіше зайти за ріг та завмерти на місці. Але такий варіант поганий тим, що противник знатиме: ви виявили стеження. 

Подібні пастки краще продумати заздалегідь і зробити їх витонченішими. Потрібно отримати можливість спостерігати за нервовим переслідувачем тоді, коли він не бачить вас. Подумайте, що підійде для цього краще: вікно під'їзду, вітрина магазину або кафе. Пам'ятайте, що маршрут не має насторожити противника своєю незвичністю.  Противник не повинен запідозрити, що ви намагаєтеся виявити стеження. 

Інша вимога до маршруту – достатня протяжність і складність. Фахівці рекомендують витрачати на виявлення стеження від 45 хвилин до двох годин. Водночас потрібно мати можливість пересадки в громадському транспорті, змінювати напрямки руху, прогулюватися як людними (тут переслідувач, щоб вас не втратити, має триматися на дистанції 3–5 метрів), так і безлюдними вулицями (позаду вас на дистанції 50–100 метрів). 

Врахуйте, що безпосередньо у вас на хвості може висіти лише один агент, проте інший може перебувати поблизу, наприклад іти паралельною вулицею. Як варіант маршруту для виявлення стеження можна запропонувати об'їзд магазинів. Противник може перебувати в сусідньому вагоні метро, ​​їхати за вашою машиною. Ваше завдання – розпорошити переслідувачів і спровокувати тих, хто залишився, на незвичні для пересічних людей вчинки. Це простіше зробити в центрі велелюдного міста, де затори ускладнюють просування автомобілів.

Журналіст, що запідозрив або встановив стеження за собою, може звернутися до правоохоронних органів із заявою про протиправне стеження. Бажано водночас долучити до заяви докази або підтвердження того, що одна й та сама особа прямує за вами протягом певного часу в різних локаціях. Це можна зробити, наприклад, за допомогою прихованого знімання на мобільний телефон, яке здійснить ваш друг. Наявність таких доказів значно підвищує ймовірність належного реагування з боку поліції. 

Олексій Павлійчук, консультант з безпеки

ІМІ