Вміти створювати мультимедійні історії, програмувати, взаємодіяти з аудиторією, регулярно вести блог і не забувати про перевірку інформації та інші фундаментальні журналістські навички – приблизно так у 2009 році виглядав список рис, необхідних журналістові майбутнього.
Принаймні, саме на них у статті для Mashable акцентував Вадим Лаврусик, тоді – експерт із соціальних медіа, а нині відомий як засновник стартапу Alively та колишній менеджер Facebook Live. Минуло сім років – і мультимедійними історіями вже нікого не здивуєш, програмування потроху входить у рутинні журналістські обов’язки, а ведення блогів із популяризацією платформ соціальних медіа дуже видозмінилося.
Навички, потрібні сьогодні
Коли торік Марк Стенсел (Mark Stencel) та Кім Перрі (Kim Perry) із Центру підприємницької журналістики Tow-Knight проаналізували, які вимоги редакції зараз висувають перед журналістами, список виявився схожим на сформульований Лаврусиком у 2009-му. Станом на 2016 рік, медійникам треба знатися на трьох сферах: (1) програмуванні, (2) роботі з даними та аудиторією, (3) фото- та відеовиробництві. Такі висновки дослідники зробили опитавши 39 керівників американських ньюзрумів і порівнявши їхні відповіді з понад сотнею описів журналістських вакансій на сайтах пошуку роботи.
Щоби виконувати нові журналістські завдання, пишуть Стенсел і Перрі, новинним організаціям потрібні працівники з редакторськими “суперздібностями”, які поєднують у собі навички трансформацій (transformational skills) і такі фундаментальні речі, як дотримання стандартів, вміння редагувати, писати і т.д.
За словами експертів Tow-Knight Center, те, що кілька років ще можна було назвати трансформаційною навичкою, сьогодні стає фундаментальною. “Приміром, десять років тому блоги були для багатьох медіа способом утвердитися у цифровій сфері. Сьогодні ж соціальні та мобільні медіа спонукають авторів розширювати свої вміння і експериментувати з новими, часто візуальними, формами. Доступність мобільних технологій також спричинила хвилю інновацій у радіо та аудіо-журналістиці”, – пишуть Стенсел і Перрі. І зауважують: для тих, хто крутиться у медійній “м’ясорубці” останні років двадцять, це може бути хвилюючим або виснажливим, на відміну від тих, хто лише виходить на ринок “супернавичок”.
Чого очікувати через десять років?
Та очевидно, що ми лише на порозі технологічних змін. Ключові сфери, про які згадали Стенсел і Перрі і котрі, без сумніву, важливі сьогодні, у майбутньому ще сильніше трансформуватимуться в напрямку програмування і роботи з даними.
Американська футурологиня Емі Вебб (Amy Webb) під час виступу на цьогорічній конференції Online News Association зробила дуже сміливий прогноз щодо майбутнього журналістських редакцій через 10 років. На її думку, у найближче десятиліття зникнуть такі редакційні ролі як репортер, менеджер соціальних медіа, продюсер веб-контенту, мультимедійний та графічний дизайнер, факт-чекер. З’являться натомість продюсер з доповненої реальності, бот-розробник, менеджер екосистеми, менеджер платформ, фахівець з даних, продюсер з доповненої реальності та ін.
Скріншот слайду з презентації Емі Вебб
Оскільки у майбутньому більшість звичних рутинних процесів будуть автоматизовані, роль новинних агенцій більше полягатиме не у створенні контенту, а в організації процесу й обробці даних, вважає Вебб.
Футурологиня передбачає, що у сфері відео в найближчі кілька років медіа орієнтуватимуться на створення різних версій для кожної платформи, а вже через п’ять років – на генерування персоналізованої версії для кожного користувача. Також, вважає вона, звичні користувацькі інтерфейси будуть замінені на “розмовні”, де з людиною “спілкуватиметься” бот. За словами експертки, завданням “розмовної журналістики” буде вивчити свого користувача і прийти туди, де людині буде зручно отримати цю інформацію.
Реакція медійників на ідеї Емі Вебб була різною: від часткового схвалення до сарказму. Та її передбачення, однозначно, спонукали до обговорення майбутнього журналістської професії і необхідних навичок.
“Я не впевнена, чи залишатиметься журналістика журналістикою без репортерів та факт-чекерів, і я не думаю, що алгоритми чи автоматизація замінять журналістику в полі, – пише журналістка, експертка з цифрових стратегій Мелоді Крамер (Melody Kramer) у статті для Poynter. – Але доцільно подумати про типи навичок, потрібних журналістам для покращення їхньої роботи”.
Журналістка акцентує увагу на деяких із майбутніх професій, згаданих у презентації Емі Вебб. За її словами, робота з даними та алгоритмами важлива, бо допомагає обробити великі масиви цифр чи інших даних чи створити тисячі історій на певну тему. “Посилений журналіст” (Enhanced Reporter), за її словами, – той, що користується можливостями штучного інтелекту для виявлення трендів у певній історії. Продюсер доповненої реальності – теж важлива роль, адже вже сьогодні медіа додають до реальних відео нові звукові чи комп’ютерні ефекти, обдумують можливості використовувати ігри із доповненою реальністю. Розробник ботів, потребу в якому також підтримує Крамер, вже зараз є реальністю журналістики. Приміром, нещодавно NBS Politics та The New York Times запустили ботів, що інформують користувачів про перипетії передвиборної кампанії у США. Так само потрібними для сучасних редакцій стали менеджер платформ та експерт у сфері даних. Далеко на всім цим речам навчають на факультетах журналістики, але Мелоді Крамер пропонує читачам підбірку безкоштовних ресурсів, де можна навчитися цьому самотужки.
З 2009 року набір журналістських навичок дуже змінився або, краще сказати, сильно поглибився. Оскільки технологічність у найближчі роки лише посилюватиметься, головним для журналістів будуть не стільки навички програмування чи створення ботів, як готовність до змін і вміння швидко вчитися, а успішність редакцій залежатиме від здатності впроваджувати інновації.
Право на фото: Flickr European Parliament, ліцензія Creative Commons; скріншот слайду із презентації Емі Вебб
