Українські журналісти найбільше вигорають від понаднормової роботи та неможливості планувати свій час. Найбільше допомагають впоратись спорт, спілкування з близькими та підтримка колег. Про це свідчить моє магістерське кваліфікаційне дослідження «Вигорання серед українських журналістів».
Журналісти часто працюють під тиском чи в стані стресу, що може призводити до емоційного та фізичного виснаження, а згодом і до вигорання. У 2019-му ВООЗ офіційно внесла вигорання до чинників, що впливають на стан здоров’я. Фахівці пов’язують вигорання із хронічним стресом на робочому місці, який не вдалося успішно опанувати. Воно проявляється у виснаженні і втраті енергії, ментальному віддаленні від своєї роботи та зниженні професійної ефективності.
З січня по березень 2020 в рамках магістерської дипломної роботи для Могилянської школи журналістики я провів дослідження вигорання серед українських журналістів. Пандемія COVID-19 та карантинні заходи не дали змогу повноцінно вимірювати вигорання у респондентів. Тому, дослідження сфокусувалося на сприйнятті явища чи причин вигорання самими журналістами. Для цього я провів 13 глибинних інтерв’ю.
Серед респондентів (7 жінок та 6 чоловіків) були журналісти, що представляли загальнонаціональні та регіональні медіа і на момент проведення інтерв’ю проживали у Києві, Запорізькій, Івано-Франківській, Львівській, Чернігівській областях.
Втома від обсягу роботи та втрата сенсу
«Мені здається, що вигорання потрібне для того, аби людина розуміла, що не можна засиджуватись в одному місці чи на одній темі», – розповіла в інтерв’ю одна із моїх респонденток, журналістка журналістка загальнонаціонального радіо.
У низці інтерв’ю вигорання визначалось як емоційна втома від характеру та об’ємів роботи. Серед причин вигорання журналісти зазначали ненормований робочий графік, що впливає на неможливість планування особистого життя, розвитку та відпочинку.
«Я думаю, що журналістика – це така ненормована професія. Що ми працюємо і в свята, і у вихідні, нема конкретного графіку. Я думаю, що це [вигорання] також може бути пов’язано з посяганням на якийсь особистий простір журналіста, його вільний час», – каже інша учасниця дослідження, кореспондентка національного телеканалу.
Іншою вагомою причиною вигорання журналісти називали втрату сенсу у своїй роботі. Це відчуття було пов’язане зі зростанням темпу життя та швидким знеціненням інформації, відсутністю можливості побачити очевидні результати своєї роботи.
«Ти не бачиш результату своєї роботи і думаєш, що вона нікому не потрібна. Зникає сенс роботи. [Причиною є], як на мене, є дуже швидкий темп у журналістиці. Ти приходиш ввечері додому і все одно думаєш про роботу», – розповів кореспондент локального тематичного видання з Львівщини.
Молодих журналістів я окремо запитував про професійне зростання як причину втрати сенсу. «Мені хочется рости, я розумію, що закінчу університет. Продовжувати тут працювати виключно заради того, щоб мати хліб на прожиття не дуже хочеться, бо здається, що я довго так не витримаю» – каже студентка, що працює на загальнонаціональному радіо.
Основними ознаками вигорання, які озвучили українські журналісти були емоційні зриви, дратівливість і послаблення соціальних зв’язків. На фізіологічному рівні найбільше згадувалися брак сну та втома.
Практики запобігання
Під час інтерв’ю я також запитував журналістів про те, що допомагає їм запобігати вигоранню чи боротися з ним. У своїх відповідях вони згадували заняття спортом, спілкування з близькими та друзями, підтримку від колег, відволікання на прості речі та читання книг.
«Я – екстраверт, мені найбільше допомагає спілкування з людьми. Комусь може бути до вподоби почитати книгу і просто не дивитися ці новини», – відповів кореспондент національного телеканалу.
Спираючись на останні дослідження, для запобігання синдрому вигорання, робітникам, зокрема і журналістам варто звернути увагу на:
Зміни в роботі. Допомагають зміна теми, графіку, місця, регулярні відгули та відпустки;
Розвиток нових навичок та самопізнання;
Соціальну підтримку, спілкування з ріднею та близькими;
Здоровий спосіб життя.
Крім того, раз у 3-5 років рекомендовано змінювати посаду чи місце роботи. Про це говорять також численні публікації щодо кар’єрного росту, наприклад ось цей матеріал Forbes.
Фото: Pixabay/geralt
