Орвелівський Великий Брат стає реальністю. Це підтверджують події 2017 року, в якому інтернет-технології зміцнили свою вагому роль у великій політиці.
У 2017 році ми спостерігали, як інтeрнет, соціальні мережі та цифрові сліди залишаються інструментом масових маніпуляцій.
Наші дії в інтернеті, наші вподобання, відвідані сторінки, мережі друзів, реєстрації на сайтах та купівлі в онлайн-магазинах — усе те, що в результаті складається в поняття великих даних — знайшло практичний вимір та суттєвий вплив за допомогою психометрії. Розроблена дослідником Міхалом Косінським методологія дозволила використати ці дані для проведення агітаційних кампаній під час Брекзиту і президентських виборів у США. За їхньою допомогою вдалося не лише проаналізувати політичні погляди певних соціальних груп, але й схилити їх до конкретної дії — проголосувати за вихід Великобританії з ЄС чи за Дональда Трампа. В обох цих кампаніях брала участь агенція Cambridge Analytica, яка використала методи Косінського для роботи з великими даними, тобто конкретними групами виборців.
Розпочавшись у 2016 році, дискусія про вплив на демократичні процеси за допомогою інтернету перейшла у 2017-й, разом із новими розслідуваннями та свідченнями, що з’являлися. Офіційне розслідування зовнішнього втручання у вибори в США також перевіряє причетність Cambridge Analytica до публікації під час виборчої кампанії 33 тисяч повідомлень з електронної пошти Гіларі Клінтон.
Соцмережі та російський вплив на вибори у США
Водночас у 2017 році США та весь світ не переставали стежити за повідомленнями про можливий вплив російських спецслужб на президентські вибори. Під час розслідування оприлюднюються все нові дані та свідчення про суть та масштаби такого впливу.
На початку року засновник та керівник Facebook Марк Цукерберг відкидав можливість використання цієї соціальної мережі як інструменту впливу на виборців. Але наприкінці року його компанія повідомила парламентській розслідувальній комісії, що охоплення контенту, поширюваного Росією, в американському сегменті соціальної мережі перед та впродовж виборчої кампанії 2016 року сягнуло 126 мільйонів осіб. За даними The Guardian, це близько половини всіх виборців у США. Щоправда, достеменно невідомо, якою була точна кількість тих, хто якимось чином відреагував на цю інформацію.
Услід за Facebook схожу інформацію повідомили Google та Twitter. Пошуковик зафіксував рекламні повідомлення вартістю 4700 доларів, що мали підозрілі зв’язки з Росією, та 18 каналів на YouTube, що використовували для дезінформаційних кампаній. Twitter виявив 2752 акаунти з російським слідом. Остаточні результати розслідування стануть відомі, ймовірно, у 2018-му, однак уже опубліковані дані свідчать про масштабне і значною мірою безперешкодне використання інтернет-сервісів для інформаційних кампаній.
Заборона російських соцмереж в Україні
Однією зі спроб української влади знизити вплив російських спецслужб на внутрішній інфопростір була заборона доступу до російських інтернет-ресурсів та соціальних мереж. Використання «Вконтакте» та «Однокласників» в Україні й справді різко впало. Колись лідери в українському сегменті, наприкінці року «Вконтакте» перебуває на десятому місці за охопленням, «Однокласники» — на 24-му. Та експерти неоднозначно оцінюють ефективність такого рішення, звертаючи увагу на те, що зв’язок соціальної мережі зі спецслужбами не є таким прямим та очевидним, натомість сьогодні будь-які соціальні мережі самі по собі стають зручним простором для маніпуляцій та інформаційних воєн. При цьому українські інтернет-користувачі зосереджуються в одному просторі — у Facebook, що робить його ще легшим для маніпуляцій. «Це ідеальний сценарій для соціальної інженерії й нагляду всередині екосистеми Facebook», — зауважує дослідниця кібервоєн Світлана Матвієнко. Як свідчить досвід США та Великобританії, ефективна соціальна інженерія у Facebook більше ніж цілком можлива та впливова.
При цьому інтернет-компанії та уряди держав навряд чи можна назвати союзниками в захисті користувачів та громадян від маніпуляцій та дезінформації. Доволі часто це ще й боротьба за можливість визначати правила, коли йдеться про масову аудиторію в мережі. У червні цього року Європейський союз оштрафував Google на рекордно велику суму 2,7 мільярда доларів за надавання пріоритету власним інтернет-сервісам над схожими продуктами конкурентів.
Європейські чиновники визнали це порушенням засад чесної конкуренції та європейського законодавства, однак у Google із цим не погодилися та подали апеляцію. Один із найбільших регуляторних процесів між урядом та інтернет-гігантом, імовірно, ще триватиме впродовж наступних років, а його остаточне рішення матиме значний вплив на інтернет-комерцію та роль інтернет-гігантів у цілому.
Півкраїни без інтернет-трафіку
Інший масштаб впливу на глобальні процеси та уряди яскраво проявився, коли влітку Google через помилку позбавив інтернет-трафіку практично половину Японії. Інтернет-компанія випадково перенаправила на власні сервери значну частину трафіку одного з найбільших інтернет-провайдерів США, який повинен був надійти до японських користувачів. Але оскільки Googlе не є інтернет-провайдером, значна частина даних була втрачена, а труднощі з доступом до інтернету ще впродовж наступних годин відчували як звичайні японські користувачі, так і державні та фінансові установи. Масштаби інциденту були настільки значними, що японський уряд розпочав власне розслідування.
Помилки з маршрутизацією даних трапляються регулярно і не є унікальним явищем. Однак випадок, коли приватна компанія має можливість впливати на комунікацію в національних масштабах, дає підстави задуматися про вплив таких компаній, про те, наскільки недосконалими є механізми регуляції інтернету та чиїм інтересам вони сприяють.
Відмова від мережевого нейтралітету
У сфері регулювання відбулося ще одне важливе рішення американського уряду — було скасовано правило мережевого нейтралітету. Згідно з цим правилом, право доступу до всіх веб-ресурсів в усіх інтернет-користувачів було рівним. Після його скасування американські провайдери можуть згідно з власним баченням пріоретизувати доступ до окремих сайтів (наприклад, робити зручнішим доступ лише до власних інтернет-сервісів або сайтів партнерів), диверсифікувати ціну на різний інтернет-трафік тощо.
Віруси WannaCry і Petya
Цьогоріч українці мали можливість відчути на собі наслідки кібервоєн у мережі. Вірус Petya в червні цього року вразив комп’ютери низки державних та приватних структур, що паралізувало роботу низки критичних для держави мереж. Попри те, що Україна постраждала від вірусу найбільше, Petya вразив також інші країни Європи, які невдовзі до того пережили іншу масштабну кібератаку вірусу WannaCry. Поширений вірус блокував роботу комп’ютера та вимагав кошти за розблокування розміщених на ньому даних. Попри те, що прямо це ніяк не було доведено, експерти й оглядачі звертали увагу на можливу причетність Росії, а окрім фінансового здирництва звучали також припущення про політичні мотиви цієї кібератаки. Схожі повідомлення про російський слід з’явилися й у зв’язку з WannaCry. Про причетність до цього ФСБ заявив російський хакер.
Рейтинг соціальної довіри громадян
Цікавим чином до великих даних та інтернет-регулювання підійшли в Китаї. Там упроваджують довготермінову стратегію електронного врядування, яке однак відрізняється від широко відомого естонського досвіду. Після Великого китайського фаєрволу та власних соціальних мереж у Піднебесній створюють так звану Систему соціальної довіри. Вона повинна будувати рейтинги для всіх громадян на основі моніторингу та оцінки їхніх щоденних активностей — мережі друзів та, наприклад, теми спілкування з ними, онлайн-покупок, роботи, врешті переглядів відео чи комп’ютерних ігор. На основі цих даних та згідно з урядовими нормами система визначатиме соціальний статус громадянина. Інформація про такий рейтинг буде відкритою для громадськості. Таким чином, рейтинг окремої взятої людини впливатиме на можливість, наприклад, отримати кредит чи роботу. Водночас громадяни з низьким рейтингом отримуватимуть різного роду покарання на кшталт повільнішого інтернету чи обмеження доступу до різного роду закладів.
Процес розпочався задовго до 2017 року і впровадити обов’язкову для всіх систему планують у 2020 році, однак уже тепер мільйони громадян добровільно погодилися взяти участь у її тестуванні, що привернуло увагу медіа до цієї спроби геймифікувати соціальний контроль за допомогою інтернет-комунікації. Впровадження системи вже має перші наслідки. Наприклад, у лютому 2017 року Верховний Суд Китаю заборонив 6,15 млн громадян користуватися літаками через різного роду соціальні порушення. Цей чорний список також стане частиною рейтингу в майбутній Системі соціальної довіри.
***
На перший погляд, така стратегія китайського уряду виглядає рішучим кроком до втілення орвелівського всюдисущого Великого Брата. І складно дати однозначну відповідь, якими будуть наслідки її реалізації. Однак ми вже щодня добровільно виставляємо рейтинги фільмам, ресторанам, перевізникам, френдам у соціальних мережах тощо. І це вже формує систему великих даних, яка навіть без нашого відома здатна впливати як на наше повсякденне життя, так і на ключові політичні рішення. Досвід виборів у США чи Брекзиту стали яскравими прикладами цього. 2017 рік дав низку хороших нагод приглянутися детальніше до інтернету не лише з технологічної, а й із етичної та політичної точок зору.
