Facebook заявляє, що бореться з дезінформацією та блокує російську пропаганду. Але незалежні медіа на сході України кажуть, що їх діяльність обмежують за тими ж правилами.
The Lede з дозволу Coda Story публікує власний переклад матеріалу розслідувального медіа про те, як Meta обмежує роботу редакцій зі сходу України на своїх платформах. В створенні оригінального матеріалу взяли участь виконавчий директор “Українською правди” Андрій Боборикін та СЕО медіахолдингу “Має сенс”” Валерій Гармаш, наші постійні автори та партнери.
Далі пряма мова авторки:
Валерій Гармаш, 42-річний український медіаменеджер та підприємець, згадує розруху, яку росіяни залишили після себе в Слов’янську, його рідному місті на сході України: вулиці були завалені спаленими автомобілями, розбитим склом та іншими уламками.
Це відбулось під час першого вторгнення Росії в Україну, яке трапилось у 2014 році. Після того, як українська армія витіснила підтримувані Росією сили з міста, Валерій приєднався до групи волонтерів, які негайно взялися за роботу: почали чистити та облаштовували рідне місто. Єдине, що вони не змогли виправити — це телевежа, яка була повністю знищена. Бойовики використовували її, щоб передавати меседжі Кремля жителям Слов’янська під час тримісячної окупації, і знищили відразу перед тим, як виїхати з міста.
“Як ми будемо отримувати місцеві новини?”, — Валерій пригадує, як того липня запитав місцеву журналістку, з якою вони прибирали одну з вулиць в Слов’янську.
“Місцевих новин не буде”, — відповіла вона.
Вона помилялася. За кілька тижнів після цієї розмови Валерій запустив новий медіасайт — 6262.com.ua
“Люди хочуть читати місцеві новини. І все, що мені потрібно, аби закрити цю потребу, це Інтернет та соціальні мережі”, — розповідає він.
До того моменту, коли Росія знову вторглася, у лютому 2022 року, Валерій Гармаш керував найпопулярнішим і найнадійнішим сайтом місцевих новин міста. Але коли російські танки наближалися до Києва і почалися санкції Заходу, місцева журналістика у Слов’янську знову замовкла. Але цього разу, здається, виною цьому була Meta, материнська компанія Facebook та Instagram, а не Росія.
“Люди, для яких ми працюємо, більше не отримують наші новини у своїх стрічках у Facebook та Instagram. У цьому сенсі те, що відбувається з Facebook, мало чим відрізняється від того, що було з телевежею у 2014 році”, – проводить аналогію Валерій.
Meta мобілізувала ресурси у відповідь на війну в Україні. Компанія каже, що серйозно ставиться до питання дезінформації навколо цієї війни. Два тижні тому співробітники надіслали нам цю заяву:
“Ми робимо значні кроки для боротьби з поширенням дезінформації на наших сервісах, пов’язаних із війною в Україні. Ми розширили можливості сторонньої перевірки фактів російською та українською мовами, щоб розвінчати більше неправдивих заяв. Коли наші фактчекери називають щось фейком, ми переміщуємо цей вміст у стрічку нижче, щоб менше людей бачили цю інформацію, і додаємо мітки з відповідними попередженнями. У нас також є команди, які цілодобово працюють над видаленням контенту, який порушує нашу інформаційну політику. В ці команди входять люди, які володіють українською мовою, і саме вони допомагають нам перевіряти потенційно небезпечний контент. У ЄС ми обмежили доступ до RT і Sputnik. В усьому світі ми показуємо контент з усіх російських державних ЗМІ нижче в стрічці новин і додаємо відповідні мітки до будь-якої публікації у Facebook, яка містить посилання на їхні веб-сайти, щоб люди бачили таку мітку, перш ніж натиснути або поділитися дописом”.
Я прочитала це Андрію Боборикіну — виконавчому директору одного з найбільших новинних медіа в Україні “Українська правда”. Він засміявся (із заяви Meta – ред.).
Органічне охоплення меседжів російської пропаганди на Заході справді обмежено — Facebook блокує сторінки RT і Sputnik в ЄС, як зазначалося вище. Але для українських видань все це не має великого значення.
Українські редакції переповнені фотографіями зі сценами насильства з передової війни. Це гідний новин, інколи життєво важливий контент, який становить суспільний інтерес, але редактори не знають, що їм дозволено публікувати у Facebook та Instagram, а що ні. Як вказує Андрій Боборикін, Мета “ніколи не робила спроб визначити ключові суперечливі теми та надати додаткові вказівки для видавців про те, як комунікувати про ці теми на своїх платформах”.
І навіть там, де правила прописані, часто-густо вони заплутані та суперечливі. Ось лише один з прикладів: неможливо висвітлювати війну в Україні, не згадуючи батальйон “Азов”, ключове угруповання, яке бореться з росіянами на сході (мається на увазі локація до 24 лютого 2022 року – ред.) України. Але лише згадку про батальйон “Азов” можна вважати порушенням стандартів спільноти. Покаранням за таке порушення є “страйк”, а кілька попереджень можуть призвести до блокування або призупинення облікових записів сторінок.
Нещодавно Meta внесла тимчасові зміни у свою політику щодо висловлювання ненависті, дозволивши закликати до насильства проти російських солдатів у контексті вторгнення в Україну. Але коли “Українська правда” розмістила сюжети про те, що батальйон “Азов” аплодував після удару по ворожих цілях у Маріуполі, їхні сторінки отримали попередження.
Особливо погано йдуть справи у тих видань, які працюють у прифронтовій зоні: десятки невеликих незалежних редакцій на сході України нещодавно втратили можливість рекламувати свої пости на території, де проживають їхні читачі.
“Одного дня ми прокинулися від новини про вторгнення, а наступного дня від новини про блокування всіх наших рекламних облікових записів у Facebook і Google. Ми зв’язалися з обома. Google вирішив проблему протягом дванадцяти днів. Зараз ми чекаємо на відповідь від Facebook”, – розповів Валерій Гармаш.
Андрій Боборикін каже, що обмеження реклами зазвичай використовується Meta для стримування того, що компанія називає “скоординованою неавтентичною поведінкою” підтримуваних державою акаунтів, які використовують рекламу для пропаганди, просування мови ворожнечі та фейкових новин. Можливість блокувати рекламу – це одна зі складових зусиль Meta по боротьбі з дезінформацією на своїй платформі. Але те, що відбувається на сході України, показує нам інше.
“Це приклад того, як платформи, які застосовують політику “правила однакові для всіх”, навіть не намагаються зрозуміти місцевий контекст, – сказав Андрій Боборикін, – Якщо ви невелике видання зі Сходу України, є велика ймовірність, що зараз у вас немає можливості рекламуватись, а ваші сторінки заблоковані”.
Як наслідок, за словами Андрія, 31 редакція, у тому числі 6262.com.ua, відчуває значне падіння доходів і аудиторії Facebook. Окрім постійної роботи, Андрій також співпрацює з Media Development Foundation, де зараз триває екстрений збір коштів для регіональних українських редакцій. Обмеження, які на них наклав Facebook, також впливають на збір коштів під час війни.
“Ми не можемо просувати їхні сторінки, не можемо дати можливість читачам почути голос цих медіа, – каже Андрій, – Це божевілля, тому що це означає, що місцеві видання відірвані від своїх громад. І багато з них уже фізично відрізані, бо їм довелося тікати від війни. Якщо вони не втечуть, то будуть працювати під обстрілами. Це божевілля, що окрім цього всього їм ще доводиться мати справу з технічними обмеженнями, накладеними Facebook”.
На початку березня, щоб продовжити роботу, Валерій Гармаш перевіз більшу частину своєї команди з 14 осіб подалі від лінії фронту на сході України, залишивши лише кількох журналістів у Слов’янську. “У такі екстремальні часи людям як ніколи потрібна інформація. Але вони більше не бачать нас у своїх стрічках новин”, – каже він.
На сторінці 6262.com.ua у Facebook спостерігається зниження аудиторії на 80% з початку війни, що далеко не в останню чергу є результатом нової політики компанії щодо України. Подібні цифри також на Instagram сторінці цього медіа. Фінансування незалежної журналістики дуже непроста річ, але Валерій застосував унікальний підхід, надаючи додаткові послуги місцевим підприємствам щодо виробництва відео та додаткові консультації. Серед клієнтів 6262.com.ua – місцева ветклініка, міська аптека та магазин одягу.
Я запитала у співробітників Meta, з якими маю зв’язок, чи знають вони про величезні збитки, які політика їхньої компанії принесла невеличким незалежним видавцям в Україні. У їх відповіді йдеться, що “Meta залишається відданою створенню систем, які рекламують і захищають новинний контент на наших платформах, щоб допомогти видавцям новин, великим і малим, краще заробляти гроші та обслуговувати свої місцеві спільноти”.
“Ми не можемо відповісти на конкретні претензії, про які повідомляє Coda Story, оскільки ці деталі не були передані нам перед публікацією, — йдеться у заяві, — але ми співпрацюємо з міжнародними установами, такими як Reuters та ICFJ, а також регіональними та місцеві організації — в тому числі й в Україні — для підготовки журналістів та спеціалістів ньюзруму та кращого розуміння проблем, з якими вони стикаються».
За останні два місяці співробітники 6262.com.ua зв’язувалися з підтримкою Meta щонайменше 40 разів. Вони ще не отримали відповіді.
Досвід команди 6262.com.ua релевантний для незалежних ЗМІ по всій Східній Україні і навіть за її межами.
Щомісяця в Україні Facebook користується приблизно 26 мільйонами людей.
“Ця платформа для нас дуже важлива”, — каже Андрій Боборикін.
Маючи досвід роботи на африканському континенті та уважно спостерігаючи за суперечками Facebook у таких місцях, як М’янма, Андрій каже, що не має ілюзій щодо бізнес-моделі Meta чи будь-яких проблем із нею, якщо на те пішло. Проблема, за його словами, полягає в тому, як Meta веде справи з людьми та організаціями, які вони люблять називати партнерами.
“Те, що вони зробили у випадку України, – це 1% від того, що вони могли зробити, – каже Андрій, – Зв’яжіться з місцевими виданнями, складіть переліки людей та медіаорганізацій, яким ви довіряєте. Відповідайте на їхні повідомлення”.
Перш ніж покласти слухавку, я запитую Валерія Гармаша, засновника 6262.com.ua, що б він сказав Марку Цукербергу, якби зустрів його.
“Я б йому сказав, що в Україні він діє всупереч власній місії. Він створив Facebook, щоб дати людям можливість будувати спільноти. Натомість знищує наші”.
