Цьогорічний звіт Digital News Report Інституту Ройтерс із вивчення журналістики підтверджує перехід до більш цифрового та мобільного середовища з домінуванням платформ. Він також свідчить, що деякі відмінні від інших та висококласні новинні медіа і надалі спостерігають зростання передплати. Коронавірус, очевидно, пришвидшив цю тенденцію, а також призвів до реального, хоча і тимчасового, сплеску рівня довіри до надійних новинних брендів. Дослідження базується на опитуванні, проведеному в 40 країнах у січні та лютому, ще до коронавірусної кризи. Він також включає дані нових опитувань, проведених у квітні, коли в багатьох країнах був пік карантину.
Результати свідчать про високий рівень стурбованості дезінформацією онлайн та в соціальних медіа, а також тим, що політиків контролюють скоріше звичайні люди, ніж активісти, журналісти чи іноземні уряди.
Економічні наслідки пандемії прискорюють зміни у бізнес-моделях
Дані, зібрані у квітні, показують, що коронавірусна криза та її серйозні наслідки для друкованих та рекламних доходів уже змінила фокус видавців у бік передплати, членства та пожертв. Це підкреслює помітну і раніше тенденцію: дані за січень показали сильне зростання частки тих, хто платить за новини, приміром на вісім відсоткових пунктів у Норвегії (42%). Подібна ситуація спостерігається в багатьох країнах, в тому числі Європи, Латинської Америки та Азії.
Особливо важливе значення для передплатників новинних медіа мають відмінність від інших та якість контенту, далі в переліку – зручність та вартість. Мета чи політичні погляди для частини передплатників також є ключовими факторами, особливо у Сполучених Штатах Америки. Та попри це, дані свідчать, що багато людей залишаються цілком задоволені новинами, які можуть отримати безкоштовно: великий відсоток тих, хто не має жодних передоплат (40% у США та 50% у Великій Британії) свідчить про те, що ніщо не переконає цих людей платити.
Дослідження, проведене командою Digital News Report, демонструє, що локальні газети (та їхні веб-сайти) в певних країнах цінуються значно більше, ніж в інших. Більше половини тих, хто регулярно читає місцеві газети у Німеччині (54%) сказали, що сумуватимуть, якщо їх не стане. Те саме у Норвегії сказали 49% і у США – 39%. У Великій Британії відсоток тих, хто читає місцеві газети і сумуватиме без них – 25%.
«Ми бачимо свідчення того, що самобутні й висококласні новинні видавці можуть переконати в необхідності платити за якісні онлайн-новини більше споживачів. Та більшість людей не платять за них і, зважаючи на надлишок безкоштовних альтернатив, незрозуміло, навіщо їм це робити. На такому конкурентному ринку тільки справді видатна журналістика може переконати людей платити», – каже співредактор звіту Расмус Нільсен (Rasmus Nielsen)
Неправдива інформація та роль платформ
Глобальна тривога щодо неправдивої інформації залишається на високому рівні. Навіть до піку пандемії більше половини (56%) глобальної вибірки цього дослідження сказали, що стурбовані поширеністю неправдивої інформації в новинному контексті. Найчастіше її джерелом називали місцевих політиків, але в деяких країнах – в тому числі у США – люди, які ідентифікують себе як прихильники правого крила, більш схильні звинувачувати медіа.
Стосовно поширення неправдивої інформації через онлайн-платформи, респонденти у багатьох країнах були найбільше стурбовані платформою Facebook (29%), для порівняння – YouTube назвали 6% респондентів, а Twitter – 5%. Однак, в таких країнах Глобального Півдня як Бразилія, Мексика, Малайзія та Чилі, люди сказали, що більше стурбовані застосунками-месенджерами на зразок WhatsApp. Неправдива інформація поширюється через ці приватні та зашифровані мережі в особливо хитрий спосіб, є значно менш видимою, і, відповідно, з нею важче боротися.
Неточні заяви політиків
Нещодавні заяви Дональда Трампа та президента Бразилії Жаїра Болсонару (Jair Bolsonaro) актуалізували питання, чи повинні новинні медіа або платформи (приміром, Facebook чи Twitter) блокувати неточні чи сумнівні заяви політиків.
Дані з 40 країн свідчать, що більшість людей (52%) погоджуються, що новинні медіа повинні публікувати ці заяви, адже «громадськості важливо знати, що говорять політики». Тимчасом, тільки 29% вважають, що такі твердження не потрібно підкреслювати, адже це додає політикам недоречної уваги. Таким чином, люди хотіли б радше самі скласти власну думку, ніж щоб журналісти вказали їм, що думати, чи приховали якусь інформацію.
Загальна довіра до медіа продовжує падати
В опитуванні за січень 38% респондентів усієї вибірки сказали, що довіряють «більшості новин у більшості випадків» – проте, таких було на 4 пункти менше порівняно з 2019 роком. Менше половини (46%) сказали, що довіряють тим новинам, які використовують самі, в той час як довіра до пошуковиків (32%) і соціальних медіа (22%) ще нижча.
Серед інших помітних змін за останній рік – падіння довіри на 16 пунктів у Гонконгу (30%) після жорстоких вуличних протестів та на 15 пунктів у Чилі (30%), де відбувалися регулярні демонстрації проти соціальної нерівності.
У Великій Британії довіра до медіа впала на 12 пунктів (28%), вслід за суперечливими виборами, коли багато лівих (принаймні частково) звинувачували медіа у своїй поразці. Політична поляризація, поєднана зі зростанням невизначеності, особливо підважила довіру до суспільних мовників, які втрачають підтримку політичних активістів як з правого, так з лівого боку.
Пізніше опитування продемонструвало, що криза COVID-19 тимчасово підвищила рівень довіри до новинних медіа на початкових стадіях карантину, а потім знову знизила – коли медіа активізували критику уряду та офіційної позиції щодо боротьби з пандемією.
«Розділені суспільства, схоже, менше довіряють медіа. Не обов’язково тому, що там гірша журналістика, а тому, що люди загалом незадоволені інституціями у їхній країні і новинні видання частіше публікують погляди, з якими люди не погоджуються», – зазначає провідний автор звіту Нік Ньюман (Nic Newman)
Повну версію Digital News Report-2020, графіки та опис методології англійською мовою можна знайти тут
