Вівторок, 6 Червня
Головна На часі Імплементація нового Закону "Про медіа": як це відбуватиметься

Імплементація нового Закону "Про медіа": як це відбуватиметься

4530

Уже 31 березня 2023 року набуває чинності новий Закон України “Про медіа”. Однак очевидно, що його впровадження не відбудеться за один день. З огляду на складність процесу імплементації нормативно-правових актів частина положень закону набуде чинності пізніше, а частина може взагалі потребувати правок перед імплементацією.

Згідно з пунктом 29 прикінцевих та перехідних положень закону, до 30 квітня 2023 року має відбутися ухвалення і публікація Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв, тобто впродовж одного місяця з моменту набрання чинності самим законом. 

Для реалізації інших положень надано більші строки: у пункті 17 прикінцевих та перехідних положень закону зазначено, що до 30 вересня 2023 року всі суб’єкти у сфері медіа зобов’язані погодити з вимогами закону свою структуру власності. Тобто йдеться про систему відносин юридичних та фізичних осіб, що дасть змогу визначити всіх ключових учасників (включно з публічними компаніями) і кінцевого бенефіціарного власника суб’єкта у сфері медіа, усіх ключових учасників кожної юридичної особи, яка існує в ланцюгу володіння корпоративними правами суб’єкта у сфері медіа, та всіх осіб, які мають пряму та/або опосередковану істотну участь у суб’єкті у сфері медіа. 

Деякі вимоги змінюватимуться поступово, наприклад, відповідно до пункту 7 прикінцевих та перехідних положень закону, з 31 березня 2023 до 1 січня 2024 року тижневий обсяг програм новин державною мовою телемовника або радіомовника, який є ліцензіатом або реєстрантом, має становити не менш ніж 75% загальної тривалості всіх програм новин, поширених таким мовником у кожному проміжку часу між 7-ю та 18-ю годиною і між 18-ю та 22-ю годиною, а вже з 1 січня 2024 року цей обсяг має становити не менш ніж 90%.

Особливе значення в державній політиці та регулюванні у сфері медіа має Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення (далі – Національна рада). Цей орган державного регулювання та нагляду розробляє стратегію діяльності, яка визначає цілі та напрями її діяльності, вона розробляється на засадах забезпечення плюралізму думок, задоволення та забезпечення інформаційних прав громадян, створення сприятливого підприємницького середовища, розвитку громадянського суспільства, захисту прав окремих етнічних та соціальних груп.

З аналізу п. 15 прикінцевих та перехідних положень закону випливає, що Нацрада затвердить цей основоположний документ на 2024–2026 рр. до 1 січня 2024 року та переглядатиме його не менш ніж один раз на три роки (ч. 4 ст. 8 закону).

Згідно з п. 14 прикінцевих та перехідних положень закону, з 31 березня 2024 року почнуть діяти всі види санкцій щодо онлайн-медіа, а до цього Національна рада застосовуватиме лише припис як захід реагування на вчинення суб’єктами у сфері онлайн-медіа незначних, значних та грубих порушень. Однак є норми, які наберуть чинності 31 березня 2023 року. Виняток становитимуть такі порушення: 

  • Поширення інформації, що містить пропаганду російського тоталітарного режиму, збройної агресії Російської Федерації як держави-терориста проти України, а також символіку воєнного вторгнення російського тоталітарного режиму, крім випадків, передбачених Законом України “Про заборону пропаганди російського нацистського тоталітарного режиму, збройної агресії Російської Федерації як держави-терориста проти України, символіки воєнного вторгнення російського нацистського тоталітарного режиму в Україну”.
  • Поширення інформації, що висвітлює збройну агресію проти України як внутрішній конфлікт, громадянський конфлікт чи громадянську війну, якщо наслідком цього є заклики до насильницької зміни, повалення конституційного ладу чи порушення територіальної цілісності, розпалювання ворожнечі чи ненависті.
  • Поширення недостовірних матеріалів щодо збройної агресії та діянь держави-агресора (держави-окупанта), її посадових осіб, осіб та організацій, що контролюються державою-агресором (державою-окупантом), у разі якщо наслідком цього є заклики до насильницької зміни, повалення конституційного ладу чи порушення територіальної цілісності, розпалювання ворожнечі чи ненависті.

У п.п. 20–22 прикінцевих та перехідних положень закону зазначено, що 31 березня 2024 року закінчиться строк перереєстрації нелінійних аудіовізуальних медіа, друкованих медіа та інформаційних агентств, що діють на момент набрання чинності законом, плата за таку реєстрацію не стягується (вимоги для реєстрації встановлені статтею 63 закону).

Також у п. 28 прикінцевих та перехідних положень закону визначено, що якщо впродовж року після набрання чинності законом (тобто до 31 березня 2024 року) не буде створено орган спільного регулювання онлайн-медіа або він не визначить критерії зарахування осіб до суб’єктів у цій сфері, то Національна рада затвердить такі критерії власним рішенням, проте вони втратять чинність з моменту набрання чинності відповідними критеріями, визначеними пізніше органом спільного регулювання у сфері онлайн-медіа.

Іншим прикладом є те, що, згідно з п. 27 перехідних та прикінцевих положень, до спливу строку в шість місяців звернення до Національної ради про створення органів спільного регулювання залишатимуться без розгляду, а отже їхнє створення стане можливим лише з 30 вересня 2023 року

Важливим елементом для діяльності суб’єктів у сфері медіа має стати електронний кабінет – програмне забезпечення, яке опосередковує проведення ліцензійних та реєстраційних дій, а також забезпечує комунікацію між Національною радою та суб’єктами у сфері медіа, інтегроване з офіційним вебсайтом Нацради та реєстром суб’єктів у сфері медіа, однак, як зазначали медіаюристи – розробники закону, його створення досить важко спрогнозувати, це відбудеться не раніше ніж 2024 року

Упродовж двох років із дня набрання чинності законом у суб’єктів у сфері нелінійних аудіовізуальних медіа буде обов’язок подати до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії, заяви про внесення фільмів, долучених до їхніх каталогів програм, до Державного реєстру фільмів. Так, відповідно до п. 30 перехідних та прикінцевих положень, до 31 березня 2025 року суб’єкти у сфері нелінійних аудіовізуальних медіа звільняються від відповідальності за демонстрування фільмів, не внесених до Державного реєстру фільмів. 

Відповідно до ст. 39 закону, для телеканалів загальнонаціональної та регіональної категорій мовлення європейський продукт, створений незалежними студіями-виробниками, має становити не менш ніж 10% загального тижневого обсягу мовлення, обрахованого за винятком часу, присвяченого новинам, рекламній інформації, трансляції спортивних заходів та спортивних змагань. Однак з аналізу п. 3 перехідних та прикінцевих положень вбачається, що 1 січня 2026 року – дата набрання чинності норм щодо обсягів програм незалежних студій виробників, проте з 1 січня 2024 року протягом двох років для телеканалів європейський продукт, створений незалежними студіями-виробниками, має становити не менш ніж 5% загального тижневого обсягу мовлення, за винятком часу, присвяченого новинам, рекламній інформації, трансляції спортивних заходів та спортивних змагань, а не менш ніж половина таких програм мають бути створені впродовж попередніх п’яти років. 

У ч. 1 ст. 39 закону визначено, що для телеканалів загальнонаціональної та регіональної категорій, крім іноземних лінійних медіа, європейський продукт має становити не менш ніж 50% загального тижневого обсягу мовлення, який визначається без урахування новин, трансляцій спортивних заходів та спортивних змагань, реклами, телепродажу (для телеканалів загальнонаціональної та регіональної категорій, що мають незначну частку аудиторії, вимоги щодо обсягу європейського продукту встановлюються Національною радою спільно з органом спільного регулювання). Положення щодо обсягу європейського продукту для телеканалів набере чинності з 1 січня 2031 року.  

Від 31 березня 2023 року для телеканалів, крім іноземних лінійних медіа, європейський продукт має становити не менш ніж 15% загального тижневого обсягу мовлення, через три роки – не менш ніж 25%, через п’ять років – не менш ніж 35%. Необхідно зазначити, що в п. 2 перехідних та прикінцевих положень використано поняття “телеканали”, а норма закону стосується саме тих, які належать до загальнонаціональної та регіональної категорій, отже для телеканалів місцевої категорії мовлення квота європейського продукту (ч. 1 ст. 39) не встановлюється. 

Окремо слід звернути увагу на те, що декілька законів втрачають чинність. До таких нормативно-правових актів належать (п. 32 прикінцевих і перехідних положень): 

Закон України “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні”;
Закон України “Про телебачення і радіомовлення”;
Закон України “Про інформаційні агентства”;
Закон України “Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення”;
Закон України “Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації”;
Закон України “Про захист суспільної моралі”.

 

ІМІ

Наживо

Персони

"Ніхто не знає , які в нього сили, поки їх не використає"
Ольга Нестерук