Проєкт, який допомагатиме журналістам, а не конкуруватиме з ними.
Ідея запустити медіа, яке розповідатиме про війну та життя на прифронтових територіях виникла у фотожурналіста і воєнного репортера Андрія Дубчака ще на початку російської агресії на Донбасі. І тепер, коли журналісти майже перестали їздити на лінію фронту, поява такого медіа, як каже Андрій, є гострою потребою.
В грудні минулого року він почав збирати гроші на Спільнокошті. До початку березня цього року вдалося зібрати необхідну суму – 170 тисяч гривень. Ще 150 тисяч гривень докладе фонд «Відродження» і на початку травня проєкт Donbas Frontliner стартує.
Донати від кіборгів, журналістів, студентів і пенсіонерок
З ідеєю свого проєкту Андрій Дубчак звертався до різних організацій та державних інституцій. Вони намагались допомогти, але реальні гроші принесли пожертви на Спільнокошті. 40% з тих, хто задонейтив кошти, – українські та іноземні журналісти. «Це свідчить про те, що вони бачать проблему у тому, що зараз ніхто не інформує зі сходу», – зауважує Андрій.
Хто ще? Військові, серед яких захисники Донецького аеропорту, громадські активісти, українська діаспора, студенти, школярі й пенсіонерки.
Зібрана сума дозволить запустити проєкт, але не покриє усіх необхідних витрат. «Ми відразу анонсуємо, що будемо й надалі фандрейзити. Крім цього, будемо намагатись робити спецпроєкти для інших медіа – як українських, так і міжнародних. Також плануємо подаватися на ґранти», – каже Андрій.
Команда Donbas Frontliner допомагатиме журналістам, які хотітимуть працювати у зоні конфлікту: підкажуть теми, поділяться контактами, відвезуть куди потрібно. Віддячити можна буде, оплативши, наприклад, паливо для авто чи винайм помешкання.
Інтерактивний підхід
Замість стандартної формули «поїхали – зробили репортаж – привезли – обробили – видали», команда Андрія планує інтерактивний підхід. Кожну поїздку на Донбас вони анонсуватимуть у соцмережах, запитуватимуть в аудиторії, що її цікавить, відповіді на які питання їй хотілось би отримати. Таку ж комунікацію вестимуть і з мешканцями прифронтових територій. Андрій каже, що часто саме місцеві підказують актуальні теми для репортажів.
Він пригадує свою поїздку в місто Щастя на Луганщині у січні 2019 року, коли зацікавлення журналістів до регіону вже суттєво зменшилось: «Нас просто накрило хвилею зворотного зв’язку, зустрічей і нової інформації. Люди нам вірили. У нас, звісно, виникали дискусії. А це створює гарну діалогову платформу. Як відомо, за допомогою діалогу конфлікт вирішується. Тому ми хочемо запропонувати гарний інтерактивний варіант, аби говорити про війну і Донбас».
Також у планах проєкту – вивчати соціальні настрої у таких регіонах як Херсонщина, Миколаївщина та Харківщина. «Це будуть короткі від’їзди з лінії фронту, розвідки у певних містах та містечках. Слід розуміти, що там відбувається і чи варто очікувати нової потенційної загрози з тих сторін. Ми ж про це нічого не знаємо!», – каже Андрій Дубчак.
Андрій Дубчак. Фото з особистого архіву.
На старті команда проєкту складатиметься з двох журналістів «у полі» та волонтерів, які займатимуться соцмережами та перекладами матеріалів. Через три місяці після запуску планують залучити людину, яка буде монтувати відео і вести сайт. Подальше масштабування (через пів року/рік) передбачає, що буде вже дві польові команди.
«Я також працюватиму «в полі». Це моє, рідне. Мені набагато більше подобається тримати фотокамеру і дивитись на все власними очима», – розповідає Андрій Дубчак.
Перші матеріали будуть зі Станиці Луганської – короткі тексти про те, що там зараз відбувається. Також будуть матеріали про соціальну динаміку, яка має показати, як змінилися думки місцевих.
Проєкт матиме свій сайт, який буде радше архівом і базою для лонгрідів. Короткі форми команда подаватиме у соцмережах – фейсбуці, інстаграмі, твітері й телеграмі.
У вас там війна?
Окремий і дуже важливий напрямок роботи Donbas Frontliner – інформування міжнародної спільноти, яка сьогодні бачить лише суху статистику від ОБСЄ й не має уявлення, що відбувається насправді.
Міжнародна цільова аудиторія – це насамперед журналісти, медіа і державні установи. Канали для комунікації – ті ж соцмережі та email-розсилка.
«У нас вже є група волонтерів-перекладачів. Це і українські фахові військові перекладачі, і американці, які знають українську мову. Гадаю, ми створимо групу в котрійсь із соцмереж. Туди можна буде звернутися і попросити про переклад», – каже Андрій Дубчак.
Зацікавлення темою війни на Донбасі у міжнародних журналістів та їхньої аудиторії є. Як приклад Андрій наводить нещодавно оприлюднений короткометражний фільм швейцарського блогера Le grand jd про російсько-українську війну. Цей фільм набрав вже понад 2 мільйони переглядів* на ютубі. Також Андрій зараз має щонайменше три запити від іноземних журналістів на поїздку у прифронтову зону.
«Для багатьох це відкриття, що в Європі йде війна. Коли в Німеччині я розповідав про 450 км лінії фронту, люди робили круглі очі. Два німецькі офіцери були дуже здивовані, коли почули про це», – говорить Андрій.
Залишилось лише юридично оформити зібрані кошти, купити необхідну техніку – і Donbas Frontliner вирушить на схід.
«Я радий, що так вийшло зі Спільнокоштом, бо це легальні гроші, – каже Андрій Дубчак. – Коли фонд «Відродження» запропонував такий варіант, я відразу схопився за цю можливість. Коли тобі довіряють, коли донейтять кіборги, школярі й студенти, це підіймає планку набагато вище».
Долучитися до підтримки проєкту Donbas Frontliner може кожен. Андрій радить стежити за анонсами у соцмережах: кошти й надалі збиратимуть на платформі «Спільнокошт».
* – станом на 12.04.2021
