І навчитися гуглити.
Джейн Литвиненко — журналістка BuzzFeed News. Вона вже чотири роки працює в цьому медіа над розвінчуванням онлайн-брехні. Про те, як спростовувати фейки в мережі, обманути пошук Facebook і провести розслідування, не виходячи за межі інтернету, Джейн розповіла на новій зустрічі StayAtHome Media Stories від LMF.
Чи варто говорити про фейки
Команда BuzzFeed працює в США, Канаді і Великій Британії. Ми часто працюємо з колегами з інших країн, різних підрозділів нашого медіа, співпрацюємо з відділом журналістики даних — це поширений підхід до роботи у BuzzFeed. Журналісти та журналістки інших напрямів також слідкують за фейками і повідомляють нам. Так само співпрацюємо з юридичним відділом, який радить кращі формулювання для розслідувань, щоб убезпечити нас.
Термінові новини мають більшу аудиторію, ніж довгі розслідування. До того ж, фейки поширюються швидше, ніж їхнє спростування. Але під час пандемії багато людей приходять на наш сайт саме через пошук у Google — тобто вони бачать інформацію, сумніваються і шукають їй підтвердження.
Складно сказати, у якій соцмережі найбільше фейків. Їх дуже багато у фейсбуку, бо тут велика аудиторія. Проблема в тому, що вже спростовані в англомовному просторі фейки, на іншомовних сторінках продовжують поширюватися. У Viber, Telegram і WhatsApp складно визначити джерело фейку і взагалі помітити його, адже ми дізнаємося про нього тільки тоді, коли ним з нами поділяться. Ще складніше надіслати тій самій групі людей спростування. А проти фейкових голосових повідомлень ми взагалі не маємо методів боротьби.
Щоразу ми в команді маємо дискусію: чи варто писати про цей фейк, ризикуючи ще більше його поширити? Орієнтуємося на те, чи вийшла дезінформація за межі свого середовища. Тобто якщо фейк поширили три групи, що публікують тільки такі новини, то писати про нього не варто. Якщо ж це часто поширюють звичайні користувачі, потрібно написати спростування. Щоб визначити, наскільки популярним є фейк, ми використовуємо розширення CrowdTangle. Так само важливо пояснити, яку ще недостовірну інформацію поширює сторінка або медіа, щоб аудиторія розуміла контекст.
Ми дуже уважно ставимося до онлайн-розслідувань. Головне правило — сприймати те, що відбувається онлайн так само серйозно, як і те, що відбувається в реальному житті.
Як шукати креативно
Для онлайн-розслідувань ми використовуємо і класичні інструменти, наприклад, телефонуємо лікарю, щоб запитати, чи правдива інформація про коронавірус, і специфічні. Наприклад, створені для маркетингу, дослідження сайтів, сфери кібербезпеки. Детальні інструкції й пояснення є в нашій безкоштовній книжці Verification Handbook.
Основний інструмент — пошук у мережі. Часто для створення фейків використовують зображення, тож передусім варто навчитися їх перевіряти. Для цього є кілька сервісів: Google, Yandex (заблокований в Україні – ред.), Bing, TinEye.
Google найкраще розпізнає установи, місця та слова/логотипи. Yandex розрізняє обличчя, установи та місця. Bing допомагає знайти відредаговані зображення і впізнає окремі елементи, а TinEye добре працює з логотипами та зображеннями іншого розміру.
Для пошуку відео необхідно використовувати InVid. Це розширення для Google Chrome розбиває запропоноване відео на стоп-кадри і шукає приклади їх використання в мережі або ж знаходить таке ж відео. Наприклад, у січні Іран відповів США ударом по базі у відповідь на смерть Сулеймані. Серед фейкових відео, що нібито показували момент атаки, були записи комп’ютерних ігор та відео з обстрілів у Луганську.
Пошук у самому Google може бути неточним. Тож для більш конкретних запитів треба використовувати оператори пошуку. Наприклад, для пошуку за словами у заголовок варто вписати у рядок пошуку «intitle» і продовжити запит. Оператор «inurl» знаходить сторінки за словами у рядку-адресі. А оператор «site» можна використати для точно пошуку у Facebook, не шукаючи у самій соцмережі. Наприклад, ввести у пошук site:facebook.com і потрібні слова «в лапках».
Сам пошук у Facebook працює неточно і складно, тож можна використовувати й інші сторонні інструменти, наприклад, Sowdust. Він дозволяє фільтрувати дописи і людей за заданими параметрами: дата, локація, ключові слова і багато іншого. Для пошуку треба вказати ID, який має будь-яка сторінка на Facebook: отримати його можна через Osint & Socmint Tooling — розширення для Google Chrome.
Приховані крапки над і
Для роботи з даними сайтів є спеціальні інструменти. Наприклад, на Domain Big Data можна досліджувати, хто володіє сайтами і показує їхні персональні дані, CrowdTangle показує, про що говорять найбільше, а платний BuzzSumo допомагає знайти статті і відео на певну тему.
Коди, що прикріплені до сайтів з рекламою чи трекінгом аудиторії, можна знайти з допомогою AdSense (реклама) і Analytic (трекінг). Якщо один код працює на різних сайтах, це означає, що ними керує одна людина. DNSlytics надає детальну інформацію про будь-яку IP-адресу та її власника чи власницю.
У 2017 році сторінка TheGuardian поширювала фейки, які підхоплювали боти у соціальних мережах. Дослідивши її, ми виявили, що в адресі літера “і” написана як “Ι”, без крапочки. Через Domain Big Data ми дізналися, що компанія, яка її створила, раніше підробила сторінки France 24, Huffington Post та Al Jazeera.
Для перевірки інформації важливо перевіряти дату публікації, шукати перші згадки й визначати геолокацію — працювати комплексно і наполегливо.
Цьогорічний Львівський медіафорум скасували через пандемію коронавірусу. Але команда LMF розпочала серію вебінарів про медіа з експертами й експертками, які були б на форумі ― StayAtHome: Media Stories.
Текст із попередньої зустрічі з Бектуром Іскендером тут.
Наступна зустріч відбудеться 29 травня о 15:00, детальніше за посиланням.