Після початку російської агресії щодо України у 2014 році тема вступу та співробітництва з НАТО стала однією з ключових в українській зовнішній політиці.
Україні самотужки вкрай важко протистояти зовнішній агресії. НАТО – це той союз, який може надати допомогу як політичного, так і військового характеру. Саме тому Росія категорично проти розширення НАТО на схід і вступу України до альянсу.
Про це неодноразово заявляло вище керівництво Росії. Президент Росії Володимир Путін у розмові через відеозв'язок із Президентом США Джо Байденом заявив, що Кремль хоче отримати “юридично зафіксовані гарантії, які унеможливлюють розширення НАТО в східному напрямку”, бо, мовляв, це загрожує безпеці Росії.
Політика неприєднання України до міжнародних військових організацій була припинена ще 2014 року. Нелегальна анексія Криму та російська агресія на Донбасі відбулися попри те, що ще у 2010 році був закріплений так званий позаблоковий статус України відповідно до Закону “Про засади внутрішньої та зовнішньої політики”.
Що таке НАТО
НАТО – це альянс країн Європи і Північної Америки. Він забезпечує унікальний зв’язок між цими двома континентами, надаючи їм можливість консультуватись і взаємодіяти у сфері захисту і безпеки, а також разом проводити багатонаціональні операції з урегулювання криз. (1)
Відповідно до Вашингтонського договору, кожна держава – член альянсу є додатково відповідальною і користується перевагами від участі в системі колективної безпеки. У статті 5 ідеться про те, що збройний напад на одного або кількох членів НАТО розглядатиметься як напад на всіх членів і “вони домовляються, що в разі вчинення такого нападу кожен з них… надасть допомогу тій стороні або сторонам, які зазнали нападу, і одразу здійснить індивідуально чи спільно з іншими сторонами такі дії, які вважатимуться необхідними, включно із застосуванням збройної сили, з метою відновлення і збереження безпеки в Північноатлантичному регіоні”. Такі безпрецедентні гарантії безпеки, територіальної цілісності, недоторканності кордонів та державного суверенітету не дає жодна з наявних на сьогодні колективних систем безпеки.
Сьогодні членами НАТО є 29 країн: Албанія, Бельгія, Велика Британія, Греція, Данія, Ісландія, Іспанія, Італія, Канада, Люксембург, Нідерланди, Німеччина, Норвегія, Польща, Португалія, Сполучені Штати Америки, Туреччина, Угорщина, Франція, Чехія, Литва, Латвія, Естонія, Румунія, Болгарія, Словаччина, Словенія, Хорватія і Чорногорія.
Ухвалення всіх рішень в альянсі відбувається на засадах консенсусу. Кожна країна – член НАТО має право вето.
НАТО не має власних збройних сил, у розпорядженні альянсу є збройні сили країн-членів (деякі держави – члени НАТО взагалі не мають власних армій, зокрема Люксембург та Ісландія).
Україна – НАТО
Визначальними у відносинах між Україною і НАТО документами, які залишаються актуальними дотепер, є Хартія про особливе партнерство між Україною та Організацією Північноатлантичного договору (09.07.1997) і Декларація про доповнення Хартії про особливе партнерство (21.08.2009). Формально відносини Україна – НАТО були започатковані в 1991 році, коли Україна приєдналася до Ради північноатлантичного співробітництва (з 1997 року – Рада Євроатлантичного партнерства). Україна першою серед держав колишнього СРСР приєдналася (08.02.1994) до Програми НАТО “Партнерство заради миру”.
Відповідно до Хартії про особливе партнерство між Україною та НАТО, яку підписали глави держав та урядів України й країн – членів альянсу в Мадриді 9 липня 1997 року, було створено Комісію Україна – НАТО (КУН). Її завданням є забезпечення належного виконання положень хартії, комплексне оцінювання розвитку відносин між Україною та НАТО, контроль над процесом планування майбутніх заходів і висунення пропозицій щодо шляхів поліпшення та подальшого розвитку співробітництва.
КУН забезпечує форум для проведення консультацій між країнами – членами НАТО та Україною з питань безпеки, що спричиняють спільну стурбованість, включно з поточною кризою на кордонах України.
21 лютого 2019 року до Конституції України внесено зміни, норми щодо стратегічного курсу України на членство в Європейському Союзі та НАТО закріплено в преамбулі Основного закону, трьох статтях та перехідних положеннях.
На Брюссельському саміті в червні 2021 року лідери НАТО підтвердили рішення, ухвалене на саміті в Бухаресті 2008-го, про те, що Грузія й Україна стануть членами альянсу з Планом дій щодо членства (ПДЧ) як невіддільною частиною процесу та правом визначати своє майбутнє і зовнішню політику, звісно без стороннього втручання. Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберґ також наголосив, що Росія не зможе накласти вето на вступ України до НАТО, оскільки ми не повернемося до ери сфер впливів, коли великі країни вирішують, що робити меншим.
Рекомендації щодо висвітлення діяльності НАТО
- Новини щодо НАТО та безпосередньо інтеграції України до НАТО мають бути максимально точними та достовірними. Варто використовувати офіційні джерела та максимально точно використовувати термін.
- Особливу увагу потрібно звернути на достовірність соціологічних досліджень. Оприлюднюйте за можливості лише дослідження, зроблені поважнимисоціологічними компаніями.
- Аналогічне ставлення має бути і до експертів, що коментують цю тему: вони мають бути незаангажованими та компетентними
- Зверніть увагу на повноту матеріалів. До новин про НАТО необхідно додавати ретельний бекграунд.
- Уникайте надмірної емоційності. Фізична безпека є однією з чутливих тем. Відповідно, маніпулювання на цій темі є неприпустимим, оскільки це може призвести до збільшення градусу напруги в суспільстві.
- Не публікуйте замовних матеріалів, зокрема джинси певних проросійських політиків, які активно маніпулюють серед іншого й темою інтеграції України до НАТО.
- Журналіст, що пише матеріали про НАТО, має бути обізнаний у цій темі.
