Відкриті канали в Німеччині входять до структури суспільного мовлення — тут автором програми може бути будь-хто, особливо популярні вони серед літніх людей. Чи вдається Відкритим каналам конкурувати з приватними та яким чином вони підвищують медіаграмотність громадян — в інтерв’ю MediaSapiens розповіла очільниця Відкритого каналу в Магдебурзі Бетіна Вінгарн.
Прийти на телеканал як у бібліотеку. Замість книг безкоштовно взяти камеру й мікрофон, за бажанням ще штатив та світло. А потім зі своїм відзнятим матеріалом потрапити у прайм-тайм каналу, який мовить і в кабелі, і в інтернеті. І жодних тобі редакторських правок чи вказівок, часових обмежень, стандартів і довгих планувань. Ні, це не мрія студента-журналіста. Таке можливо в Німеччині вже більше 30 років. Все завдяки Відкритим каналам, яких у країні більше сімдесяти.
Відкриті канали — громадські організації, які входять до структури суспільного мовлення й відповідальні головним чином за плюралізм думок та медіаграмотність німців. Будь-хто може прийти на один із каналів і, залишивши дані документа про посвідчення особи, взяти необхідну техніку для створення контенту, який згодом вийде в ефір. Єдине обмеження — обладнання дозволяється брати тим, хто зареєстрований у місті, де працює такий канал. За бажанням користувачі можуть отримати короткий курс про те, як знімати чи монтувати. Усе безкоштовно й доволі швидко організовується.
На відкритих каналах Німеччини активні бюргери щодня безкоштовно виготовляють 1500 годин аудіо- та відеоконтенту (звісно, більше аудіо). Але з появою інтернету, а особливо таких відеоплатформ як YouTube чи Vimeo, створення і стрімінг відео відходить на другий план. Хоча канали з користувацьким контентом доволі популярні. У середньому по Німеччині щодня Відкриті канали у своєму місті вмикають 1,5 млн глядачів та слухачів. Крім Німеччини, Відкриті канали також мовлять у Люксембурзі, Данії, Австралії, Південній Кореї, Бразилії, Бельгії та Австрії.
Щоб більше дізнатися про Відкриті канали Німеччини, ми поспілкувалися з очільницею одного з них — Бетіною Вінгарн (Bettina Wiengarn). Пані Вінгарн була однією із засновниць Відкритого каналу Магдебурга (Offener Kanal Magdeburg) та вже більше двадцяти років працює на мовнику.
Як влаштовані Відкриті канали й чому їх було створено
Пані Вінгарт, що таке Відкриті канали і для чого вони створювалися?
Модель відкритих каналів вперше з’явилась у США в 1960-х роках. Перший такий канал у Німеччині було запущено 1984 року на заході країни. Після падіння Берлінської стіни відкриті канали поширилися й на схід. Початкова мета — протиставлення приватним телекомпаніям і створення альтернативного, некомерційного контенту.
Завдяки відкритості на канал приходять люди з такими темами, які ніколи не потрапляють на великі екрани. Ми даємо камери, мікрофони, місця для монтажу та навіть можливість запису у студії для кожного.
Якщо подивитися на наші ефіри, можна побачити ведучих, яким за 75 або яким ще й 16 немає. Вони роблять програми або знімають фільми без редакторського втручання. У нас немає вказівок і вимог щось дозняти чи, навпаки, вирізати. Таким чином в ефір потрапляють дуже нішеві або «непрохідні» теми. Скажімо, в нас є програма про трамваї — «Трамвайна зупинка».Її ведучий прийшов до нас 17-річним хлопцем, почав знімати про те, що йому цікаво. Минуло майже 20 років. Тепер він одружений, має двох дітей і працює водієм трамваю. Усі ці роки він безкоштовно робив і продовжує робити програму про трамваї в Німеччині та Європі. Вийшло більше 200 випусків, які збирають до 4000 переглядів на Youtube. Людина без журналістської освіти, без супертехніки, але з великою мотивацією робить свою програму і знаходить свого глядача.
Як працює Відкритий канал Магдебурга? Скільки людей задіяно, з яким бекґраундом?
Постійно в нас працює чотири людини. Вони розділяють між собою 2,5 ставки. Із журналістською освітою тільки один працівник. Я перекладачка з французької, ще є бухгалтер і ще один дорослий чоловік, який на біржі праці вже дорослим пройшов перекваліфікацію на телетехніку. Також нас підтримують національні та європейські волонтери, які за свою роботу отримують символічну платню. Наразі в нас шість волонтерів, два, до речі, з України. Вони перебувають на каналі майже повний робочий день і працюють як оператори, багато монтують, спілкуються й допомагають відвідувачам Відкритого каналу, підтримують нас на прямих трансляціях чи записах у студії.... Також майже щокварталу в нас проходять практику студенти-журналісти, які багато знімають.
Майже 20 років ми працюємо в нашому офісі недалеко від центру міста. Площа приблизно 360 квадратних метрів. Але достатньо місця і для студії, і для кабінетів для монтажу, для семінарного приміщення, де проводимо воркшопи і тренінги. Головне — бути близько до людей, щоб їм було зручно приїхати за технікою.
Хто контролює канал та чи можливий там екстремістський контент
Скільки людей на рік приходить на Відкритий канал, щоби знімати свій контент?
У нас приблизно 50 нових користувачів щороку. Це люди, які загорілися ідеєю, зняли щось своє й повернулися на канал, щоби це повторити. Крім того, в нас є й постійні користувачі Відкритого каналу. Думаю, в сумі в нас приблизно 70 користувачів на рік, які відносно активно знімають для нас відео.
Дуже часто приходять літні люди. У них є час та багато думок, які вони хочуть озвучити. А ще вони дуже відповідальні. Якщо сказали, що зроблять, — вони це роблять, і роблять це по-німецьки: якісно. Літні користувачі наші найкращі клієнти.
Взагалі останнім часом у Німеччині дуже популярна тема «порозуміння поколінь». Людей 70+ майже не видно на телебаченні, в них немає шансів потрапляти на ефіри, сказати свою думку. Не дивно, що прірва між поколіннями зростає. Одному з наших найстарших користувачів 92 роки. Він приходить до нас і завжди каже, що йому дуже подобається на Відкритому каналі, для нього важливо робити щось для суспільства, спілкуватися з молоддю та вчитися нового
Яка якість такого користувацького продукту?
На щастя, в нас дуже мало людей, які зовсім не зважають на якість відео. Більшість користувачів каналу постійно консультується, запитує в наших працівників, як краще робити той чи інший матеріал, як підвищити якість зображення, звуку, покращити монтаж. Хоча спочатку й ми були недосвідчені, перші ефіри й програми були жахливими. Але ми успішно пройшли етап learning by doing (навчання на практиці).
А якщо відзнятий матеріал є рекламою або закликом до насильства?
Вся відповідальність за контент лежить на користувачах Відкритого каналу — на тих, хто підготував цей контент. Я та інші співробітники не несемо жодної відповідальності за це. Яким би контент не був, ми його маємо прийняти й показати.
Приблизно 20 років тому в Берліні на місцевий Відкритий канал прийшла група людей із нацистською ідеологією. Вони зняли програму й надали її для ефіру. Керівництво каналу не мало права заборонити їм представити свою думку. Тоді був величезний скандал. Пропонували навіть закрити Відкритий канал. Отака ціна плюралізму. Але все обійшлося.... канал і досі працює, а люди зі схожою ідеологією туди більше не звертаються.
На щастя, до нас такі групи не приходять. Але якщо вони звернуться — я не зможу їм відмовити в ефірі.
Хто контролює мовлення громад?
Нас, як і приватні і суспільні мовники, контролює Медіарада. До її складу входять різні представники громадського життя: політики, громадські активісти, діячі культури, представники релігійних груп. На мою думку, це не дуже логічно, що нас контролює той же орган, що й приватні телеканали, оскільки ми дуже відрізняємося.
Як фінансуються Відкриті канали?
Найбільша частина фінансування надходить із бюджету суспільного мовлення. Це приблизно 80 % нашого бюджету. Решта — гранти, поректи, які ми самі шукаємо та втілюємо в життя. Більшість проектів спрямовані на розвиток медіаграмотності громадян. У нас є як локальні грантодавці, так і проекти ЄС. Тобто ми працюємо як звичайна громадська організація.
Як Відкриті канали сприяють медіаосвіті
Хто може заснувати Відкритий канал? Це ініціатива знизу, від міста, чи все ж більше від суспільного мовника?
Раніше було так: створювалась НГО й подавала заявку на те, щоби стати Відкритим каналом. Але шанси на те, що тепер їх підтримають, дуже й дуже низькі. Можна навіть сказати, що час заснування Відкритих каналів минув. Бум розвитку таких медіа припав на 80-ті роки, потім, після падіння стіни, цей тренд поширився і на схід Німеччини. А зараз Відкриті канали вимирають.
Це через поширення інтернету й соціальних мереж?
Частково так. Нині більше інструментів і платформ для того, щоби висловити свою думку. Але не варто забувати, що Відкритий канал — це не тільки контент, це ще й інституція. Крім техніки, яку навряд чи може собі дозволити пересічний відеоблогер, у нас працюють люди, які впроваджують проекти з медіаграмотності. Ми тут приймаємо цілі шкільні класи й розповідаємо їм, як створюються та працюють медіа. До нас на практику щороку приходять десятки студентів, які самі можуть брати камери і працювати з ними, а не тільки спостерігати за цим, як на великих телеканалах.
Інша причина, чому Відкриті канали занепадають, більш політична. Люди, в яких є влада, не зацікавлені в такому виді медіа. Ймовірно, політики думають: «Навіщо ще один канал? Так, бюджет у нього невеликий, але на ньому мало якісного продукту». Тому вирішують підтримувати інші проекти. Так, у бундесземлі Північний Рейн-Вестфалія було 15–20 Відкритих каналів, але політики вирішили об’єднати їх в один телеканал. Безумовно, якість покращилась, але зникла локальність, та й старші люди туди не приходять. Так потихеньку плюралізм зникає із ефірів.
Тобто Відкриті канали нині — це більше не про контент, а про медіаосвіту?
Так. Ця функція стала дуже важливою за останні 5–7 років. Відкритий канал дає можливість не просто провести тренінги чи лекції з медіаграмотності, але й дозволяє кожному створювати контент і в процесі бачити, як легко можна маніпулювати відеоматеріалами.
Коли користувачі Відкритого каналу працюють над фільмами, вони усвідомлюють, що фільм — це не природній продукт, що в нього є «творець». У роботі вони помічають, що насправді замовчувати факти легко, а викликати емоції співчуття чи гніву також можна навчитися. Часто чую від наших практикантів, що після своїх перших сюжетів чи коротких фільмів вони дивляться на телебачення іншими очима. І ця функція, можливість самому зробити фільм, доступна всім, а не лише студентам журналістських шкіл.
Є якісь конкретні проекти з медіаграмотності?
Таких багато… Але найбільший — конкурс коротких фільмів серед молоді. Ми проводимо його щороку вже 22 роки поспіль. Цьогоріч ми отримали більше сотні фільмів із Магдебурга та околиць. Для такого регіонального рівня це дуже хороший результат. Готуючи заявки на конкурс, молодь вчиться робити фільми, висловлювати свої думки і сприймати телебачення по-іншому. Про це я вже сказала. До того ж, багато літературних конкурсів, танцювальних, конкурсів фотографії… А відео займається дуже мало організацій. Тому всі отримані фільми ми також показуємо в ефірі.
Про аудиторію і програмне наповнення
Відкриті канали популярні? Хто їх дивиться?
Відкритий канал Магдебурга мовить приблизно для 100 000 домогосподарств у місті. Також ми ведемо пряму трансляцію в інтернеті. Наразі маємо 20 тисяч переглядів на місяць. Тобто 20 тисяч користувачів щонайменше 30 хвилин на місяць дивляться прямі трансляції. Такі результати ми отримали після дослідження GfK, який вимірює телепоказники для суспільного мовника. Реклами в нас узагалі немає. У медіатеці на нашому сайті також достатньо переглядів. Деякі відео набирають по 40 тисяч переглядів, деякі не дуже багато. У нас на практиці було дві школярки, за два тижні вони зробили відео про коней. Воно досі залишається найпопулярнішим відео Відкритого каналу на YouTube. За тиждень їхній фільм зібрав 115 000 переглядів.
Який зворотній зв'язок отримуєте від глядачів?
Місцеві знають про наше існування, знають наші програми і впізнають тих, хто часто з’являється в ефірі. Доволі часто отримуємо фідбек телефоном, у коментарях під відео й навіть на вулицях Магдебурга. Здебільшого вони хороші. Головне, що люди знають, що таке Відкритий канал, знають, що над контентом каналу працюють не тільки професіонали і що це вони роблять безкоштовно. Тому глядачі до нас дуже лояльні.
Які програми виходять на Відкритому каналі Магдебурга? Новин же немає?
Новин у нас немає, оскільки не це наша мета. У нас приблизно двадцять постійних програм, які, правда, виходять із різною періодичністю. Із цим ми маємо миритися, адже програми для нас користувачі знімають безкоштовно.
Нині в Німеччині дуже актуальна тема біженців. У нас є кілька проектів, які розкривають цю тему. Так, для програми «Єдиний світ» ми зібрали в себе молодь із міграційним бекґраундом і запропонували їй раз на місяць робити програму про життя мігрантів у Магдебурзі. Особливість проекту в тому, що молодь із різних країн працює разом, а тому інтегрується та швидше вчить німецьку мову. Програма «Втеча до кращого» розказує історії біженців. Це кількахвилинні відео, над якими працює наша колишня волонтерка. Деякі історії з програми набирають по 40 тисяч переглядів.
Багато програм про книжки, літературу й кіно. Знімають ці програми переважно у студії, все базується на діалогах, цікавих фактах, гостях. Наприклад, програма «Книжкова скриня». Її ведучим по 89 та 95 років, вони дуже дорожать цими ефірами, завжди до них готуються, навіть декорації з дому приносять.
Також у нас є програма, яка виходить у прямому ефірі, — «Зателефонуй нам». Ведучі, які обговорюють актуальні теми: ремонтні роботи на вулицях, відкриття нового музею чи екологічну ситуацію, заохочують глядачів також ділитися думками та залишати коментарі. Програма досить популярна, оскільки в нас завжди цікаві гості та модератори з почуттям гумору.
Багато показуємо документальних фільмів, які знімають наші практиканти. Ідеться абсолютно про все: театр, права жінок, притулки для тварин, історію Магдебурга, життя моделей, переробку пластику... Все це вони знімають у місті, так знайомляться з життям довкола.
Як ви співпрацюєте з іншими Відкритими каналами Німеччини?
На національному рівні ми співпрацюємо доволі активно — обмінюємося досвідом, контентом. Інші канали транслюють наші музичні та літературні програми, ми в когось беремо програми про театр або записи концертів. Нашу програму про музику та музичні фестивалі POP 10, наприклад, транслює один Відкритий канал в Австрії. З іншими ненімецькомовними відкритими каналами Європи ми організовуємо конференції та проекти з медіаграмотності, проводимо обміни.
У яких містах раціонально засновувати Відкриті канали? Є якість обмеження по кількості жителів?
Як таких обмежень немає. Проте, думаю, чим менше містечко — тим краще. Найменший Відкритий канал Німеччини досить успішно функціонує в містечку Веттін, у якому проживає трохи більше 2000 мешканців. Звісно, все залежить від тих людей, які працюють над контентом. Але я впевнена, що для маленького населеного пункту Відкритий канал — це суперідея. Його будуть дивитися. Програми завжди цікавіші, якщо йдеться про сусідню вулицю чи будинок, аніж про щось, що відбувається в Мюнхені чи Берліні.
Чи порекомендували б ви країнам, у яких немає Відкритих каналів, їх створювати?
Відкриті канали — це дуже хороша вправа для розвитку демократії та плюралізму. Нині навіть у Німеччині важко такі створювати, але я переконана, що вони потрібні. На мою думку, варто починати з відкритих радіоканалів. Радіо тепер набагато простіше засновувати, і працювати над його контентом також. У Німеччині Відкриті радіоканали набагато популярніші. Вони швидші, там немає великих вимог до якості, не потрібно так багато техніки й часу на монтаж. Тому я би рекомендувала країнам, де немає відкритих медіа, починати з радіо.
Фото - Facebook сторінка Відкритого каналу Магдебургу.
