«В нас виховується, якщо не покірний раб, то слухняний громадянин, який ходить в строю – і це все, що йому каже держава. Це не сучасна освіта, тому що тут про свободу та рівність не йдеться»
З правозахисником Володимиром Яворським говоримо про правозахисну освіту для дітей.
Лариса Денисенко: Якщо подивитися і на юридичні, і на правопросвітницькі предмети, які викладають у школі, що ми там можемо побачити?
Володимир Яворський: Зараз все змінюється у школі, тому частину того, що я буду говорити, стосується вже минулого, але те, що буде у майбутньому, нам не зовсім зрозуміло. Є багато документів, які вже прийнято, багато тих, що ще готуються. Проблема в тому, що немає дискусії з усіх питань, і ми не знаємо, що ми врешті решт отримаємо.
Те, що ми маємо на сьогодні — це освіта, яка запізнилася на декілька десятків років. Ми вивчаємо ті дані, які є ще радянським уявленням про право, а про сучасні права людини та міжнародне право там нічого не має.
Лариса Денисенко: Якщо зроблять курс «Права людина» в школі, чи вистачить ресурсів та знань грамотно його викладати?
Володимир Яворський: В найкращому вигляді освіта з прав людини — це не окремий предмет. Є три складові елементи. Перше — це вчителі, які мають хоча б розуміння, що таке права людина, адже соціологічне дослідження показало, що дві треті вчителів не зовсім уявляють, що це таке. Я їх не засуджую, тому що їм ніколи ніде це не викладали.
Друга — про права людини мають говорити на інших курсах: правознавство, історія, література. Ці всі предмети можуть мати компонент розуміння прав людини. Адже є багато творів літератури, які на цьому просто побудовані. В історії є багато фундаментальних речей, які з цього пояснюються. Наприклад, для західного світу Друга світова війна — це проблема прав людини, з цього виникла загальна декларація прав людини. А у нас зовсім інші пояснення надаються дитині щодо того, чому це все відбулося, і не зустрінеш пояснення, що велику роль зіграло порушення прав людини.
Є підручник, за яким навчаються діти, де прямо написано, що в Радянському Союзі дотримувалися всі права, що це була зразкова держава з точки зору прав людини
Ірина Славінська: Ми маємо курс «Правознавство». Чи є в ньому якийсь подібний компонент, який-небудь урок, який називається «Права людини»?
Володимир Яворський: В ньому є урок, який називаються «Права людини», але це одна година з усього курсу, причому в цій годині вивчаються не тільки права, але й обов’язки. І взагалі, половина курсу правознавства — це вивчення обов’язків людини. Виходить, що половина курсу — це обов’язки, і лише один урок складається з прав людини, притому ці права людини подаються в зовсім викривленому вигляді. Тобто це не те розуміння прав людини, яке на сьогоднішній день панує в світі.
Це пов’язано в українською юридичною наукою, тому що в багатьох підручниках взагалі не визнається міжнародне право як обов’язкові норми права. І потім дуже складно пояснити дитині, що такне міжнародне право, а що таке національне право. І дитина розуміє, що право — це тільки те, що дала держава. А це неправда. Тому сприймати таке навчання досить складно.
Проблема ще в тому, що нікому викладати права людини, нема кому їх викладати навіть вчителям.
Міністерство освіти не дуже бажає дискутувати про ці теми, хоча вони заявляють зараз непогані тези про те, що має змінитися, але, як воно буде втілено, в мене велике запитання, бо я відчуваю спротив на середньому рівні, де звикли готувати підручники з правознавства. А ці підручники просто смішні. Наприклад, є підручник, за яким навчаються діти, де прямо написано, що в Радянському Союзі дотримувалися всі права, що це була зразкова держава з точки зору прав людини, що в радянській Конституції України були закріплені всі права. Тобто це речі не просто з Космосу, а прямо радянська пропаганда, яка до сьогоднішнього дня нав’язується дітям в школах.
Лариса Денисенко: Невже немає свіжих підручників з правознавства? Чи вони є аналогами і переписуваннями тих, що були виданні в 90-х роках?
Володимир Яворський: Я читав останні підручники, за якими вчаться діти, і ці останні підручники — це друге видання після видання в ранніх 2000-х роках.
Але на сьогоднішній день немає жодного підручника з правознавства, який би відповідав уявленню про сучасне право.
Лариса Денисенко: Чи існують якісь додаткові курси або факультативи з прав людини, можливо, школи прав людини?
Володимир Яворський: Зараз є курси громадянської освіти. Та одні курси досить непогані, а інші — побудовані за таким принципом, що виховують гарного громадянина: який повинен ходити на вибори, на референдуми, платити податки, виконувати свої обов’язки. А про права, які він може вимагати від держави, мова не йде. Взагалі питання, що людина щось може вимагати від держави, ви практично ніде не зустрінете. Зазвичай, виховується, якщо не покірний раб, але слухняний громадянин, який ходить в строю — і це все, що йому каже держава. Це не сучасна освіта, тому що тут про свободу та рівність не йдеться.
Лариса Денисенко: Як ви вважаєте, чи можна змінити ціннісне сприйняття себе в цьому світі в дітей, якщо ми будемо з ними говорити про важливість прав людини на практикумах та історіях, починаючи з дитячого садка?
Володимир Яворський: Виховання працює, і цінності прав людини є у більшості людей. Питання в тому, що люди не готові захищати свої права та боротися за них. 50% населення України ніколи не намагалися захищати свої права. І це величезна цифра, наприклад, в американському суспільстві таких людей не більше 20%, і це, зазвичай, найбільш неосвічені категорії населення.
Ірина Славінська: А чому не намагалися? Вони не завжди розпізнають той факт, що їхні права були порушені?
Володимир Яворський: Так, вони не мають знань про свої права, про те, що їх порушують. З іншого боку, вони не знають, до кого звертатися, щоб це було ефективно.
Людина має знати свої права, вони мають знати механізми — який орган за що відповідає, що народний депутат не має повноважень відновлювати ваші права, що для цього є суд, до нього треба звертатися. І це зовсім не означає, що ти створюєш якийсь конфлікт, ти просто захищаєш свої права.
Лариса Денисенко: Які права дитини можуть порушуватися у школі?
Володимир Яворський: Там є багато аспектів приватного життя, які в цьому переплетені: і хвороби дітей — як відбуваються медичні огляди і різні процедури, як відбуваються, процедури з оприлюдненнями оцінками, що роблять з дітьми, які погано вчаться і добре вчаться. Тобто в школі багато є практик, які порушують права людини. В світі повно відомих людей, які погано вчились, це не трагедія. Але в нашій школі дитина, яка вчиться погано, буде завжди під певним пресингом.
Текстову версію підготувала
Алла Торчанська