Із власною цензурою і обмеженнями.
Костянтин фон Еґґерт — журналіст, публіцист, оглядач Deutche Welle, він тонко відчуває трансформації в політичному полі та у медіа. Нещодавно Костянтин був запрошеним спікером LMF Talks — події, організованій Львівським Медіафорумом, аби спільно проаналізувати нові виклики в медійній сфері та вплив політики на ЗМІ. Ми поспілкувалися про альтернативу соціальним мережам, їхню цензуру, протистояння Заходу і Китаю, а також, як Дональд Трамп вплинув на зміни в медійному полі.
Від нейтральних соціальних мереж до цензурованих медіа
«Я не думаю, що коли Марк Цукерберг чи Джек Дорсі запускали свої компанії, то планували стати володарями світу. А от швидкість зміни політичних, технологічних і психологічних станів, породжених цими проєктами, мали потрясти і Дорсі, і Цукерберга. Стало зрозуміло, що соціальні мережі впливають більше на людство, аніж колись вплинуло створення телебачення. Поява соціальних мереж близька до появи книгодрукування — те, що було спочатку просто бізнесом і нейтральною платформою, згодом перетворилося у щось інше».
Костянтин фон Еґґерт згадує історію колишнього співробітника «Google» Джеймса Домора про цензуру всередині корпорації. Люди зі спільними інтересами, освітою, смаками у літературі та музиці мислять схоже і це впливає на політику компанії. Те саме сталося з політикою соціальних мереж.
США, цензура і перспективи соціальних мереж
Ситуація із контролем контенту у фейсбуку особливо загострилася чотири роки тому, коли до влади прийшов Дональд Трамп. Зараз весь світ став свідком того, як корпорація допомагає опонентам Трампа.
«Їм доводиться враховувати суспільну думку і законодавство. Зараз ми є в дуже цікавій точці розвитку медійного ринку і ринку США. Після того, як зі сцени зійдуть чи то Байден, чи то Трамп, ми побачимо дуже серйозну зміну політичного класу. А США — це ключовий елемент впливу на соціальні мережі, бо ці компанії регулюються законами Сполучених Штатів», — пояснює Костянтин фон Еґґерт.
«Відповідно те, що станеться із соціальними мережами в США, вплине на нас усіх. Мені здається, що ми побачимо зростання ідеологічної боротьби, бо ліві політики аж ніяк не налаштовані на консенсус, а з правого боку теж підіймаються на вершини сенатор Джордж Холі та подібні йому. Люди, які мають великий життєвий досвід і дуже сильні погляди, готові пом’якшити те, що раніше було фактично «біблією» Республіканської партії — відданість вільному ринку. Сенатор Холі першим запропонував роздробити Фейсбук і Твіттер у відповідності до антитрестівського законодавства, яке існує у Штатах вже більше 100 років. Воно було задіяне не раз, наприклад, стосовно Рокфелера свого часу, і надалі».
«Я думаю, що боротьба за демонополізацію соціальних мереж піде дуже активно і важливо зрозуміти, що роздроблення — це не конфіскація, а демонтаж структури компанії. Наприклад, після роздроблення Standart Oil Рокфелер став багатшим, тому що багато різних компаній приносили йому більше грошей. Я бачу аргументи тих, хто виступає за роздроблення цих компаній. Бо історія із макбуком Хантера Байдена показує нам, що в цих компаній є дуже серйозний вплив на політичні процеси. Річ не в тому за республіканців хтось чи за демократів, а в тому, що існує право на вільний обмін інформацією.
Цікаво, що ми щоразу повертаємось до того, кому яка інформація потрібна. Ця тема завжди була. У Британії завжди хтось читав “The Daily Telegraph”, а хтось — таблоїди. Так само і в інших країнах. І читати таблоїд — це право людей. А коли їх незаконно позбавляють такого права, то порушуються громадянські права. Якби те саме було із “The New York Times”, я би виступав за них, бо справа не в моїх політичних поглядах, а у принципах. І коли це відбувається в ключовий момент для США, то пояснювати це тим, що «вибачте, в нас тут така перевірка фактів» — це тотальне лицемірство. І я повністю підтримую заклики викликати в Конгрес творців Фейсбуку. Де гарантія, що завтра Дорсі не продасть компанію тому, хто буде гнобити людей інших поглядів?
Важливо, аби були документи, які або дозволять цим компаніям лишатися нейтральними платформами, або ж зобов’язують бути роздробленими».
Альтернатива соціальним мережам і новий глобальний проєкт
«По-перше, ми повинні забути мову, в якій використовуються слова типу “нові медіа”. Будь-яка спроба описати соціальні мережі як щось нове і додаткове до існуючого — смішна. Сьогодні соціальні мережі — це медіа. Жодна медійна структура не може ігнорувати їхню силу, без соцмереж не так багато шансів залишатися в інформаційному полі».
Річ в тому, що боротися із монополістом важко.
«Але я підозрюю, що без втручання Конгресу, судів і МінЮсту США ця проблема так просто не вирішиться. Просто так альтернативу створити буде складно. Хіба що проєкт буде принципово новим — не соціальною мережею».
Аналітика, big data і незамінність людей
З кожним роком журналістика даних набирає обертів, а обсяги і якість аналізу зростають. Природно, що у медій та їхніх аудиторії виникає питання: навіщо потрібна люди? Яка буде роль експерта і аналітики, створеної людьми?
«Big data стосується переважно новинної журналістики. Але журналістика думок стала домінувати. Суміш аналітики та думок не скорочується, бо нас переймає, що люди замикаються в інформаційних бульбашках.
Наприклад, ліві читають тільки “The Guardian”, а праві читають свої видання, не знаючи іншого флангу. Зараз ви можете обирати інформацію, яку хочете, і ставати заручником цих бульбашок. Ймовірно буде викристалізовуватися певний прошарок людей, які хотітимуть думати самостійно. Це будуть люди, які свідомо слідкуватимуть і за чужими для себе поглядами, аби просто розуміти ситуацію. Ймовірно для цього прошарку й будуть існувати ті медіа, які ми раніше називали якісними. Проте, їм доведеться знайти цю аудиторію. Думаю, цей процес чекає на всі суспільства, українське в тому числі».
Костянтин згадує, як нещодавно спілкувався з російськими студентами, які вчилися на різних програмах ЄС. Він сказав їм, що доведеться споживати аналітику і думки, які їм неприємні і не близькі, якщо вони хочуть знати що відбувається насправді.
Для цього недостатньо журналістики даних, потрібна людина і її точка зору.
Китай, глобальні виклики та новий контроль за копійки
«Я бачу поляризацію світу. Мені важко уявити, якого масштабу має бути криза, щоб люди відчули себе спільнотою в планетарному масштабі та почали шукати спільні глобальні рішення.
Та думаю, що не варто чекати ще більш глобальної катастрофи, наприклад, екологічної.
Буде боротьба за свободу доступу до інформації, бо 21 століття буде століттям протистояння Західного світу з Китаєм. Китай в своєму бажанні домінувати буде використовувати інформаційні інструменти. Сьогодні ми говоримо про путінську пропаганду, але Путін зійде з історичної сцени в ближньому майбутньому. А от більш ніж мільярдний Китай з гігантським комплексом неповноцінності, керівництвом, яке живе в інших парадигмах, — це великий виклик нам усім. В сьогоднішніх умовах я би думав про те, як китайці можуть впливати на нашу інформаційну картину, які вони будуть робити кроки по купівлі, трансформації глобальних медіа.
Ще вчора ми нічого не знали про китайські медіа, а зараз ми бачимо яку величезну роль Китай грає в постачанні інформації для медіа небагатих країн. Сьогодні мешканці Західної Африки бачать світ через китайські окуляри. Китайські державні інформаційні компанії виступають в якості постачальників безкоштовного контенту для медіа бідних країн. Це контроль над медійною сферою за копійки».
Посилення локальних медіа в Україні та децентралізація
В Україні, особливо після Революції Гідності, спостерігається процес посилення локальних медіа. Вони не тільки стають більш видимими, а й більш якісними та сучасними. Чи можемо говорити про такі тенденції в інших країнах і що це для нас означає? Костянтин фон Еґґерт живе в Литві, його країна не така велика як Україна:
«Литву не порівняти з Україною, хоча би за масштабом, бо в Литві все крутиться довкола трьох великих міст — Вільнюса, Каунаса і Клайпеда, а Україна значно більш різноманітна в кожному регіоні.
Розвиток локальних медіа властивий для великих і різноманітних країн, а Україна — велика європейська країна. Ця тенденція дуже здорова і це ознака росту громадянського суспільства, а не лише розвитку місцевого бізнесу. Люди стають більш самостійними громадянами, але Україна мене цим зовсім не дивує. В Росії якісні локальні медіа теж вигулькують, але повільно. Пришвидшиться процес тоді, коли країна звільниться від путінського домінування.
Мені цікаво, коли локальні медіа в наших країнах стануть грати загальнонаціональну, а то й міжнародну роль. Це буде процесом децентралізації інформації».
Головне зображення Linda Gerbec
