Політизація України, розкол у суспільстві, різні погляди на розвиток держави зараз і в майбутньому – усе це призводить до тих чи інших видів висловлення громадянської позиції. Одним з таких видів є проведення масових акцій: мітингів, маршів, демонстрацій тощо. Зрозуміло, що інформація про проведення таких акцій є суспільно важливою, і журналістам регулярно доводиться висвітлювати перебіг подій на цих акціях. ІМІ вже писав про п’ять правил, як журналісту себе убезпечити на акціях протесту. Окрім власне фізичної безпеки, дуже важливим є правовий статус журналіста на масових заходах.
Право на проведення масових заходів гарантується громадянам України статтею 39 Конституції України. Інших законів, які б регулювали проведення масових заходів, станом на жовтень 2019 року в Україні не ухвалено. Конституція передбачає обов’язок завчасно попередити місцеву владу про проведення акції, проте не визначає, як саме, хто саме і за який час до заходу має це робити. Також Конституція визначає, що заборонити акцію може лише суд.
Таким чином, на відміну від Росії, у нас не потрібно отримувати санкцію, дозвіл чи щось інше для проведення масового заходу. Тому українські мітинги не можуть бути "несанкціонованими" за будь-яких обставин, навіть якщо про їхнє проведення не було завчасного попередження. Також, навіть якщо місцева влада проти проведення мітингу, єдиний шлях заборонити цей мітинг полягає в поданні заяви до суду з вимогою про заборону мітингу. Будь-які інші дії місцевої влади, зокрема заборона розпорядженням міського голови, перекриття вулиць за допомогою муніципальної варти тощо будуть порушенням закону. Проте, готуючись до відвідування масового заходу, журналісту варто перевірити (за можливості) правовий статус акції: чи подавалася заява про проведення, чи не було судової заборони, чи не було заперечень на проведення заходу з боку влади або інших груп громадян. Розуміння правового статусу масової акції дозволить оцінити ступінь ризику і потенційної агресії, яка очікується на цьому заході, і, зважаючи на рівень небезпеки, вирішувати, як висвітлити подію і не постраждати під час цього.
Журналіст, відповідно до частини першої статті 25 Закону України "Про інформацію", має право робити письмові, аудіо- та відеозаписи із застосуванням необхідних технічних засобів, за винятком випадків, передбачених законом. Один з таких винятків передбачений статтею 307 Цивільного кодексу України: фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою. Водночас згода особи на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку припускається, якщо воно проводиться відкрито на вулиці, зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру. Проте згода саме припускається, а не гарантується: якщо особа явно висловлює небажання, щоб її знімали, то таке знімання буде незаконним (якщо лише особа не скоює правопорушення). Журналісти часто неправильно тлумачать цю норму, вважаючи, що вони можуть знімати в громадському місці кого завгодно, навіть якщо ця особа заперечує. У разі якщо на масовій акції рівень агресії і без того високий – такий конфлікт може наразити на небезпеку журналіста.
На відміну від звичайних масових акцій, на яких роботу журналіста визначає він сам, під час масових безладів поліція може оточити район, у якому відбуваються заворушення, і не пропускати туди сторонніх осіб. Однак, відповідно до частини четвертої статті 25 Закону України "Про інформацію", після показування документа, що засвідчує його професійну належність, працівник засобу масової інформації має право збирати інформацію в районах стихійного лиха, катастроф, у місцях аварій, масових безладів, воєнних дій, крім випадків, передбачених законом. Таким чином, поліцейська заборона на прохід у місця заворушень не буде поширюватися на журналіста, який показав журналістське посвідчення. Якщо ж поліцейський усе ж таки забороняє прохід – він має обґрунтувати свою заборону конкретною нормою закону, а не просто своїм правом поліцейського чи вказівкою керівництва.
Журналіст на масових заходах присутній саме для збору інформації і висвітлення її в ЗМІ (зокрема, в мережі Інтернет). Він не може нести на собі партійну символіку або лозунги, вигукувати гасла тощо – в такому разі він має статус учасника акції, навіть якщо одночасно знімає її. Якщо журналіст вчиняє дії, властиві учаснику акції, – він на цей момент втрачає правовий імунітет, який надає йому статус журналіста.
Журналісту бажано ідентифікувати себе належним чином. Законодавство містить єдину вимогу щодо ідентифікації – наявність посвідчення. Відповідно до примітки до статті 345-1 Кримінального кодексу України, статус журналіста або його належність до засобу масової інформації підтверджується редакційним або службовим посвідченням чи іншим документом, виданим ЗМІ, його редакцією або професійною чи творчою спілкою журналістів. Проте ніщо не забороняє журналістові ідентифікувати себе більш чітко для оточення. Наприклад, це можна зробити за допомогою жилету з написом Press. Зокрема, такі жилети надає журналістам Інститут масової інформації.
Перешкоджання журналісту вести свою законну професійну діяльність на масових акціях як з боку учасників масових акцій, так і з боку поліцейських або інших осіб тягне за собою передбачену законом відповідальність, аж до кримінальної. Так само кримінальна відповідальність передбачена за погрози журналістам, заподіяння побоїв, пошкодження техніки тощо. У разі якщо така подія сталася з журналістом, йому варто за можливості зафіксувати, зокрема на фото і відео, її обставини, свідків, осіб, які вчинили напад або інше перешкоджання. Ця інформація може бути долучена до заяви в поліцію про скоєння кримінального правопорушення проти журналіста. Також наявність цієї інформації в справі ускладнить спроби "порєшать" з боку нападників для уникнення покарання.
Неможливо заздалегідь передбачити все. Часом цілковито мирний мітинг може вилитись у криваві заворушення У будь-якому разі варто мати можливість отримати оперативну і фахову правову допомогу.
Нагадаємо, в ІМІ працює правова гаряча лінія, на якій надають консультації досвідчені медіаюристи Роман Головенко й Алі Сафаров за телефоном 050-44-77-063. Запитання можна також надіслати на електронну пошту ІМІ info@imi.org.ua.
