…і чому досвід важливіший за диплом.
Якщо у вашому резюме є лише два пункти: «Школа» та «Університет», то знайти роботу в журналістиці буде непросто. Зрештою, як і в будь-якій іншій професії — усі роботодавці хочуть хоч мінімальний досвід у наближеній сфері. Але є і хороша новина. Чимало українських ЗМІ готові вчити новачків. Крім того, є кілька програм, які влаштовують вмотивованих початківців на стажування.
Загалом, влаштуватися у медіа на стажування може кожен. Для цього достатньо просто написати комусь із редакції і запитати про таку можливість. Хтось попросить у вас резюме чи мотиваційний лист, а хтось лише портфоліо. Водночас, в Україні є кілька проектів, які на конкурсній основі обирають людей і влаштовують їх на стажування. При цьому оплачують усі витрати.
Проект «Хаб медіа мобільності»
Це програма, що передбачає стажування для студентів випускних курсів бакалаврату та магістратури шкіл журналістики з різних регіонів країни. Стажування триває два тижні, а організатори забезпечують учасників проживанням, харчуванням, а також відшкодують транспортні витрати. Проект безкоштовний, а учасників обирають за конкурсом — резюме та мотиваційним листом.
Організатори — фундація «Суспільність» з ГО «Інтерньюз-Україна» та за сприяння інтернет-видання «Детектор медіа».
Цього року програма відзначає своє п’ятиріччя. За цей час відбулося 16 сесій і пройшли стажування 298 студентів бакалаврських та магістерських програм з 49 університетів з усіх регіонів країни. Організатори проводять дослідження щодо працевлаштування своїх випускників.
«38% стажерів отримали пропозицію від редакцій про співпрацю або й одразу залишилися працювати. На запитання чи допоміг “Хаб медіа мобільності” учасникам програми отримати бажане місце роботи відповіли «так» або «частково» — понад 80% стажерів», — розповідає Олена Бондаренко, координатор програм фундації «Суспільність».
Автори проекту радять аплікантам у мотиваційному листі розповісти чому вони прагнуть взяти участь у проекті, що розраховують здобути під час стажування, чи готові використовувати цей досвід у професійному становленні, переносити цей досвід на регіональний рівень і залучати у майбутніх стартапах.
«Також важливо показати свій рівень креативності і міждисциплінарності.
Дуже добре якщо кандидати вже продемонструють знання процесів медіаринку, будуть готові на інноваційні кроки і знатимуть, в якій редакції вони хотіли б проходити стажування. Редактори, які читають мотиваційні листи, чекають високого рівня аргументованості і бажання багато працювати, розвиватися», — каже Олена.
У професійному CV, яке просять надіслати на конкурс, окрім звичного переліку місць навчання і роботи, організатори просять зазначати вже здобуті професійні навички та вміння, попередній досвід журналістської практики, участь в обмінних програмах і тематичні зацікавлення.
Щороку організатори проводять конференцію «Медіавиклики» для випускників програми, де учасники обмінюються досвідом співпраці з редакціями.
«Тому дуже часто так буває, що спрацьовує філософія “тяглості поколінь” — ті наші випукники, хто вже працює, стають в редакціях кураторами для новачків, які тільки розпочали стажування».
Journalism Exchange Program
Програма міжредакційних обмінів від Media Development Foundation – це оплачуване стажування для молодих журналістів з досвідом у професії до 5 років.
Обрані кандидати отримують 690 доларів на місяць (345 доларів на 2 тижні) і вирушають у редакцію на два-чотири тижні (стажування обов’язково відбувається не у тому місті, де живе переможець).
Проект існує із 2014-го року і його учасниками стали понад 600 людей.
«Ми створили програму для молодих журналістів, які хочуть подивитися, а як працюють інші команди, інші редакції в інших регіонах. Вона для тих, хто може використати отриманий досвід у роботі, принести щось нове і класне у свою редакцію чи у свою роботу», — розповідає Ірина Гоюк, координаторка програми.
Однак, учасниками стають і студенти. Анкети претендентів оцінюють з огляду на те, що вони вже встигли зробити і на те, як вони можуть просунутися завдяки стажуванню.
«Як на мене, вмотивований студент мав би мати хоча б якісь публікації, хоча б на сайті університету. Навіть якщо людина запустила медіпроєкт у фейсбуці — це вже показує її бажання розвиватися у нашій сфері і щось створювати», — каже Ірина.
Деякі учасники продовжили співпрацювати з медіа, де стажувались, як фрілансери, інші змінили свій формат роботи, наприклад, покинули стрічку новин і взялися за розслідування.
Окрім журналістів на програму подаються SMM-менеджери, письменники, студенти різних спеціальностей.
«Вони не дотичні до журналістики, але я сказала б, що знаходяться навколо журналістики: працюють у сфері комунікацій чи дописують по своїй темі у різні медіа. Якось ми взяли ІТ-шника, який дописував у регіональне медіа. Він поїхав на стажування у медіа про бізнес, технології і маркетинг «Vector». Вийшло цікаво і корисно: як йому, так і редакції».
Що кажуть у ЗМІ
5 канал
На каналі приймають стажерів, які потенційно можуть залишитися на роботу. Заступник шеф-редактора Юрій Жупанов розповідає, що попрактикуватися на канал приходять з різних столичних шкіл журналістики, або індивідуально.
«Якщо людина хоче потрапити на стажування, може просто знайти мене у фейсбуці і написати повідомлення. Ми можемо взяти людину без досвіду на стажування, якщо вона реально хоче навчитися», — каже Юрій.
У таких випадках стажера закріплюють за журналістом чи редактором (залежно від вибору спеціалізації), які показують, як все працює. Це може тривати кілька тижнів чи місяців.
«Коли людина каже, що вона вже готова і вміє базові речі, починає робити готовий продукт, ми можемо працювати на гонорарній основі, а потім, якщо все складається і є місце — переходити на ставку. Готового професійного спеціаліста знайти на ринку не так просто. Таких людей або мало, або вони хочуть багато грошей. Тому ми не проти вчити людей», — розповідає заступник шеф-редактора.
Видання LIGA.net
На LIGA.net щороку проходять стажування 5-7 людей. Видання постійно бере на практику студентів Школи журналістики УКУ та Школи журналістики Києво-Могилянської академії. Не відмовляють і тим, хто звертається самостійно.
Інформацію про те, що людина хоче потрапити у видання на стажування, отримує Головний редактор Борис Давиденко.
«Через інших співробітників редакції чи напряму — цей шлях кожен обирає самостійно. Редактори зайняті люди і треба не просто написати, а якось домогтися відповіді, адже повідомлення у соцмережах може загубитися. Треба бути наполегливим, адже журналісти мають вміти діставати людей, а це таке собі перше завдання», — каже Борис.
Деякі стажери залишаються працювати, а з іншими в LIGA.net часто працюють як із фрилансерами.
Борис Давиденко розповідає, що наявність досвіду важлива на редакторських посадах, а от на стрічку новин можуть взяти людину без досвіду.
«Якщо претендент — випускник університету і має журналістську освіту, то ймовірно, що її там щось вчать і щось вона вміє, має якісь публікації, які показують її досвід».
Журналістська освіта, за словами головного редактора, не буде вирішальною перевагою. Основна перевага — це вміння щось робити: писати або ж дзвонити.
Видання «Лівий берег»
«Лівий берег» також бере людей на стажування. Звернутися можна до будь-кого з редакції, найчастіше пишуть шеф-редактору видання. Щоб потрапити на стажування не потрібно писати резюме чи мотиваційний лист. Заступниця головного редактора Вікторія Герасимчук каже, що звертаються зазвичай студенти, рідше — випускники шкіл.
«Умови загальні — журналіст отримує завдання і допоміжні інструкції. Якщо виконав завдання добре — публікуємо за гонорар. Я обговорюю з людиною, які теми її цікавлять, і таким чином ми визначаємо, в який відділ її скерувати. Буває таке, що редактор того відділу не може в цей момент взяти стажерів, тоді пропонуємо інший відділ», — розповідає Вікторія.
Іноді стажери залишаються на роботу. Це нерідко трапляється і зі студентами, які раніше ніде не працювали.
«Досвід не обов’язковий. Беремо без досвіду, якщо в рамках позаштатної співпраці/стажування журналіст добре справляється з роботою», — каже заступниця редактора.
«Громадське телебачення»
«Громадське телебачення» часто бере на стажування студентів з УКУ, Інституту журналістики Університету імені Тараса Шевченка, університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого, та Київського університету культури і мистецтв.
Видання може взяти на роботу після університету, незважаючи на відсутній досвід роботи у ЗМІ. Найважливіше — людина має показати, що готова вчитися і має необхідні знання, розуміє та розділяє цінності організації, де хоче працювати.
«Також бувало, що стажувалися і школярі, які ще не визначилися із професією і хотіли подивитися, що таке журналістика. Часто бажаючі звертаються до журналістів та редакторів Громадського, які скеровують їх до HR», — розповідає журналістка «Громадське.Культура» Олександра Чернова, яку в 2016-му запросили на «Громадське» на двотижневий випробувальний термін, а потім взяли на роботу одразу після випуску з університету.
Зазвичай HR-фахівець видання просить пояснити, чого стажери очікують, що вміють, і чого хочуть навчитися, який формат їм найбільше цікавий, щоб скерувати людину у потрібні руки.
«Досить часто стажери залишаються працювати на Громадському, якщо добре себе зарекомендували, мали власні ідеї та не боялися їх реалізовувати. Зараз у нас працює журналістка Аліна Шеремета, яку попросили лишитися після стажування. Буває, що стажерів запам’ятовують і запрошують на роботу коли звільняється вакансія», — каже Олександра.
Людина, яка зацікавлена у стажуванні на «Громадському телебаченні» має написати про це на загальну пошту видання, або ж знайти контакти через знайомих співробітників цього медіа.
«Українська правда»
Видання «Українська правда» також бере людей на стажування. Для цього стажеру треба написати редактору підрозділу, куди він хоче потрапити.
Ольга Ситник, головна редакторка «УП.Життя» каже, що люди, які хочуть стажуватися у неї, мають написати коротко про себе і додати мотивації. Достатньо листа у повідомленні в соціальних мережах.
«Варто запропонувати тематику, яка цікавить. При цьому хоча б перечитати про що пишуть на сайті, чи є схожі теми. Бо бувають випадки, що автори хочуть прийти написати про те, що вчора ж у нас на сайті було опубліковано», — каже Ольга.
Радіо Свобода
У Київському бюро «Радіо Свобода» завжди багато стажерів. Хтось пише на редакційну пошту Radiosvoboda@rferl.org, хтось — особисто головній редакторці Інні Кузнєцовій у фейсбуку, а хтось звертається через знайомих.
«Всі варіанти спрацьовують, хоча й не завжди одразу. Буває, що людина хоче прийти на практику чи стажування, а у нас на цей час вже немає можливості щось їй запропонувати», — ділиться Інна.
Мультимедійний відділ видання практично повністю складається із колишніх стажерів.
«Вони приходили в різний час, дехто на сьогодні вже фахівець з досвідом і стажем», — зазначає редакторка.
BBC Україна
Хоча на ВВС у Великій Британії є практика стажувань і про такі можливості оголошують на сайті Jobs and Careers with BBC, українська редакція не бере людей на стажування в Києві.
«У нас немає для цього ресурсів. Якщо людина хоче для нас писати як фрилансер, то це можливо. Часто нам люди пишуть у соцмережі, пропонують цікаві теми. І якщо нам вони подобаються, ми їм даємо такий шанс. Якщо нас все влаштовує, то ми з ними співпрацюємо і надалі», — розповідає Марта Шокало, головна редакторка «BBC News Україна».
Влаштуватися на роботу в київський офіс ВВС можна лише тоді, коли є вакансії. Оголошення про них розміщують на сайті ВВС, а також на профільних українських сайтах працевлаштування.
Кандидат має спочатку заповнити анкету. Її опрацьовує відділ HR в Лондоні і присилає в Київ шортлист, кандидатів з якого запрошують на співбесіду в Києві.
Телеканал «1+1»
На сайті телеканалу у розділі «Кар’єра» є окремий підрозділ “Стажування”. Там можна дізнатися про програму стажування «Ближче до ТБ».
За останні три роки в 1+1 media щороку проходять стажування шістдесят студентів. Приблизно третина отримує пропозиції про роботу і залишається в компанії.
«Ми особливо відповідально ставимось до програми стажування, бо значна частина наших співробітників — колишні стажери. Це молоді фахівці, які росли й розвивались всередині компанії. Під час стажування ми створюємо таку атмосферу, в якій стажер стає частиною команди та розвиває свої професійні здібності. Тому, після стажування, у разі відкритої вакансії, і якщо стажер відповідає вимогам, ми робимо йому пропозицію, або ж додаємо його до кадрового резерву — коли з’являється вакансія звертаємося», — розповідає Ольга Мусійко, директорка з персоналу 1+1.
У травні 2019 року, паралельно із запуском соціального проекту проти ейджизму #забутипровік, стартував спеціальний курс програми стажування, в рамках якого телеканал запрошував старших кандидатів. Заявок було майже дві тисячі. Набір на стажування проходив у кілька етапів: спочатку — опрацювання резюме та мотиваційних відео від учасників. Потім — інтерв’ю з менторами стажування і тестові завдання. Обрали 14 стажерів на 8 різних напрямків, наприклад, менеджмент з корпоративної соціальної відповідальності, редагування. Кожен стажер отримував заохочувальну стипендію від компанії та працював 20 годин на тиждень, що дозволяло поєднувати програму з основною роботою. Серед кандидатів, які потрапили у фінал, були викладачі університетів, працівники благодійних фондів, блогери, бухгалтери та навіть колеги з інших медіахолдингів. Цього року хочемо продовжити проект.
Вакансії для стажерів в 1+1 плануються на два сезони: весна (лютий – квітень) та осінь (вересень-листопад).
Проект стажування «Ближче до ТБ» у 2020 році змінив умови для студентів: період програми скоротився з 6-ти до 5-ти місяців, перший місяць — без стипендії, а чотири місяці — з грошовою виплатою.
«Суму стипендії ми озвучуємо лише фінальним кандидатам, але зазначу, що стипендії у 1+1 вищі стипендій у ВНЗ. Ми вважаємо, що стипендія не повинна бути основною мотивацією для наших стажерів, адже головне, що вони отримують — це безцінний досвід і багато можливостей», — каже Ольга.
У 1+1 приймають тільки відеорезюме/відеоанкети, у яких кандидати повинні розповісти чим їх зацікавила та чи інша вакансія, які якості та навички виділяють їх серед інших претендентів. Буде перевагою, якщо аплікант розкаже про свої сильні сторони, а також про інтереси чи професійні навички, які вони б хотіли розвинути в собі.
«Дуже важливо, щоб інформація була не загальною, а орієнтованою на вимоги до кандидата у вакансії, на яку претендує стажер. Аплікантам не потрібно знімати повнометражний фільм, досить двох хвилин розповіді про себе, знятих на телефон», — наголошує Ольга.
