«Медіаграмотність згадується в програмах, але дуже побіжно. А коли йдеться про фінансування, то в нас немає дієвих схем, аби його забезпечити на державному рівні», - розповідає в інтерв'ю MediaSapiens
У Чехії вплив російської дезінформації активізувався у 2013 році й з того часу він ставав все більш відчутним. Згідно з нещодавно презентованим Індексом стійкості до російської дезінформації, в країні порівняно невелика група населення зазнає такого впливу, та водночас системна реакція держави на пропаганду доволі низька.
Як пояснила експертка Петра Вежводова, яка долучилася до розробки індексу, у Чехії дуже активне громадянське суспільство й навіть мейнстрімні політики добре усвідомлюють загрозу пропаганди, тож ситуація не є зовсім безнадійною. Однак, при владі в країні зараз перебуває популістська політична партія ANO, що не може не накладати свій відбиток. Чеський уряд не пропонує ніяких контрнаративів на противагу тим, які поширює кремлівська пропаганда, а у державних інституцій немає злагодженої стратегії та комунікації.
В 2016 році чеська організація The European Values розробила низку рекомендацій для державних органів, громадських організацій та журналістів щодо протидії російській пропаганді. Серед них - рекомендація систематично підвищувати стійкість до пропаганди у вільних суспільствах. На думку Петри Вежводової, медіаграмотність та критичне мислення є тим, що допоможе цю рекомендацію втілити.
MediaSapiens попросив пані Вежводову детальніше розповісти, що зараз відбувається з медіаосвітою у Чехії та як її треба розвивати надалі.
Розкажіть, будь ласка, як просувається запровадження медіаграмотності у Чехії?
Це доволі складна ситуація. Якщо запитати політиків, то вони усі згодні з тим, що медіаграмотність та критичне мислення мають підтримуватися та запроваджуватися до шкільної програми в молодшій та старшій школах. Але це лише розмови. Коли справа доходить до дій, то ситуація дуже погана. Ніхто не робить реальних кроків для запровадження цього типу освіти. Медіаграмотність згадується в програмах, але дуже побіжно. А коли йдеться про фінансування, то в нас немає дієвих схем, аби його забезпечити на державному рівні. Міністерство освіти, яке найбільшою мірою відповідає за це, не володіє коштами.
Кілька років тому була велика дискусія про медіаграмотність, й Міністр освіти сказала, що це не важлива проблема. Тож ми не бачимо ніяких практичних кроків у цьому напрямку.
Отже, це лише розмови?А чи займаються проектами з медіаграмотності недержавні організації?
Так, це більше розмови. На щастя, у нас є недержавні організації, які дуже активні. Вони часто роблять роботу, яку мають робити школи. Вони розробляють навчальні програми, воркшопи, пропонують їх школам. Навчальні заклади дуже відкриті й залюбки приймають їх. Вчителям потрібна методична підтримка та навчальні плани, вони відчувають, що у них недостатньо повноважень та знань для того, аби надавати таку освіту. Тому вони раді, коли в цей процес включаються недержавні організації.
Разом з моїми студентами та випускниками з університету Масарика ми розробили такий проект, він називається «Обирай інформацію» (Zvol si info). Він був заснований у 2016 році як частина навчального процесу в університеті.
Чеський сайт «Обирай інформацію», створений студентами та викладачами університету Масарика.
Минуло два роки й тепер у проекті є програма для старшої школи, організовуються воркшопи з медіаграмотності в Чехії та в Словаччині. Суть програми у тому, аби пояснити, що ми маємо справу з дезінформацією, що таке явище присутнє у нашому суспільстві, тому важливо завжди перевіряти хто є джерелом [інформацї]. Всі матеріали нейтральні, в них не йдеться про Росію, Китай чи будь-яку іншу країну. Проблема розглядається загалом.
Учням пояснюють, як створюється дезінформація, які є маніпулятивні техніки, як з їх допомогою можна впливати на громадську думку, як розпізнавати. Вони отримують базові керівні принципи, як працювати з інформацією у цифрову епоху. У програмі є набір з п’яти простих правил й якщо дотримуватися їх, то ви будете більш стійкими до дезінформації. Звісно, це не дає захист на усі 100%. Але це дає базові знання у галузі. Я дуже пишаюся цим проектом.
Ще є організація People in Need, в якої дуже широке коло гуманітарної активності. Але у них також є освітній напрям, який фокусується й на медіаграмотності та підтримці критичного мислення. Вони розробили методологічні матеріали для вчителів та вільно поширюють їх у школах. Вчителі можуть робити уроки на їх основі. (MediaSapiens раніше писав про один з проектів People in need - «Один світ у школах»).
Чеський підрозділ організації «Людина в біді» проводить тижні медіаосвіти для початкових та середніх шкіл.
Чи відстежували ви наскільки ефективними є ці зусилля?
Певний період ми вимірювали вплив воркшопів, які ми організовували. Ми робили це до воркшопу та після нього. Й результат навіть одного проведеного заняття у 45 хвилин був очевидний. Учні та студенти стають більш обізнаними про проблеми дезінформації, фейкових новин. Деякі з них них навіть не усвідомлювали, що вони існують, що хтось може їх обманювати. Вони запам’ятовують базові правила, як споживати інформацію - й це дуже добре. Але, звісно, ситуація в Чехії була б набагато кращою, якби підхід до запровадження медіаграмотності був систематичним.
Це наступний крок, який треба зробити в Чехії?
Так, медіаграмотність та критичне мислення потрібно запровадити в шкільну освіту. Неурядові організації не володіють достатніми повноваженнями та ресурсами, аби виправити ситуацію загалом. Медіагармотність має бути системною частиною освіти як у початковій школі, так і в старшій. Кожен учень має отримати певні знання у цій галузі.
