Перелік усіх телеканалів, які, висвітлюючи протистояння антикорупційних відомств, відходили від журналістських стандартів.
Протягом листопада й на початку грудня антикорупційну систему України відверто лихоманило. Артема Ситника, голову Національного антикорупційного бюро, підозрювали в розголошенні державної таємниці. Національне агентство з питань запобігання корупції звинувачували в корумпованості. Потім була історія з буцімто зірваною силами СБУ та Генпрокуратури спецоперацією НАБУ. Далі вже Антикорупціонери прийшли з обшуками в Міністерство юстиції. Верховна Рада тим часом планувала голосувати за звільнення директора НАБУ без аудиту. Ці та чимало інших подій гучно лунали не лише в Україні, до їх коментування врешті-решт долучилися також в ЄС та США.
Українські тележурналісти, слід віддати їм належне, в переважній більшості зберігали нейтралітет у цій ситуації, озвучуючи позиції всіх сторін: антикорупціонерів, правоохоронців та влади. Проте «в переважній більшості» не означає «всі»: «1+1» підігрував НАБУ в інтерв’ю, а «Україна», навпаки, не надаючи слова детективам, активно транслювала їхню критику. Невеликі порушення також можна було помітити на «Інтері» та ICTV.
«1+1»
27 листопада «1+1» відправив на інтерв’ю до Артема Ситника, директора НАБУ, кореспондентку Дар’ю Счастливу. У зв’язку з цим розмова велася радше в розважальному форматі: антикорупціонер показував, чи вміє він стріляти, й позував для фото зі спецназом. Разом із тим журналістка ставила йому й досить серйозні запитання, наприклад, хто хоче розсварити НАБУ та САП (Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру), навіщо Генпрокурор завів проти Ситника провадження, чи правда, що Назар Холодницький, керівник САП, разом із Банковою борються проти НАБУ? Усі ці запитання були серйозними, але дуже однобокими: вони виставляли антикорупціонера людиною, проти якої «воює система». При цьому власне про причину заведеного ГПУ провадження — аудіозапис, де буцімто Артем Ситник розголошує таємну інформацію, в інтерв’ю не говорили. Як і про жодні негативні для НАБУ речі.
1 грудня «ТСН» знову транслював інтерв’юАртема Ситника, цього разу студійне. Воно було присвячене затриманнюГенпрокуратурою агента НАБУ під час буцімто дачі хабара. У Бюро це назвали «диверсією». Ще більше закидів у бік Юрія Луценка та інших правоохоронців керівник антикорупційного відомства озвучив у розмові з ведучою Наталією Мосійчук: «Основний удар і основна мета — це було здобуття даних про мережу агентів». Ведуча давала Артему Ситнику розкидатися звинуваченнями безперешкодно, а формулювання деяких із її запитань виставляли НАБУ апріорі правим у конфлікті: «За тими операціями, що ви вже провели в міграційній службі, там велике кубло хабарників?», «Наскільки боляче вдарило викриття саме агентів?», «Українці дуже симпатизують незалежному органу, Антикорупційній прокуратурі і НАБУ. Скажіть, будь ласка, чи залишилися у вас козирі в боротьбі з корупціонерами?»
А от цікавих запитань в інтерв’ю не було. Наприклад, чи правда, що антикорупціонери обговорювали використання інтиму та алкоголю, аби спровокувати чиновників на хабар? І чи правду сказав Юрій Луценко, коли заявив, що ГПУ, НАБУ та САП домовилися більше не провокувати на хабарі?
7 грудня, після того, як із порядку денного Верховної Ради зник законопроект про можливість звільнення директора НАБУ парламентом, у «ТСН» не стримувалися: «Наступ на антикорупціонерів. Влада намагається приборкати не підконтрольні їй Антикорупційне бюро, Прокуратуру і профільний комітет парламенту. Коаліція вже усунула з посади голову Антикорупційного комітету Єгора Соболєва. А от ухвалення закону, який дозволяв би швидко позбутись директора Антикорупційного бюро Артема Ситника, поки що вдалося спинити...», — заявила ведуча Лідія Таран.
Далі сюжет був збалансований із погляду коментаторів, але не з погляду позиції журналістів. Замість розповідати про події відсторонено, кореспондентка Марія Васильєва робила власні припущення на користь НАБУ: «Приборкання неслухняних. Владі нарешті набридли непередбачувані витівки керівника Антикорупційного бюро та голови Антикорупційного комітету Ради. [...][Прийняття закону] означало б блискавичну відставку керівника Антикорупційного бюро Артема Ситника, який нині дратує владу, напевно, як ніхто інший». Після таких слів десь сумує один Михеїл Саакашвілі.
ICTV
Складно сказати, кому в«антикорупційній війні» підігрують «Факти», здається, вони просто погано грають. Спочатку на ICTV взагалі не розповідали про події навколо НАБУ, потім по черзі випустили матеріали з порушеннями проти й на користь агентства.
6 грудня Генеральний прокурор Юрій Луценко виступав у Верховній Раді. На ICTV, власне, лише цим і обмежилися в новині. Ведуча Олена Фроляк, наприклад, переказала таку заяву Генпрокурора: «Директор НАБУ Артем Ситник, який нині на форумі в Сполучених Штатах, своїми заявами дискредитує генпрокурора і всіх правоохоронців». При цьому хоча б якихось коментарів Артема Ситника чи якісного бекґраунду (Луценко сам мав бути на цьому форумі) в новині не було.
7 грудня вийшло навпаки: ведуча Олена Фроляк подавала новину про знятий із порядку денного законопроект, відверто відстоюючи позицію антикорупціонерів: «... За таких умов боротьба з корупцією легко перетворюється на профанацію [...] Про сумніви щодо справжнього бажання Києва викорінити корупцію вже й не йдеться. З грізними попередженнями виступили Міжнародний валютний фонд, Світовий банк, без чиїх грошей країні буде непереливки і долар по двадцять сім здасться нам справжнім раєм. Відвертий шквал критики, спротив громадських активістів призупинили небезпечний процес. У порядку денному законопроект не з'явився. Важка остання ніч переговорів ситуацію поки що врятувала».
Цікаво, що далі сюжет подається загалом збалансовано, в ньому навіть є коментарі голови фракції БПП Артура Герасимова, який фактично заперечує сказане ведучою: «Жодним чином про звільнення і про конкретні прізвища, чи навіть конкретні установи не йдеться [...] Ми внесли цей закон, ще раз повторюю, для того, щоб розпочати дискусію».
«Інтер»
13 листопада «Інтер» уже був помічений у замовчуванні позицій НАБУ, коли Артема Ситника викликали в НАЗК після буцімто ненадання ним затребуваних агентством документів.
7 грудня на телеканалі знову вдалися до цього прийому. Кореспондент Олександр Васильченко у своєму репортажі про звільнення Єгора Соболєва з посади голови Комітету Верховної Ради з питань запобігання і протидії корупції не надав слова ні самому народному депутату, ні будь-кому, хто його підтримує. Власне, все «повідомлення» тут складалося лише з двох коротких заяв. Слів самого журналіста, що «большинство депутатских фракций о работе Соболева высказались однозначно. О чем свидетельствует голосование. 256 голосов за отставку» та заяви народного депутата від БПП Івана Мельничука: «Комітет по протидії корупції перестав бути тим комітетом, який реально займається боротьбою з корупцією. Він почав за керівництва Єгора Вікторовича за останніх два роки, почав бути тим комітетом, який огульно навішує ярлики, який дозволяє виступати на комітеті тільки тим депутатам, які вигідні для виступу голові комітету».
До цікавих фактів, яких не згадав «Інтер», належить те, що одразу кілька членів антикорупційного комітету ВР, який і направив на розгляд парламенту рішення про відставку свого голови, підтримують Соболєва та вважають ефективним. Тимчасом як дехто з тих, хто голосував за його відставку, аргументували це не лише роботою народного депутата в межах Комітету, а і його підтримкою Саакашвілі. Крім цього, представник БПП Юрій Буглак звернувся з ініціативою в день звільнення керівника комітету розглянути заодно й призначення аудитора для НАБУ. Раніше Реанімаційний пакет реформ та Центр протидії корупції вже заявляли, що «БПП та “Народний фронт” за підтримки “Опоблоку”» намагаються обрати «зручного» аудитора для НАБУ. А Єгор Соболєв у свою чергу заявляв, що заважає цьому.
«Україна»
Телеканал «Україна», мабуть, найактивніше на телебаченні виступає проти Національного антикорупційного бюро. У середині листопада тут випустилищонайменше три незбалансованих негативних сюжети про антикорупціонерів. 6 грудня Бюро критикували в двох матеріалах протягом дня.
Спочатку не збалансували позиції Юрія Луценка, подаючи інформацію про його виступ у Верховній Раді: «Глава НАБУ незаконно устроил своих подчиненных, — заявил Генпрокурор, — и использовал незарегистрированные прослушки. Придется теперь отвечать», — розповідає кореспондентка Зоряна Степаненко. У матеріалі присутні аж два коментарі на цю тему: від керівників СБУ та ГПУ, обоє виступають проти Артема Ситника.
А от для жодної заяви від НАБУ в сюжеті місця не знайшлося. Хоча в Бюро ще у вересні, після схожих заяв прокурора, відкидали звинувачення в незаконному прослуховуванні.
Далі у випуску це питання порушують іще раз, цього разу йдеться про законопроект № 4812, який має надати НАБУ право на самостійне прослуховування (наразі Бюро користується послугами СБУ). Його коментує Юрій Луценко (вважає це незаконним) та кілька експертів, які не пояснюють мотивації НАБУ й теж не підтримують цього закону. А закінчується повідомлення відвертою спробою кореспондентки Людмили Горбач налаштувати проти документу ще й пересічних громадян: «Отдельная система прослушки для НАБУ [...] это еще и дополнительные затраты для операторов мобильной связи. Дорогостоящее оборудование покупать придется им, а не силовикам. А единственный способ вернуть потраченные деньги — собрать их с абонентов. К примеру, поднять тарифы на разговоры».
При цьому й телеканал, і всі його спікери якось промовчали про те, що ЄС підтримує надання НАБУ права на самостійне прослуховування громадян. Ба більше, така вимога буцімто ще минулого року фігурувала в меморандумі з Міжнародним валютним фондом. Антикорупціонери пояснювали, що автономне прослуховування їм потрібне, щоби «прискорити слідчий процес і запобігти витоку інформації».
***
«Антикорупційна війна» — це надто серйозна тема, щоб журналісти могли ігнорувати якісь її аспекти заради своїх власних переконань або побажань менеджерів та власників медіа. Можна зрозуміти, чому в інтерв’ю з Артемом Ситником «1+1» стає на бік директора НАБУ. Але якщо є запитання про методи відомства, їх теж не можна не ставити. Інакше маємо ризик становлення нової «системи». Якщо Юрій Луценко у Верховній Раді розповідає, що антикорупціонери займаються незаконним прослуховуванням, журналісти не можуть просто передавати цю заяву так, наче це особиста думка політика й у ній можна не розбиратися. Адже йдеться або про серйозний злочин, або про дуже брудний піар. І, звісно, журналісти не можуть розповідати про звільнення голови антикорупційного комітету лише з коментарями тих, хто його звільнив. Вони мали би нагадати глядачам найгучніші історії за участю Соболєва, поговорити про це з незалежними експертами, згадати, врешті-решт, про дивні збіги з аудитором НАБУ.
Використання ЗМІ в подібних «антикорупційних війнах» має бути заборонено з тих же причин, що у справжніх війнах заборонено зброю масового ураження та протипіхотні міни. Від цього страждає мирне населення.
Детальніше про це й те, як телеканали розповідали про затримання Саакашвілі й піарили своїх улюбленців на землі, читайте в публікації «Він обіцяв повернутися. Саакашвілі як тест на дотримання балансу. Моніторинг теленовин за 4–10 грудня 2017 року».
