Упродовж дуже непростого минулого року стосунки воєнних журналістів з посадовцями Збройних сил України, відповідальними за їхню акредитацію, також були непростими. Їхня взаємодія регулюється наказом №73 Головнокомандувача ЗСУ, який було ухвалено ще на самому початку російського широкомасштабного вторгнення. Чи можна його вдосконалити для покращення співпраці? Ймовірно, що так.
Насамперед за гіпотетичного оновлення наказу №73 варто визначитися, чи акредитація при Збройних силах є власне акредитацією в розумінні статті 26 Закону України “Про інформацію”. Адже за законом акредитація здійснюється для сприяння працівникам медіа. Крім того, закон визначає: “відсутність акредитації не може бути підставою для відмови в допуску журналіста, працівника засобу масової інформації на відкриті заходи, що проводить суб'єкт владних повноважень” (абзац 2 частини 1 статті 26; і чи можна вважати ЗСУ суб’єктом владних повноважень?). Чи не краще визнати, що наказ №73 регулює режим взаємодії й допуску представників медіа на об’єкти, позиції ЗСУ і т. ін., тобто визначає певну дозвільну процедуру? І назвати цю процедуру вже не “акредитацією”, а “допуском” або щось подібне для уникнення плутанини. Інші законодавчі акти також вживають щодо журналістів термін “акредитація” не в тому сенсі, який закладено в ст. 26 ЗУ “Про інформацію” (наприклад, ч. 4 ст. 99, ч. 4 ст. 154, ч.ч. 3-4 ст. 218 ВК), але навіщо ж плодити плутанину.
По-друге, необхідно чітко врегулювати процедуру “акредитації” для фрилансерів, лідерів думок і блогерів, адже в них немає “свого” зареєстрованого медіа, яке могло б клопотати щодо них для отримання ними допуску (лист від редакції згадується в п. 2 Порядку акредитації, про який ітиметься нижче).
Детально “акредитацію” при ЗСУ регулює Порядок акредитації, затверджений у додатку 3 до наказу №73. Зокрема, цей порядок визначає практично довільні підстави для відмови в наданні “акредитації” (п. 4 порядку: недоцільність надання “акредитації”, рекомендація СБУ про відмову). Це суперечить абз. 4 ч. 2 ст. 26 ЗУ “Про інформацію” та і питання правової визначеності постає: за яких умов СБУ може рекомендувати відмову й коли самі ЗСУ можуть вважати “акредитацію” недоцільною? Такі підстави для відмови необхідно переформулювати з додаванням конкретики. Також варто врегулювати питання того, чи може (і коли) медійник податися на отримання “акредитації” повторно після її скасування за порушення акредитаційних обов’язків. Та й позбавлення “акредитації” могло б бути не єдиним покаранням за порушення, якщо додати такі санкції, як попередження чи зупинення акредитації на певний час.
Якщо далі йти по наказу №73, то його Додаток 4 визначає Правила роботи представника ЗМІ в районі бойових дій. У них варто визначити, що під час відвідування об’єктів, позицій ЗСУ медійник має комунікувати з однією “точкою входу”, тобто посадовцем ЗСУ (наприклад, пресофіцером), який би узгоджував з відповідним командиром на позиції чи в підрозділі час їхнього відвідування, його програму так би мовити, умови знімання, попереджав би про форс-мажор, який унеможливлює відвідування (наприклад, що почався ворожий обстріл).
Крім того, пункт 2 правил передбачає для військових можливість вимагати від представників медіа надати для огляду після відвідування об’єкта носії інформації – щоб запобігти поширенню інформації з обмеженим доступом. У контексті ч. 1 ст. 24 Закону “Про інформацію”, яка забороняє цензуру, виникають питання до згаданої норми Правил акредитації. Якщо ж розглядати це як дозвільну процедуру, в якій приватний суб’єкт сам погоджується на такі умови допуску, то такий підхід може випливати з природної закритості інформації щодо Збройних сил, хоча питання все ж залишаються. Адже певний рівень прозорості в ЗСУ все ж має підтримуватися. І з погляду військових краще одразу запобігти тому, щоб певні дані потрапляли на носії інформації медійників.
Урешті, варто усунути технічні недоліки, як-от некоректні назви реєстрів медіа та держорганів, які їх ведуть, та нечіткість щодо того, яка саме установа ЗСУ приймає документи представників медіа для “акредитації”.
Діалог між медійною спільнотою та представниками Міноборони вже триває, відбулася одна велика зустріч та кілька обмінів думками в різних форматах. Представники медійної спільноти виступили з ініціативою створити робочу групу при ОП для вдосконалення того, як регулюється їхня взаємодія з військовими.
