Соціальні мережі дуже глибоко ввійшли в наші життя. Смартфони стали продовженням нас самих: люди «залипають» у них у громадському транспорті, ресторанах, колективних зустрічах чи розмовах тет-а-тет. Вони відкривають багато такого, чого ми раніше не знали. Але водночас містять чимало небезпек. За останні роки соцмережі стали осередком фейкових новин, кризи інформації та психологічної залежності.
Громадське аналізує причини, чому соцмережі стають небезпечними.
Мертві душі
Коли Микола Гоголь писав «Мертві душі», він навряд чи міг уявити, наскільки актуальною буде його метафора в часи «вільних суспільств» — коли немає ані поміщиків, ані закріпачених селян.
Сьогодні роль «мертвих душ» відіграють фейкові профілі в соціальних мережах. Їх більше, ніж мешканців великих країн.
У Twitter, за даними дослідження американських університетів, кількість ботів може сягати 48 мільйонів (це приблизно населення України). У Facebook їх ще більше: близько 270 мільйонів профілів або «фейки», або «клони». Це дорівнює половині населення Євросоюзу.
Боти (автоматизовані програми-профілі) вправні, слухняні й різнопланові. Одні можуть постити чітко за графіком. Інші реагують на інформацію, наприклад на певні слова. Ще одні — боти-аудиторія: вони підписуються на інші профілі й активно поширюють інформацію від них.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як розпізнати бота у Twitter — інтерв’ю з експертом
Якщо людина має гроші, то може створити собі цілу армію бот-фанів. У світі, де престиж часто дорівнює ступеню популярності, кілька сотень тисяч нових підписників у Twitter можуть, приміром, суттєво підтримати статус рок-зірки.
Лише нещодавно соціальні мережі почали ставити питання щодо ботів. І тільки завдяки тому, що Росія втрутилася в американські вибори
За інформацією New York Times, у США активно працюють фірми, які торгують цілими арміями ботів. Ціна може бути близько 2 центів на профіль. Кілька тисяч доларів — і ви вже маєте сотні тисяч фанів на Twitter.
Дешево і просто, чи не так?
Сліпота
Ця проблема ніби лежить на поверхні. Інтернет дає безліч можливостей приховувати ідентичність, а тому маніпулювати, як заманеться.
Утім, технічні гіганти на кшталт Facebook чи Twitter не поспішають цю проблему визнавати.
«Лише нещодавно соціальні мережі почали ставити питання щодо ботів. І тільки завдяки тому, що Росія втрутилася в американські вибори», — коментує Громадському Віталій Мороз, керівник програми нових медіа ГО «Інтерньюз-Україна».
Наприкінці 2016-го Марк Цукерберґ, засновник Facebook, писав — понад 99% того, що користувачі бачать у мережі, є «автентичним». Це твердження стало вагомим симптомом його сліпоти.
Нині мережа більш схильна визнавати проблему, але відповідає, що просто не в змозі моніторити все, що пишуть люди. Це теж лукавство: Facebook має спеціальні відділи, які успішно слідкують за дописами, які містять мову ненависті чи відвертий сексуальний контент. Питання, отже, в іншому: мережа не вважає фейкові новини та профілі загрозою.
На відміну від сфер на кшталт протидії мові ненависті, тема фейкових профілів та новин залишається неврегульованою. У світі майже немає розробленого законодавства для боротьби з дезінформацією.
Знання про те, що ми любимо й ненавидимо, в чому ми унікальні й схожі (чи несхожі) — головний товар, який продають соцмережі
Лише в деяких країнах політики говорять про цю проблему та починають висувати ідеї.
В Ірландії пропонують законопроект, який каратиме за активне поширення фейкових новин: або штрафами (від 500 до 10 тисяч євро), або навіть ув'язненням (до 5 років).
У Франції президент Макрон заявив, що запропонує законопроект щодо боротьби проти фейків: він вимагатиме більшої прозорості від онлайн-платформ.
У Сингапурі уряд теж виходив з ідеєю спеціального закону, але наразі його вирішили замінити на створення «спеціального комітету» з урядовців і депутатів.
Схожим шляхом іде Євросоюз: на початку року в ЄС створили групу з 39 експертів з різних країн ЄС.
Деякі європейські аналітичні центри мають власні рецепти, приміром, аналітичний центр «Європейські цінності», що базується у Празі, пропонує таких 50 кроків.
Але все це наразі тільки ідеї та обговорення.
Реальні кроки здійснила лише Німеччина. Торік у жовтні набув чинності закон, який передбачає запровадження великих штрафів (50 мільйонів євро) на компанії, що не видаляють інформацію з мовою ненависті чи фейковими новинами.
Утім, навіть тут головною метою закону є боротьба проти мови ненависті та агресією в мережі. Протидія дезінформації — тільки другий пріоритет. Але навіть такі кроки уряду викликали критику, мовляв, це серйозні обмеження свободи слова.
Але чи не є сама дезінформація обмеженням цієї свободи?
Засновник Facebook Марк Цукерберґ у 2017 році заявляв про те, що мережа вводить у дію штучний інтелект для виявлення та подолання терористичної пропаганди Фото: EPA/RITCHIE B. TONGO
Залежність
Фейкові новини та фейкові користувачі є тільки однією з проблем сучасних соціальних мереж. Іншою є залежність.
Бізнесова модель соцмереж специфічна: їхня мета — прив’язати до себе аудиторію. Алгоритм побудований так, щоб давати читачеві саме те, що їй або йому потрібно з огляду на його або її минулу діяльність.
«Соцмережі володіють величезною інформацією про користувачів. Їхній бізнес — продаж цієї інформації та реклама», — коментує Громадському Тетяна Локоть, викладачка та дослідниця Dublin City University.
Позитив мереж на кшталт Facebook чи Twitter, на відміну від тих самих російських сервісів («Одноклассники» чи «ВКонтакте»), — в їхній дистанції від політичної влади. Якщо інформація про нас, яку збирають російські соцмережі, з великою ймовірністю опиняється в російських спецслужб, то західні соцмережі від цього тримаються якнайдалі. Але це не означає, що цю інформацію вони тримають у таємниці: їхній клієнт не влада, а бізнес.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Три місяці без російських сайтів: Як заборона VK убила «ламповий» Facebook
Справді, знання про те, що ми любимо й ненавидимо, в чому ми унікальні й схожі (чи несхожі) на інших — головний товар, який продають соцмережі. Завдяки цій інформації ви стаєте точною мішенню для того, хто приносить соцмережам гроші — рекламодавцям.
Сергій Брін, співзасновник Google, каже, що одного дня Google імплантують у людський мозок… Марк Цукерберґ та Ілон Маск говорять про технології, які дозволять зчитувати хвилі людського мозку
Торік дохід Facebook склав астрономічні 40,6 мільярдів доларів — і майже все прийшло від реклами (39,6 мільярдів доларів).
Маючи постійний інструмент спостереження за нашими вподобаннями, соцмережі стають найсильнішим хижаком на ринку реклами. Мостом від бізнесу до нашої свідомості й наших бажань.
«Соцмережі володіють величезною інформацією про користувачів. Їхній бізнес — продаж цієї інформації та реклама» (на фото — користувачі передивляються свої акаунти у соціальних мережах у мобільних телефонах) Фото: EPA/GIAN EHRENZELLER
Убивство медіа
Саме з цієї причини соцмережі забирають собі левову частку реклами, на якій раніше заробляли професійні медіа і яка створювала для них солідну бізнесову модель.
У 2017 році на Google та Facebook припало 60% ринку цифрової реклами США. За ними розташовується решта великих сервісів (Microsoft, Amazon, Oath, Twitter, Yahoo). Медіа залишилися лише з мізерним шматком.
Друга проблема: позаяк аудиторія соцмереж значно більша, ніж окремих сайтів, газет чи журналів, медіа стають залежними від трафіка з соцмереж, а отже і від їхніх алгоритмів.
«Якщо ви хочете бути успішною медіа-компанією, вам треба виробляти контент, популярний на Facebook. А це означає, що медіа працює відповідно до цінностей саме Facebook, адже визначає редакторську стратегію з огляду на те, що популярне в цій соцмережі», — коментує Громадському американський журналіст Франклін Фоер, автор книги «Світ без розуму: екзистенційна загроза великих технологічних компаній» (World Without Mind: The Existential Threat of Big Tech)
Цікаво, що за останній рік Facebook здійснив два протилежних кроки. На початку 2017-го його засновник Марк Цукберберґ висловив прагнення, щоб Facebook перетворився на інструмент розв'язання соціальних проблем. Це звучало як претензії Facebook на соціальну роль: суміш журналістики та активізму.
Однак місяць тому він зробив крок назад. Під шквалом критики надмірних претензій соцмережі, Цукберберґ заявив протилежне: тепер Facebook ітиме туди, звідки він починався. Facebook знову хоче бути соцмережею «для своїх», для спілкування, для приватних історій. Тепер новинний алгоритм мережі надаватиме пріоритет постам від живих людей та індивідів, натомість зменшуючи роль постів від компаній чи медіа.
Це, можливо, утілить те, про що мріє Цукерберґ: ще більше пов'язувати людей між собою, адже «зміцнення наших стосунків поліпшує наш добробут та наше щастя», — каже він.
Але чи допоможе це в боротьбі з дезінформацією? Навряд чи. Адже що заважатиме «живим» людям — чи «мертвим» ботам — і далі продовжувати поширювати фейки?
Відповіді на це Facebook не має.
«Facebook сьогодні схожий на Римську імперію в її піковий час, — розповідає Громадському Віталій Мороз. — Він досяг свого піку — 2 мільярди користувачів... Але тепер з’являється втома від його алгоритмів, що дають лише ту інформацію, яку ми хочемо бачити, і які не випускають з лещат звичних просторів».
«Facebook сьогодні схожий на Римську імперію в її піковий час» (на фото — павільйон Facebook на щорічному Всесвітньому економічному форумі у Давосі, Швейцарія, 20 січня 2017 року) Фото: EPA/GIAN EHRENZELLER
Непомітна влада
Утім, цілком можливо, що в майбутньому на соцмережі чекатиме не занепад, а ще глибше проникнення в наші життя.
«Сергій Брін, співзасновник Google, каже про те, що одного дня Google імплантують у людський мозок… Марк Цукерберґ та Ілон Маск говорять про технології, які дозволять зчитувати хвилі людського мозку», — коментує Громадському Франклін Фоер. — Сьогодні ми зростаємося не тільки з машинами, а й з компаніями, які володіють та керують цими машинами».
Отже, надалі влада цих компаній може стати ще сильнішою.
Особливість нових техногігантів у тому, що вони мають амбіцію проникати скрізь. Тоталітарні ідеології ХХ століття проникали в усі сфери життя через залізні ідеї та залізний контроль: вони вимагали від людей бути однаковими, підлаштовуватися під систему.
Сучасна влада техногігантів є іншою. Їхня головна влада — знання про нас. А тому її влада не в тому, щоб змусити нас підлаштуватися під систему, а в тому, що система сама навчилася підлаштовуватися під кожного.
Коли ти знаєш про інших людей забагато, тобі вже не треба від неї чогось вимагати. Ти просто можеш тримати її у поводах, завжди знаючи те, чого вона (як вона думає) насправді хоче.
Яким може бути вихід? Використовувати соцмережі як інструмент, який інколи стає в пригоді. Водночас не дозволяти йому впливати на те, що є для нас найціннішим: з ким ми спілкуємося та звідки беремо знання.
Непомітна влада
Утім, цілком можливо, що в майбутньому на соцмережі чекатиме не занепад, а ще глибше проникнення в наші життя.
«Сергій Брін, співзасновник Google, каже про те, що одного дня Google імплантують у людський мозок… Марк Цукерберґ та Ілон Маск говорять про технології, які дозволять зчитувати хвилі людського мозку», — коментує Громадському Франклін Фоер. — Сьогодні ми зростаємося не тільки з машинами, а й з компаніями, які володіють та керують цими машинами».
Отже, надалі влада цих компаній може стати ще сильнішою.
Особливість нових техногігантів у тому, що вони мають амбіцію проникати скрізь. Тоталітарні ідеології ХХ століття проникали в усі сфери життя через залізні ідеї та залізний контроль: вони вимагали від людей бути однаковими, підлаштовуватися під систему.
Сучасна влада техногігантів є іншою. Їхня головна влада — знання про нас. А тому її влада не в тому, щоб змусити нас підлаштуватися під систему, а в тому, що система сама навчилася підлаштовуватися під кожного.
Коли ти знаєш про інших людей забагато, тобі вже не треба від неї чогось вимагати. Ти просто можеш тримати її у поводах, завжди знаючи те, чого вона (як вона думає) насправді хоче.
Яким може бути вихід? Використовувати соцмережі як інструмент, який інколи стає в пригоді. Водночас не дозволяти йому впливати на те, що є для нас найціннішим: з ким ми спілкуємося та звідки беремо знання.
