ОТБ «Галичина» цілодобово в ефірі на 26-му телевізійному каналі. Телесигнал охоплює Галицький, Тисменицький, Тлумацький, Богородчанський райони та м. Яремче(25ТВК). Частково покриті Калуський, Коломийський, Рогатинський, Надвірнянський, Верховинський(33ТВК) та Городенківський райони...
До школи з букетом хвороб. Для чотирикласниці Діани Ковальчук з Прикарпаття похід до школи — справжнє випробування. У дівчинки захворювання головного мозку, проопероване серце. З таким діагнозом вона змушена ходити до школи та навчатись зі здоровими однолітками. Мати школярки нарікає, у індивідуальному навчанні у районі відмовили. Тим часом дитина через постійні болячки майже не відвідує школу та дуже відстала у навчанні.
10-річна Діана Ковальчук з Коломийщини хворіє від самого народження. У дитинстві перенесла три операції. Мати дівчинки пригадує, до 5 років майже не покидали стін лікарень.
Наталія Ковальчук, мама хворої дівчинки: «Є гідроцифалія, є функціонуюче вальне вікно, яке робили у Львові на серце. У рік після серця робили 2 пахові грижі».
Через слабке здоров'я Діана майже не відвідує школу — постійно хворіє. Сама не проти вчитись серед однокласників. Однак кожний похід на уроки — для неї справжнє випробування.
Діана Ковальчук, чотирикласниця: «Дуже важко. І ще на плечах така важка сумка. У мене аж такого важкого у сумці нема, але важко ходити. Коли приходжу додому, я дуже сильно перевтомлена. Голова болить, усе болить».
Перші два класи дівчинка займалась індивідуально. А з третього — вчиться разом зі своїми однолітками у школи. Мама пояснює: у районі відмовили, списали, що нема на це коштів.
Наталія Ковальчук, мама хворої дівчинки: «Того року я пішла проходити медогляд, хотіла на індивідуальне. Сказали мені в Коломиї: зробили так, що діти, які можуть себе обслуговувати, які ходять, індивідуальне не видають».
Нині Діана не може похвалитись успіхами у навчанні. За два роки науки дівчина майже забула як читати, заново вчить букви.
Діана Ковальчук, чотирикласниця: «Я просто йду до школи, сиджу там, слухаю. Я нічого не роблю, просто сиджу там і всьо».
Наталія Ковальчук, мама хворої дівчинки: «Ну шо я можу їй вдома пояснити? Заставлю її писати, то шо ти знаєш, заставлю її букви вчити, складати їх докупи».
У департаменті освіти розповідають: хворі діти, яких ще називають з особливими освітніми потребами, можуть навчатись двома способами — індивідуальним або ж інклюзивним. Останній варіант передбачає три кроки — організувати навчальний процес, спеціально обладнати класи та ввести посаду асистента вчителя, який мав би займатись під час уроку з хворою дитиною. До речі, на Прикарпатті майже 7 тисяч школярів, які потребують «особливого» підходу. І лише чотирнадцятеро із них навчаються інклюзивно.
Ліля Сачовська, начальник відділу департаменту освіти і науки Івано-Франківської ОДА: «Основна проблема, звичайно, це кошти і оплата праці асистента».
У сільській школі, до якої ходить Діана Ковальчук, про її проблеми добре знають, але на запитання як бути далі? — розводять руками.
Мирослав Миколайчук, директор Дебеславцівської ЗОШ: «Дитина дійсно хворіє і практично не відвідує школу. Я розумію маму, вона каже: дитина хвора і не може йти, а матеріал йде вперед. Я звернувся у відповідні органи, як бути з цим питанням».
Крім того, кажуть, інклюзивна освіта для них нова. Відтак педагоги не готові до такої форми навчання.
Марія Чабанюк, заступник директора Дебеславцівської ЗОШ: «Школа в селі не може це зробити, тому що передбачено інклюзивне навчання вводиться посада вчителя-дефектолога, який може допомогти кожній конкретній дитині».
Запропонувати індивідуальне теж не можуть. Для цього не має відповідного висновку медичної комісії.
Мирослав Миколайчук, директор Дебеславцівської ЗОШ: «Раніше вона навчалась на індивідуальному. То було простіше. Хоча там теж була проблема, бо мама, як виявилося, хвора на хворобу, яку не можна відвідувати удома».
Тим часом мама Діани у відчаї, каже, просить не багато — щоби її дитину бодай навчили писати та читати.
Наталія Ковальчук, мама хворої дівчинки: «Математику, читати і букви, щоби вона вміла слово прочитати. З неї більше нічого не можна требувати. Їй не треба тої німецької, тої фізкультури».
У сільській школі кажуть, остаточне слово можуть сказати у медкомісії, яка має надати свої висновки та визначити, яким чином навчатись далі хворій Діані.