Обличчя АТО – Станіслав Паплінський

Категорія: Армія

Він не любить, коли його називають «кіборгом». До Івано-Франківська з Житомира переїхав Станіслав Паплінський. У складі 90 батальйону він захищав один з терміналів Донецького летовища. Потім довгих 197 днів пробув у полоні бойовиків. Своїми спогадами про пережите він поділився з нашими кореспондентами.

Картину з відомою вже всьому світу вежею Донецького летовища Станіславу подарував його бойовий побратим. Там вони воювали разом, у найважчі дні оборони. На війну Станіслав Паплінський потрапив під час третьої хвилі мобілізації. Попросився у 95 бригаду. Два місяці воював на передовій. Захищав Артемівськ, Опитне, Водяне, Піски. А 20 січня після останнього підриву на терміналі, їхав забирати поранених товаришів з аеропорту. Саме тоді їхня броньована машина потрапила під обстріли.

Із шести членів екіпажу, двоє загинули під час обстрілу, двом пощастило втекти. А пораненого Стаса з товаришем бойовики взяли в полон. Десантник пригадує, спочатку його били, потім знущалися морально.

У тісній камері в різний час утримували від 35 до 58 осіб. І це були не лише українські військові чи волонтери. Бойовики часто ув'язнювали навіть місцевих цивільних, звинувачували їх у вигаданих злочинах, щоб потім обмінювати на своїх.

У полоні він уперше в житті почав писати вірші. Нині має їх близько сотні. Найпронизливіший твір — «Зачем на мой земля пришел» Саме таке питання українському десантнику доводилося чути чи не щодня. От тільки запитували про це представники різних національностей — росіяни, чеченці, навіть узбеки та якути. Наче це Станіслав прийшов зазіхати на їхню землю, а не навпаки. Однак ще гірше за дошкульні питання, мучила невідомість.

Після шести з половиною місяців полону Станіслава Паплінського та ще двох українських військових звільнили. Далі був тривалий курс лікування. А після демобілізації, чоловік вирішив залишити Житомир і перебратися до Івано-Франківська. Розповідає, що до війни часто бував на Прикарпатті і дуже полюбив цей край. Тепер сподівається, що саме тут зможе забути все пережите. А можливо — ще й видати збірку своїх віршів, які наразі активно поширюються у соцмережах. І навіть стають піснями.

 

---