Іспит для багатонаціональної військової бригади

Категорія: Армія

На Львівщині розпочалася активна фаза міжнародних військових навчань. Два дні штаб міжнародної бригади цілодобово працюватиме в напруженому режимі.

На годиннику — сьома ранку. У штабі міжнародної бригади кипить робота. Операція, яку здійснюватиме з'єднання — складна, ворог — підступний і непередбачуваний, політична ситуація в зоні відповідальності — беззаконня та хаос.

Керівництво бригади після отримання команди на ввід багатонаціональних підрозділів на територію, яку тероризують бандформування, починає задіювати необхідні засоби. Тим часом спостереження за районами, де розгортаються багатонаціональні сили ведуть безпілотники.

Джонотан Девіс, військовий льотчик, оператор БПЛА: «Над зоною конфлікту знаходиться безпілотник, яким я можу легко керувати — масштабувати зображення, використовувати режим інфрачервоного спектру. Техніка легко розпізнає навіть окрему особу. Навчання продемонструє, як офіцери різних країн будуть використовувати цю техніку. Адже в реальному бою ти не зможеш просто передзвонити і замовити безпілотник, або вертолітний удар — це треба планувати заздалегідь».

Наземні сили тим часом також готуються. Командир роти морської піхоти США на саморобному макеті місцевості демонструє командирам взводів задум майбутнього бою. Їм разом із взводом Збройних Сил Литви доведеться зачистити село від бандформування.

Литовський взвод починає штурм. Лунають вибухи і постріли, повітря заповнює дим. Незважаючи на запеклий супротив, швидко зачищають будівлю від терористів. Навіть тих бандитів, які сховалися під дахом і хотіли залишиться непоміченими — знищують. Тим часом в село входять американські морпіхи. Тут не все проходить гладко — опфорівці продумали оборону і віртуозно маневрують між будівлями, завдаючи миротворцям втрат. Інструктор безжально вказує морпіхам, кого поранено, кого вбито. Але і поранених треба евакуювати з поля бою у безпечне місце, де нададуть першу допомогу — про це не забувають.

Гейтис Узночіс, командир взводу ЗС Литви: «У домі знайшли три особи, усіх ми знешкодили, без втрат і поранених. Вороги були сильними та зайняли хороші позиції, але їх ми знищили. Ми працювали разом із підрозділом з США, вони добре нас підтримували, роблять свою роботу професійно. Завжди не вистачає часу спланувати операцію до найдрібніших деталей, але це добре — в реальному бою часу також не вистачатиме і ми вчимося діяти і приймати рішення швидко. Ми вчимося і в українців, слухаємо їх корисні поради щодо обладнання, покращення тактики дій».

Дії українських підрозділів оцінюють і військові медики, які самі пройшли через пекло війни.

Джейсон Лорд, військовий медик: «Місії в Афганістані та Іраку були напружені, особливо на початку операцій, багато патрулів, ми шукали ворога, звісно, було багато поранених. Найгірше з того, що я пам'ятаю відбулося в Іраку в 2003 році, ми були в Багдаді, на патрулі. І дівчинка тоді, їй було 12–13 років принесла до нас снаряд, що не розірвався. Не ясно було підмовив її ворог, чи вона сама його знайшла. Але він вибухнув, одного солдата ми втратили, шістьох поранило. Що мені допомагає в таких ситуаціях — те, що я довго вчився контролювати стрес, зберігати спокій і робити свою роботу медика — рятувати солдатські життя».

І хоча початок активної фази навчання видається доволі непростими, це — лише розігрів, початок операції, яка з кожною годиною ставатиме все складнішою. І якщо міжнародна бригада впорається з її виконанням, вона доведе, іспит на взаємосумісність пройдено.

 

---