Обличчя АТО: "Доктор Хаус"

Категорія: Армія, Суспільство

Він прийшов на Майдан у перші дні Революції Гідності і був серед тих, хто останніми покидав руїни Донецького аеропорту. Кореспонденти «Галичини» продовжують серію сюжетів «Обличчя АТО» — про наших земляків, які без вагань стали на захист Батьківщини. До вашої уваги історія 22-річного бійця із позивним «Доктор Хаус», життя якого врятувало уміння читати топографічні карти.

Володимир, військовослужбовець 95 аеромобільної бригади: «Хотілось жити, просто хотілось жити і всьо. Туди сюди. Кажу, хлопці десь була карта, дайте я хоть подивлюсь на ту карту. Що ти з тою картою? Вона ще 70-ті роки. Математична основа все одно не міняється — будівлі я міг і на телефоні подивитися. Взявши ту карту, я сів, подивився, вивчив відстані, покликав товаришів, запропонував їм такий більш менш оптимальний «безпечний» маршрут».

Цей маршрут був їхнім останнім шансом вирватися з території вже захопленого ворогом Донецького летовища, розповідає молодий десантник із позивним «Доктор Хаус». Він та його товариші розуміли, що допомога не дійде. Однак за підтримки артилерії, під прикриттям українських градів, вийшли на найбільш безпечний шлях.

Володимир, військовослужбовець 95 аеромобільної бригади: «Ми вибігли. Вже метрів 50, чи 200 може, не пам'ятаю, почули — свистять пулі в спину. Болото по коліна. Ми всі попадали, повзком, потім ще мінний обстріл. Вийшло нас 10. На жаль, добралось до кінцевої точки тільки 9. До речі, на наступний день він знайшовся і вижив і все, слава Богу, в порядку з тим десятим».

Володимир — народився і виріс в Івано-Франківську. І з раннього дитинства мріяв бути військовим, розповідає його мати. У 13 років хлопець втупив до військово-спортивного ліцею у Богородчанах. Освіта давалася йому легко, найбільше юнак захоплювався історією України та географією. Уже в старших класах Володя вирішив — буде військовим картографом. Навчався в Києві. Проте здобути диплом не встиг — розпочалися події на Майдані. Аби не порушувати закон — юнак відрахувався з 5 курсу. Бо ж людині у погонах брати участь в акціях заборонено.

Володимир, військовослужбовець 95 аеромобільної бригади: «На Майдані я був трохи в іншій сфері, я був в медицині на посаді координатора мобільних медичних бригад. Для того, щоб я був на цій посаді, я перед тим проходив неодноразові курси парамедиків у Червоному Хресті, отримавши міжнародний сертифікат парамедика, члена товариства Червоного Хреста приступив до виконання своїх обов'язків. Це було 7 січня 2014 року».

Просто з Майдану він добровольцем пішов у 90 окремий батальйон високо мобільних десантних військ. Уже не медиком, а бійцем. Разом з побратимами, хлопець захищав Донецький аеропорт. Вшістьох тримали оборону обваленої диспетчерській вежі. Ворожі снайпери, артилерія та танки не давали можливості перепочити.

Володимир, військовослужбовець 95 аеромобільної бригади: «За добу навіть бувало не було часу просто присісти відпочити. Уже не кажучи про поспати. Звичайно, бронежилет, каска, можна сказати, на мені були з самого початку до кінця».

Пані Галина не знала, де саме воює її син. Рідні берегли її здоров'я. Адже жінка провела на війну обох своїх дітей — і молодшого Володю, і старшого Андрія. Про те, що Володя — один із легендарних кіборгів, дізналася тільки тоді, коли він приїхав у відпустку, показав матері журнал, де була стаття про захисників Донецького аеропорту.

Нещодавно Володимир приїхав до Києва, щоб поновитися у виші. Зібравши необхідні документи, рядовий віддав їх до секретаріату військового інституту. Уже в наступному навчальному році боєць з позивним «Доктор Хаус» продовжить здобувати військову освіту. А поки що він повернувся на поле бою.

 

---