ОТБ «Галичина» цілодобово в ефірі на 26-му телевізійному каналі. Телесигнал охоплює Галицький, Тисменицький, Тлумацький, Богородчанський райони та м. Яремче(25ТВК). Частково покриті Калуський, Коломийський, Рогатинський, Надвірнянський, Верховинський(33ТВК) та Городенківський райони...
В Івано-Франківському у музеї мистецтв Прикарпаття організували «Ніч з Кобзарем». З нагоди святкування 201 річниці з дня народження Тараса Шевченка, шанувальники його творчості мали нагоду переглянути раритетні «Кобзарі» з приватних колекцій громадського діяча, у минулому народного депутата Романа Ткача та голови обласної ради попереднього демократичного скликання Ігора Олійника, який також займається громадською діяльністю, а крім того, вивчає і збирає спадщину видатного українця.
Цим стародрукам по сто з лишком років. Є й раритетні, прижиттєві видання Шевченка. А є цілком нові, але цікавого формату. Ігор Олійник показує найцінніші книги зі своєї колекції і розмірковує, ким Шевченко є для нації.
Роман Ткач цьогоріч вперше представив свою колекцію широкому загалу. Спочатку, як ми вже розповідали, у музеї національного заповідника «Давній Галич». Тепер — у музеї мистецтв Прикарпаття. Розповідає про своє захоплення творчим надбанням поета, про власну колекцію «Кобзарів» та історію їхнього видавництва у різні роки.
Прихильників Шевченкіани зібралось чимало. Знайомі обличчя представників влади, активістів, мистецтвознавців, письменників, журналістів різних вікових категорій — Кобзаря читають, люблять і шанують. Називають його пророком, маючи на увазі те, що майже дві сотні літ тому він зумів передбачити і спрогнозувати події, про які сучасники навіть не замислювалися.
Ольга Бабій, заслужений журналіст України, депутат обласної ради, письменник: «Тарас Шевченко переступив у третє століття з часу свого народження. Робимо цей крок і ми, і усвідомлюємо, що він, Тарас, знову йде попереду. Він знову іде перед нами».
І знову боротьба, і знову народ потребує єдності і все ж надія є — допоки у серцях цвіте патріотизм. У цю ніч актори Івано-Франківського облмуздрамтеатру читали полум'яні твори поета, лунали пісні на його слова. Акустика древніх стін додавала їм ваги. Захід вдалося зробити неординарним і невимушеним — без лишнього пафосу, максимально щирим.