ОТБ «Галичина» цілодобово в ефірі на 26-му телевізійному каналі. Телесигнал охоплює Галицький, Тисменицький, Тлумацький, Богородчанський райони та м. Яремче(25ТВК). Частково покриті Калуський, Коломийський, Рогатинський, Надвірнянський, Верховинський(33ТВК) та Городенківський райони...
Він повернувся з Іспанії, щоб захистити Україну. Наші кореспонденти продовжують серію репортажів «Обличчя АТО». Черговий сюжет про мешканця села Тишківці Городенківського району. Василь Іванійчук — звичайний шофер, який двічі побував у самому пеклі війни. З бійцем поспілкувалася Юлія Юзьків.
На цих фото його важко упізнати. Але бородатий чоловік у камуфляжі і хлопець у домашній футболці — одна й та ж сама людина. Василеві Іванійчуку — 34 роки. Минулої весни він гостював в Іспанії. Почувши, що діється на Батьківщині, без вагань повернувся додому. Спершу працював шофером на підприємстві, а потім попросився до війська. Розповідає — мобілізувався разом з машиною, якою кермував.
«Призвали машину з фірми, а я вже разом з машиною пішов. Ми були разом, а вже другий раз, як я пішов в 128 бригаду, то я вже без машини був», — Василь Іванійчук, сержант ЗСУ.
Торік влітку він у складі 5 батальйону потрапив під перехресний вогонь терористів та росіян. Про те, що діялося тоді під Амвросіївкою, Василь Іванійчук тепер згадує дуже обережно. Каже, багатьох його побратимів ті події морально зламали. Але не всіх.
Воювати довелося у складі 15 батальйону 128 бригади. Їхній блокпост у Чорнухіно обстрілювали мінометами майже безперервно. Це було більше ніж просто передова — 10 кілометрів на схід від Дебальцевого. Наприкінці січня Василя та ще кількох його побратимів важко поранило мінами. На щастя, всі залишилися живими. Потім було лікування в Харкові та Львові. І місяць відпустки — в рідному Івано-Франківську. Чоловік розповідає — після повернення з війни, він продовжує більше спілкуватися з бойовими побратимами, ніж з цивільними людьми.
Наступного тижня Василь Іванійчук повертається на службу. На разі в Ужгород — де постійно дислокується 128 бригада. До демобілізації йому залишається ще кілька місяців. А що буде потім — покаже час.
«Піду працювати шофером, напевно, чи як. Життя продовжується. Треба далі жити», — Василь Іванійчук, сержант ЗСУ.
Головне, додає Василь, щоб в країні настав мир. А він неможливий без боротьби та перемоги.