Герої серед нас

Категорія: Армія

Не чекаючи повісток, а за покликом серця і совісті. Із тими, хто хоче воювати, і з тими, хто вже майже рік воює у найгарячіших точках Донбасу, поспілкувалася Юлія Юзьків.

У Надвірнянсько-Богородчанському військкоматі зараз дуже багато відвідувачів. Щодня тут працюють призовні медичні комісії. Їх проходять не тільки ті, кого викликали повістками, але й добровольці. Такі як Василь Гагна. Раніше хлопець проходив строкову службу у частині в Десні. Тепер прийшов проситися на Донбас.

Василь Гагна, доброволець: «Насамперед замінити тих хлопців, які проходять службу вже рік, які служать на Сході. Я думаю, що вони мають право на відпочинок. Якщо я не піду, якщо прийде повістка, а я буду ховатися. Тоді, хто буде захищати нашу Україну».

У самому комісаріаті тепер теж працюють ті, хто пройшов через бойові дії в зоні АТО. Серед тих, ким пишаються колеги по службі — керівник відділу служби захисту інформації Василь Боднар. У березні минулого року він добровільно залишив кабінетну роботу і став гранатометником 95 десантної бригади. Чоловік розповідає, що був готовим до різних ситуацій у бою, адже свого часу виконував миротворчу місію в Іраку. Однак те, з чим довелося зіштовхнутися на Донбасі, було набагато складнішим випробуванням.

Василь Боднар, гранатометник 95 аеромобільної бригади: «Тут всі слов'яни. Важко розібрати, де свій, де чужий. Російська армія використовує ополчення і веде гібридну війну. Ці люди перевдягаються в нашу форму одягу. Перша лінія оборони практично вся з ополчення, казачества російського, а за спинами стоять російські війська. В разі провалу операції першої лінії оборони, російські війська не погребують, будуть нападати».

Добропілля — Карачун — Слов'яськ — Тельманове — Гранітне — Волноваха. Для Василя це не просто географічні назви, а місця героїчних і важких боїв. Десантник пригадує, що в перші місяці АТО українські військові поступалися ворогові силою зброї, але завжди переважали його патріотизмом і сміливістю.

Василь Боднар, гранатометник 95 аеромобільної бригади: «І вони бистро навчаються. Інстинкт самозбереження спрацьовує, відпрацьовуються, розробляються нові тактики, нестандартні підходи до ведення війни».

У березні 2014 року лави 95 бригади поповнив ще один прикарпатець — Олександр Гаванюк. Чоловік пригадує, як прийшов з Майдану одразу проситися до військкомату, хоча офіційної мобілізації тоді ще не оголошували. Його розповідей про війну вистачило б на кілька кінофільмів. Чого вартує лише рейд тилами супротивника, який вони провели в серпні. Пізніше американські історики визнають його найдовшим у військовій історії світу. А згодом Олександр опинився серед тих, кого тепер називають «кіборгами».

Олександр Гаванюк, десантник 95 аеромобільної бригади: «Аеродром. Головне ті чотири кілометри — заїхати на аеродром. Заїхав, і ти вже знаєш, що в тебе дах над головою. Ти вже не так боїшся. Там чоловік нас було до 70. На блок-посту стояло по два чоловіка».

Не одноразово заглянувши в очі смерті, чоловік тепер переконаний, що ворогові мало Донбасу чи коридору до Криму, йому потрібна вся Україна. А отже — вибору «служити чи не служити» насправді немає. Зараз Олександр у відпустці, і хоча чекає демобілізації, насправді готовий будь-якої миті знову повернутися на Донбас.

 

---