Євромайдан – Івано-Франківськ

Категорія: Суспільство

Вся Україна піднялася, щоби підтримати євроінтеграційний курс України та висловити незгоду з рішенням Уряду. Ішли з надією, що нас почують, та влада вперто прикидалася глухою. Обласний центр Прикарпаття не став винятком. У ніч з 21 на 22 листопада молоді активісти Івано-Франківська зібралися біля міської ратуші, аби сказати своє «Так» угоді «Про асоціацію з ЄС». Тоді ж було обумовлено встановити наметове містечко в самому центрі міста на вічевому майдані. Євромайдан в Івано-Франківську. Як це було?

У перші дні 2014-го року протести тривають. Хвиля народних вибухів охоплює усі області. Люди зважуються не тільки на активну підтримку столичного Майдану, а й на штурм обласних адміністрацій. Приміщення Івано-Франківської облдержадміністрації також було зайняте протестувальниками 24 січня. Усе тривало з годину. Міліції дали час, щоб розступитися. Проте правоохоронці таку можливість проігнорували. Після чого почався, власне, сам штурм. В якийсь момент він припинився і для міліціонерів та спецпризначенців створили коридор, через який би вони змогли покинути місце протистояння, але вони знову не скористалися можливістю. Після цього штурм поновився з новою силою. Зі сторони спецпризначенців в хід пішов сльозогінний газ, зі сторони наступаючих — вміст вогнегасників. Утім, до ОДА люди таки увірвалися. Приміщення білого дому перейшло до рук повсталого народу. Кабінет голови облдержадміністрації виявився порожнім.

За правопорядком біля приміщення ОДА почали стежити загони самооборони. До їхніх лав вступають чимало прикарпатців, які цілодобово несуть варту під стінами білого будинку.

28 січня традиційне віче зібрало франківців під стінами адмінбудівлі ОДА. Уникнути провокацій і бути напоготові — основні завдання учасників обласного штабу національного спротиву. А ще — потрібно було вистояти до кінця. Людям дякували за активну громадянську позицію і готовність боротися за свої права. Учасники віче були переконані — владі вистачить здорового глузду прийняти правильні рішення. Адже настрій на майданах у людей уже не той, що був ще два місяці тому.

Уночі з 18 на 19 лютого в Івано-Франківську захоплюють усі основні силові структури: міліцію, СБУ та прокуратуру. Спершу активісти взяли штурмом обласне управління міліції. За кілька годин там розтрощили двері, вікна, меблі. Правоохоронці пішли на поступки — вивели із приміщення Беркут, а начальник УМВС в області навіть написав на вимогу мітингувальників заяву про відставку. Звідти вони вийшли і перекинулись на сусіднє СБУ. Там в хід пішли горючі суміші та каміння. Будівля загорілась яскравим полум'ям. Працівники СБУ зсередини намагалися загасити пожежу. Більш спокійно відбулося захоплення місцевої прокуратури. Активістам двері відчинили її працівники. Щоправда, і там без понищеного майна не обійшлося.

Євромайдан увійшов у світову історію. Наступні події викарбувані в пам'яті кожного з нас, ніщо та ніхто не забутий. Всі пам'ятають бійню на Банковій, арешти, спалені автомобілі, викрадення активістів та появу проплачених «тітушок». У січні почалися перші вбивства майданівців — Сергія Нігояна, Михайла Жизневського, Юрія Вербицького. У лютому — «Небесна сотня».

24 лютого Роман Гурик, 19-тирічний юнак з Івано-Франківська, життя якого у Києві на вулиці Грушевського обірвала куля снайпера, один з воїнів безсмертної небесної сотні, востаннє помандрував вулицями рідного міста, щоправда уже на плечах своїх друзів. В останню путь його проводжали десятки, якщо не сотні тисяч людей.

Минув рік. Але Революція Гідності триває. Вона продовжується у наших діях. Кожного дня. Ми повинні пам'ятати, що контроль влади — наш обов'язок. Адже без контролю не буде якісних змін. Це має стати простою і звичною справою для кожного громадянина. Про нього має щодня пам'ятати чиновник, найнятий нами на роботу. Надто сьогодні, коли країна переживає важкі часи. Доки наш одяг все ще пахне багаттям Майдану.

 

---