Російські ЗМІ лякають дитячим батальйоном

Категорія: Суспільство

Новий фейк російських ЗМІ. Своїх громадян там вже лякають українськими дітьми, які ось-ось готові відправитися на війну. Герої російського сюжету — дітлахи із так званого дитячого батальйону. Такий дійсно існує у нас на Прикарпатті. Хто чи що так стривожило наших сусідів?

Все почалося з невинного жарту. Війт села Новиця Калуського району Володимир Головченко розносив повістки. — Ми теж хочемо — сказали діти. Той не відмовив і вручив кільком дітлахам теж.

Володимир Головченко, голова сільради: «Беру звичайний папір і виписую повістку в жартівливій формі. Думав на цьому все, але жартома сказав, збирайте рюкзаки, завтра на півдев'яту на воєнкомат».

Жарт дорослі швидко забули. А от діти всерйоз почали готуватися до армії. Вдома шестирічний Андрій кожен день збирає сумку на фронт. Починає з провіанту.

І таких маленьких добровольців назбиралося три десятки. Наймолодшій — 2 роки, найстаршому — 12-ть. Батальйон назвали «Сокіл». Але от тільки замість військової форми на дітях — вишиванки, а замість бойових навчань — показовий концерт. Щовечора, не дивлячись на погоду, вони збираються в центрі села, біля символічної могили загиблим героям. Співають і збирають гроші для українських бійців.

З кожним днем дитячий батальйон стає все популярнішим. Увагу приділяють навіть російські ЗМІ. Програма «Вести». Російські журналісти розцінили патріотизм дітей у своїй манері: «В интервью родители рассказывают о готовности отправить своих малышей на фронт. В репортаже все дружно поют гимн Украины со львовским акцентом».

Чому львівським — дивуються батьки і запрошують росіян в гості — на власні очі побачити Прикарпаття, його традиції і сам батальйон.

Любов Мацьків, жителька села Новиця: «Для мене абсурд величезний і гордість велика, що президент Росії не боїться ні Бога, ні нікого, але настрашився тих дітей малих».

Леся Радьо, жителька села Новиця: «Дзвонили знайомі, рідні, друзі, навіть з Росії, кажуть що ти робиш? Куди ти відправляєш дитину? Це було просто здивування і обурення».

Самі діти зізнаються — на війну не поспішають. Для них сьогодні головне — допомогти Українським солдатам.

На зібрані гроші за допомогою дорослих маленькі бійці вже закупили дві келаврові каски. Мріють зібрати ще на бронежилет. Поки грошей не вистачає. А тому батальйон продовжує виконувати свою місію. На тому ж місці, в той же час.

 

---