Біженців зі сходу більшає

Категорія: Суспільство

Мешканці Сходу масово збирають валізи. Кількість тих, хто покинув рідний дім збільшилася в рази. Тільки в Івано-Франківській області рахунок вже пішов не на сотні, а на тисячі людей.

Своє життя вони починають з чистого листа в маленькому номері Івано-Франківського готелю. З неспокійного Слов'янська Ольга поїхала майже місяць тому з батьками та двома маленькими дітьми.

Ольга Андрощук, жителька Слов'янська: «26 числа мы пережили настоящий кошмар. Человек вышел из дома и осколок попал в него. Его убили».

У Слов'янську сім'я залишила дві квартири і все нажите непосильною працею майно. Як йдуть справи в рідному місті сьогодні — запитати нема кого, майже всі знайомі звідти виїхали. Додзвонитися до тих, хто залишився, теж неможливо — зв'язку немає.

Ольга Андрощук, жителька Слов'янська: «Сейчас ситуация складывается таким образом, что даже трупы некому убирать с улиц и в озерах тоже полно трупов. Это грядет экологическая катастрофа вообще для города. Город умирает».

Про ситуацію в рідному місті Ольга зі сльозами на очах дізнається через інтернет. Більшість славянців підтримують ополченців, говорять біженці. Люди панічно бояться створених пропагандою бандерівців, правий сектор і Нацгвардію. Новини дивляться тільки на російських каналах. А там показують свою «правду».

Ольга Андрощук: «Сусіди, які мені подзвонили, сказали — як добре, що ви поїхали, бо поставили оцю гармату нону так звані ополченці і стріляють по всьому мікрорайону. Це не нацгвардія. Російські ЗМІ завжди стараються перекрутити щось».

Сьогодні вони далеко від тих подій. Нудьгують лише діти. За рідним домом і друзями.

Ольга Зайцева, дочка Ольги: «Большинство моих друзей, да наверно уже все, тоже уехали из Славянска. Школа, ну не знаю, я любила свой класс всегда. Надеюсь, что удастся туда вернуться».

Борис Зайцев, син Ольги: «Там был ад настоящий и дальше терпеть уже некуда было. За жизнь боишься, за жизнь своих близьких».

З міста Оля з дітьми і батьками виїхали з трьома маленькими сумками. Захопили тільки документи.

Любов Андрощук, мешканка Слов'янська: «Следующий блокпост, украинский флаг и там были наши мальчики. Во-первых просто истерика, что я вырвалась из этого ада, а во-вторых, что они остаются эти ребята наедине с этими. Мне было очень жалко, что погибают люди».

Таких, як вони вже майже дві тисячі. У центрі біженців сьогодні кипить робота. Контактні дані кожної сім'ї, яка приїхала в Івано-Франківськ, волонтери старанно пишуть ось на цій стіні. Місця не вистачає.

Іванна Романюк, волонтер: «Якщо ми колись розписували і собі могли дозволити широко писати, то зараз ми стисліше пишемо, бо дуже велика кількість осіб приїжджає на даний період. На 50% більше, ніж коли приїжджали люди з АР Крим».

Якщо в перші дні волонтери допомагали в основному їжею і одягом, то тепер — і психологічною підтримкою.

Анна Крисюк, керівник інформаційного центру штабу з надзвичайних ситуацій: «Людей вже не цікавлять умови, як раніше, не цікавить на скільки, просто — прийміть! Приїжджають в шоковому стані, в першу чергу діти. Діти, які побачили смерть».

Повертатися додому Ольга не планує. Адже до цих пір і їй, і дітям сняться жахи про війну. Тут в Івано-Франківську вона мріє про нову роботу, будинок і мирне життя.

 

---