Народне віче на Яблуницькому перевалі

Категорія: Історія

Народне віче «Вони помирали, щоб жила Україна» з нагоди 75-ої річниці від дня загибелі воїнів Карпатської Січі відбулось на межі Івано-Франківської та Закарпатської областей на Яблуницькому перевалі.

Ніби саме небо оплакувало усіх загиблих за волю України. І не лише тих, хто загинув 75 років тому. Народне віче «Вони помирали, щоб жила Україна» з сумної нагоди 75-ї річниці від дня загибелі Воїнів Карпатської Січі на Яблуницькому перевалі в селі Яблуниця Яремчанської міської ради зібрало і ветеранів патріотів, і юних, які вже добре знають, що таке смерть за Україну, бо вже поховали і оплакали своїх друзів, однокласників, родичів.

Сергій Адамович, заступник голови Івано-Франківської ОДА: «Це місце єдності. Єдності, якої нам сьогодні дуже потрібно. Це частинка нашої спільної історії. Без цієї спільної історії, без пам'яті про них ми б не мали тих героїв, яких ми мали в лютому, тих яких ми маємо сьогодні, і вчора, в зв'язку з війною, яка є на сході. Будемо сподіватися, що вона швидко закінчиться, але ми залишимо історію про цих героїв, про всіх, хто загинув за українську землю».

Ігор Гладиш, заступник Яремчанського міського голови: «Тут, на цій землі, на цьому місці загинули мученицькою смертю 14 невідомих нам молодих галичан, але, напевно, не була даремною їхня кров пролита, адже на їхньому героїзмі виросли ви — вояки УПА, які продовжили боротьбу. Завдяки їм Україна стала незалежною. На їхньому героїзмі виросли сини, які в нас на Україні, за часу незалежності підняли гранітну революцію, помаранчеву революцію і революцію гідності».

Степан Гах, голова Братства ОУН-УПА Карпатського краю: «Було багато гарних патріотів України, які готові були вмерти за волю України. Сьогодні ми бачимо тут багато наших друзів у шапках, у формі українських повстанців. Це є герої, патріоти України, які готові також віддати своє життя за волю України».

Марія Солодчук, секретар Всеукраїнського Братства ОУН-УПА: «І знову ми сьогодні на перевалі. І знову ми зустрілись, щоб обнятися, щоб пригорнутися серцем і душею один до одного, щоб відчути подих биття серця друга, побратима, того, хто сьогодні ще в бою, того, хто сьогодні молиться. Всіх українців».

Вічная пам'ять героям України, відомим і безіменним. Їх кров пролилась недаремно, вона перетекла у серця молодих і пульсує в їх жилах, і не дає їм спокою, і не дозволяє їм заснути і забути.

 

---