Військові будні українських піхотинців

Категорія: Армія

Другий місяць життя в польових умовах і в постійному очікуванні бойової тривоги. На північних кордонах країни українські військові готуються відбивати агресію ворога.

Ще на початку березня армійські підрозділи оперативного командування «Північ» перебазувалися у північно-східні регіони України для проведення військових навчань. За ці два місяці несподівані навчальні тривоги для солдатів та командирів уже стали буденністю. У лічені хвилини після отримання наказу, особовий склад стрімко вирушає на бойових машинах дорогами та бездоріжжям для виконання бойових завдань.

Георгій Таріков, командир взводу: «Кожен з моїх бійців є фахівцем, тому що мій підрозділ укомплектований на 100% військовослужбовцями контрактної служби. Ми виконуємо не завжди однакові завдання, вони завжди різні, ми можемо діяти в будь-якій місцевості і в будь-який час».

Щодня військовослужбовці відпрацьовують тактичні прийоми та практикують дії на різних місцевостях. Завдяки цьому кожен взвод та кожна рота діють, як єдиний організм, військові розуміють один одного без слів та зосереджені на тому, щоб швидко та ефективно нейтралізувати ворога.

Олександр Продайвода, командир підрозділу: «Кожного дня ми відточуємо наші навички з тактичної підготовки та спеціальної підготовки і вогневої. Також рукопашному бою та майстерністю володіння своєю особистою зброєю».

Поки військовий табір живе щоденними тренуваннями, чергова зміна кухарів вже готує на похідних кухнях вечерю.

Дмитро Ткач, офіцер логістики: «Це плита, розрахована на приготування їжі для 170 чоловік, які знаходяться в польових умовах».

Майстерності у військових кулінарів вистачає аби щодня урізноманітнювати меню. Допомагають консерваціями та продуктами і місцеві мешканці. Солдати ж кажуть, що їжа на полях — смачніша, ніж зазвичай у їдальні. Хоча не така смачна, як вдома.

А після вечері, особовий склад, що не залучений до чергувань має змогу відпочити — активно, оживляючи шкільне футбольне поле. І хоча життя у польовому таборі легким не назвеш, і взнаки дається службове напруження та сум за близькими та родинами, військові духом не падають. Кажуть — будуть міцно стояти на охороні східних рубежів стільки, скільки необхідно.

 

---