Найдавніші рецепти української кухні

Категорія: Освіта, Культура

Зібрати та відтворити найдавніші рецепти української кухні спробували студенти та викладачі кафедри готельно-ресторанної справи та курортів Інституту туризму Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника. В своєму виші вони влаштували справжній бенкет із страв різних регіонів нашої держави. На деякий час усі, хто завітали на своєрідний звіт студентів мали змогу дізнатися, що їли їхні предки.

Галушки, мандрики, вареники з гречкою та сиром, банош, і м'ясо по- гетьманськи. А ще, огірочки, помідорки і, звичайно, сало. А до цього ще й наливка. Усе, як у давні часи. Звісно, це далеко не повний перелік страв, якими дивували відвідувачів студенти інституту туризму. Щороку, своєрідний підсумок отриманих у виші знань, вони демонструють наочно. Крім того, господині та господарі дійства ділилися рецептами приготування своїх творінь.

Лемківська, Буковинська, Гуцульська, Бойківська, Наддніпрянська, Таврійська, Слобожанська і Подільська. Кухні усіх цих регіонів об'єднали студентів у роботі. І хоча продукти у стравах різних куточків України повторюються, проте кожна має свої особливості.

Лілія Лояк, старший викладач кафедри готельно-ресторанної справи Інституту туризму ПНУ: «Луганщина характерна тим, що там славляться страви овочеві, там популярні є страви із буряка. Таврійська кухня славиться тим, що там багато страв із риби, багато солодощів. Ми старалися зберегти ті традиції, технології приготування страв, які збереглися від наших предків, але подати страви в сучасній інтерпретації».

Народна кухня — це така ж культурна спадщина українського народу, як мова, література чи мистецтво, впевнений директор інституту туризму Володимир Великочий. Тому, каже, цим здобутком треба пишатися і не забувати.

Володимир Великочий, директор Інституту туризму ПНУ: «Дуже важливо знайти те, що нас єднає. І ми вирішили через те, що є щоденним вжитком, те, що є щоденною потребою і те, що є щоденним бажанням кожного українця, незалежно від того на якій землі він живе, чи на півночі, чи на півдні, чи на сході, чи на заході, показати, що всі ми виросли з одного кореня. Та сама кухня, яка єднає нас, ті самі традиції приготування їжі. Це ті речі, які нас єднають, а не відштовхують. Українці Галичини з задоволенням їдять Полтавські галушки, а полтавчани з задоволенням їдять Карпатський бануш».

Свій рівень підготовки студенти продемонстрували. А відвідувачі його гідно оцінили. Задум викладачів та студентів інституту туризму вдався і вкотре довів, що де б ми не жили, щоб не їли — усі ми українці і коріння у нас спільне.

 

---