Честь і слава Героям Станіслава!

Категорія: Суспільство

Слава Україні! Героям Слава! Слава герою Роману Гурику! З відважним воїном «небесної сотні» прощалося нині все Прикарпаття. Розпочалося з обласного будинку «Просвіти». Звідки, дорогою осипаною пелюстками троянд та під сумні звуки оркестру, тіло героя понесли до головної адміністративної будівлі області, пізніше до Кафедрального собору Святого Воскресіння, далі шлях Ромчика проліг до Прикарпатського національного університету, студентом якого він був. Друзі знали юнака, як життєрадісного, надійного, чуйного та готовим підтримати в будь-який момент.

Таня Томіна: «Сьогодні всі зібралися тут, щоб пом'янути не просто хорошу людину, не просто надійного друга, не просто люблячого сина. Сьогодні ми всі зібралися тут, щоб пом'янути Героя України».

Герої не вмирають! Про них пам'ятають! Роман Гурик один з тих, хто своїм вчинком закарбувався не лише на сторінках української історії, а й в наших серцях. Міська влада прийняла рішення назвати одну з вулиць Івано-Франківська іменем свого патріота. А площу перед адмінбудівлею — на честь «небесної сотні»!

Віктор Анушкевичус: «Ми сьогодні провожаємо в останню путь дійсно світлу людину, дуже світлу, дуже молоду, але дуже чисту і справжнього Героя України. Дорога родина, сьогодні, разом з вами сумує весь Івано-Франківськ, сумує і плаче. Тому що втрата — описати словами це просто неможливо».

Такої кількості людей, в одному місці, Франківськ ще не бачив. Колона автомайданівців разом з прикарпатцями провели Романа Гурика в останнє. Батько загиблого подякував присутнім, що прийшли віддати шану його синові.

Ігор Гурик: «Шановна громадо! Перш ніж всім подякувати, що прийшли до нас розрідити з нами наше горе, я хочу, щоб ви всі почули за що лягла наша дитина. Він поїхав в Київ, щоб зробити нашу Україну світлою, щоб в Україні панувало добро, щоб н було зла, щоб люди один одного поважали, щоб ніколи не йшли один на одного зі зброєю. Тільки заради цього він поїхав в Київ і там зложив свою голову. За нас з вами, за нашу вільну Україну».

Ромчик хотів стати великим режисером, зняти такий фільм, щоб весь світ заговорив про українців, як про найкращу націю. Але не судилося…

Вчителька: «Він, як і Шевченко, завжди серцем посміхався до правди і до України. І не було у нього іншого поступу, бо шукав він себе у всьому. Ромчик міг бути другим Довженком, великим митцем, але так сталося, що не мали батьки ресурсів, щоб дитина здобула відповідні знання. Ромчик підробляв, допомагав виховувати молодших сестричок. Слава Герою України. Великому герою Гурику Роману».

Сотні тисяч людей, прийшли пом'янути свого Героя! Яким пишаються, і про якого не забудуть!

«Честь і слава Роману Гурику». Безжалісна куля обірвала коротке життя 19-річного юнака, що положив голову на майдані, в нерівній боротьбі за свою країну. Новою домівкою, де спочиватиме герой з миром, став Меморіальний сквер біля могил січових стрільців. Ніхто не забутий, ніщо не забуте!

 

---