Уроки Афганістану

Категорія: Армія, Історія

Уроки Афганістану для майбутніх офіцерів. На кафедрі військової підготовки Івано-Франківського національного технічного університету нафти й газу розпочався тиждень пам'яті, присвячений 25-й річниці від часу закінчення афганської війни. Під час різноманітних заходів студенти мають нагоду дізнатися про сумні та героїчні події не тільки з підручників чи кінофільмів, але й від безпосередніх учасників бойових дій.

Спілкування з ветеранами та учасниками бойових операцій — запорука патріотичного виховання студентів, — переконаний начальник кафедри військової підготовки Юрій Вязінцев. Тому зустрічі з представниками Афганських організацій тут відбуваються традиційно і не лише напередодні ювілейних дат.

Юрій Вязінцев, начальник кафедри військової підготовки ІФНТУНГ: «Коли відбуваються такі зустрічі, хлопці міняються. Вони міняють своє відношення до тих подій, зовсім по іншому відносяться до ветеранів».

Для ветерана Афганістану, підполковника у відставці Миколи Нероди кафедра військової підготовки слала другою домівкою, адже пропрацював тут понад 14 років. Він зазначає, що сучасні студенти досить мало знають про афганські події, попри те, що ця інформація загальнодоступна.

Микола Нерода, учасник війни в Афганістані: «Якщо таку роботу не проводити серед учнів всіх навчальних закладів, то через декілька років і ці молоді люди не будуть знати, що була така війна, на якій гинули наші українці».

Десятиріччя військових дій в Афганістані для Радянського Союзу ознаменувалося наймасштабнішими бойовими операціями з часу закінчення Другої світової. За уточненими даними, у тій війні Радянська Армія втратила близько 14 з половиною тисяч вояків. Ще 53 тисячі отримали важкі поранення і контузії. Через горнило радянсько-афганської війни пройшло понад 160 тисяч українців. З них близько двох з половиною тисяч загинули, понад чотири з половиною тисячі вояків повернулися додому інвалідами. Однак за сухою статистикою ховаються реальні долі молодих хлопців, для яких Афганістан став найсуворішим іспитом у житті. Сержант Леонід Гаврик розповідає, що до пострілів і постійної небезпеки він із часом звик, однак мить, коли вперше потрапив під ворожий вогонь, запам'ятав на все життя.

Леонід Гаврик, учасник війни в Афганістані: «Зразу страшно, а потім ти вже привикаєш, ти вже знаєш і прораховуєш через який час буде летіти куля, буде новий постріл».

Водій-механік Василь Лейбюк свого часу добре вивчив серпантин гірських афганських доріг, таких несхожих на краєвиди рідної Ворохти. Він пригадує, що найбільшою моральною підтримкою для солдата були листи від матері.

Василь Лейбюк, учасник війни в Афганістані: «Коли я виїжджав на бойові операції — на день, два, найдовше були 28 днів, то приїжджаючи з бойових операцій було дуже багато листів. Мама просила берегти себе, своє здоров'я. Вона в мене ветеран УПА. Пробула в Сибіру десять років та знала, що таке війна».

Григорій Дуда у 87-му році отримав свою головну медаль — «За бойові заслуги». Та попри урядові нагороди, хлопці, які повернулися з Афганістану, радянській державі часто були непотрібні, нині пригадує майор-прикордонник.

Григорій Дуда, учасник війни в Афганістані: «До нас, ветеранів, ставилися з неприязню. Нам приходилося долати психологічні бар'єри та воювати з бюрократами. Все змінилося, коли Україна стала Незалежною. Нас розуміють, ми ветерани і в незалежній Україні до нас ставляться набагато краще».

Підвищення статусу воїнів-афганців — результат багаторічної роботи ветеранських організацій, які активно долучилися до суспільного життя. Це теж один з уроків, який колишнім воякам довелося засвоїти уже в мирному житті.

 

---