Вічна пам'ять афганцям

Категорія: Армія, Історія

Напередодні 25-тої річниці виведення радянських військ з Афганістану, у Богородчанах, за ініціативи місцевої районної організації спілки ветеранів, урочисто відкрито пам'ятник воїнам, які загинули у тій безглуздій війні. Двоє молодих хлопців, мешканці сіл Саджава і Гринівка повернулися додому у цинкових гробах. Пом'янули пам'ять воїнів їхні близькі та рідні, побратими по зброї та усі небайдужі люди.

Богородчани стали черговим районним центром, де встановлено пам'ятник воїнам-афганцям. Кошти на його спорудження, а це більше 100 тисяч гривень, частково виділили з районного бюджету, долучилися до спільної справи місцеві громади Богородчанщини.

Михайло Головчук, голова Богородчанської районної ради, голова місцевої організації Української спілки ветеранів Афганістану: «Ми його бачили, як християнський пам'ятник. Це є два наші хлопці і образ матері, яка у смутку та знає, що її сини загинули, а вона не знає за що, на тій безглуздій війні».

Це не просто пам'ятник, автор з Коломиї створив цілу монументальну композицію, змістовим центром якої стали зображення двох молодих хлопців, Івана і Богдана, мешканців району, які загинули в Афганістані.

Михайло Головчук: «З району в Афганістані служило біля 160 чоловік. Загинуло на війні двоє, а від хвороб, вже у мирний час — 31чоловік».

Афганці — так коротко називають людей, які пройшли пекло тієї страшної війни. І нині вони готові до бою, та вже кілька місяців відстоюють майбутнє України на столичному майдані. 25 років пройшло з часу виведення військ з Афганістану, проте проблеми щодо медичного обслуговування ветеранів та забезпечення їх житлом і досі залишаються невирішеними.

Юрій Купчій, голова обласної організації Української спілки ветеранів Афганістану: «В області на черзі стоїть 280 чоловік на отримання житла. В Запоріжжі, підрахували, щоб забезпечити всіх житлом, так як зараз дають по 3–5 квартир на рік, потрібно 70 років».

Стійкість, згуртованість та впевненість цих людей відверто захоплює. Вони стали такими, напевно, через те, що не раз дивилися в очі смерті, кожного дня спостерігали, як вона збирає свій страшний врожай. Ці пекельні жорна війни загартували їхню волю, але, у той же час, підірвали їхнє здоров'я. Тому обов'язок держави і суспільства — насамперед пам'ятати і шанувати тих, хто загинув, та поважати і допомагати тим, хто повернувся з Афгану. А нині — попросити вибачення у ветеранів, що це зобов'язання виконується, на жаль, не у повній мірі.

 

---