На кордоні з Європою

Категорія: Туризм

На високогірних масивах Чивчинських гір розташований маршрут до скал «Баби». Особливий він тим, що тут знаходиться ціла низка цінних лікарських рослин. Маршрут бере свій початок з присілка перкалаба Голошинської сільської ради Верховинського району. Це територія тутешнього природнього парку. Сюди можна доїхати автомобілем. А вже звідси, попри кляузу «Рудольфа», маршрут продовжується до діючої полонини Прелучний, де можна скуштувати та придбати молочну продукцію власного виробництва.

Одним з маршрутів Верховинського природнього парку є скала «Баби» — частина вертикальних кам'яних скель висотою до 10–12 метрів. Вже всередині осіннього періоду тут падає сніг, а в теплу пору року звідси розгортається неабияка панорама. По сусідству полонина, місце для відпочинку та спілкування. У всі пори року тут можна запастися продуктами для подальшої життєдіяльності.

Іван Харук, журналіст: «Полонину працівники Природнього Національного Парку «Верховинський» відвідують дуже часто. Попри справжню, холодну зиму, вони запасаються молокопродуктами — сиром, бринзою та вурдою».

Ці камені розташовані на горі Команова, біля самого кордону України з Румунією, висотою 1731 метрів над рівнем моря. До слова, саме тут, на території північно-східних схилів гори Коман бере початок легендарна та оспівана у піснях гірська річка Верховинської Гуцульщини — Чорний Черемош — розповідають горяни.

Ярослав Форгіль, начальник відділу рекреації Верховинського НПП: «Даний маршрут також проходить через гору Васильків, полонину Паляниця, це найбільше плоскогір'я в Карпатах. Ще за часів другої Світової війни на цьому плоскогір'ї був аеродром, де зупинялися літаки на дозаправку».

Існує припущення, що назва «Баби» пов'язана з традицією релігійного паломництва давніх гуцулів в дохристиянський період. На території Чивчино-Гринявських гір існує декілька дохристиянських святилищ під назвою «Баби». Будучи Священними для гуцулів, вони й до сьогодні залишаються найбільш популярними, як серед туристів, так і серед місцевих жителів цього краю, що кожного року, в час Купальських свят, здійснюють своє «паломництво» до цих місць, збираючи цілюще карпатське зілля та шукаючи магічну квітку папороті. Мабуть, це й є той унікальний феномен живого відголосу язичницьких часів.

Звідси ми можемо побачити, що поблизу, на території сучасної Румунії є також урочища, які носять назву «Баби» та «Валя-Баби», що потребують вже спільного наукового дослідження, яке може відбутися у рамках транскордонного співробітництва Національного природного парку «Верховинський» із природним резерватом Мараморошського повіту Румунії.

А ще як згадують старожили, вони немов магнітом притягують блискавку, яка завжди в грозову погоду вдаряється в скали, що не може не зачаровувати. Зі скал відкриваються піки Румунських хребтів. Під скелею — прикордонні стовпчики державного кордону. Відчувається особливість цього місця. Тут можна постояти на тому самому місці, що на мапах позначається жирною смугою і відділяє Україну від Європи.

Дмитро Стефлюк, заступник директора НПП «Верховинський»: «Наш Національний парк, в географічному розташуванні, дуже влучно розташований. Ці 12 тисяч гектарів мають важливе міжнародне значення. Одним із головних завдань є питання розширення території парку».

 

---